Між словом Клюєва і ділом Нафтогазу

Вівторок, 24 квітня 2012, 12:49

Секретар РНБО та новоспечений голова виборчого штабу регіоналів Андрій Клюєв не на жарт розхвилювався з приводу корупції в Україні. Здавалося б, нарешті і у владі побачили те, про що кричать журналісти та громадськість на кожному кроці.

Можна тільки вітати наявність політичної волі до рішучої і ефективної боротьби з корупцією та збільшення відкритості, які задекларував секретар РНБО і за сумісництвом Національного антикорупційного комітету.

Однак, закрадаються сумніви в тому, що пан Клюєв розуміє боротьбу з корупцією так, як це розуміють більшість українців.

Насамперед, хотілося б провести різницю між декларативними успіхами прийняття різних документів і "покращенням життя" в сфері корупції.

Секретарю РНБО буде цікаво дізнатись, що попередня влада приймала закони і програми по боротьбі з корупцією з не меншим запалом ніж сучасна. Так, ще в 2006-му Віктор Ющенко прийняв Концепцію подолання корупції, текст якої аж надто співпадає з Національною антикорупційною стратегією.

Не варто Андрію Клюєву відносити до успіхів і новий закон "Про засади запобігання та протидії корупції", адже вперше подібний закон "Про боротьбу з корупцією" був прийнятий ще в 1995 році, а в 2009 свій закон прийняв Віктор Ющенко.

І незважаючи на ці "значні зусилля", в міжнародному рейтингу індексу сприйняття корупції, Україна промарширувала з 99 місця у 2005 до 152 у 2011-му.

Насправді, боротьба з корупцією починається не з паперових вітряків, а саме з "рішучих і ефективних" кроків проти самої корупції. Можливо, секретар РНБО настільки був вражений масштабами корупції, що не з того почав, то підкажемо йому.

Велика корупція, як і велика риба, водиться в сферах з великими грошима. Тому починати в країні боротьбу з корупцією потрібно саме з Нафтогазу, де тільки обсяг державних закупівель в рік перевищує 80 мільярдів гривень.

Не треба далеко і "в ліс" за корупцією ходити – в Нафтогазі вона повсюдно. Чого лише варта афера з "вишками Бойка" з відкатом в розмірі 2,4 мільярда гривень? А тендерні закупівлі НАК, так тут взагалі цілий посібник з корупції написати можна.

І про китайські труби-фантоми за 157 мільйонів гривень, які закопали, а кордон вони не перетинали (до речі фірми однопартійця Іванющенко надали такі унікальні послуги).

І про закупівлю оргтехніки на 100 мільйонів гривень і про розміщення облігацій під шаленіші відсотки, про будівництво готелів за 100 мільйонів, і про купівлю бензину, металу, труб, зрештою будь-чого по завищеним цінам на 30-50%.

А чого вже варте "покращення життя" влаштоване керівництвом компанії: фуршети за 1,5 мільйони гривень, оренда авт за 47 мільйонів, охорона та прибирання офісу за 11 мільйонів.

Не надто переймаються в Нафтогазі і з приводу нових антикорупційних ініціатив прийнятих президентом та парламентом. Їхні корупційні ініціативи користуються не меншим успіхом.

Так, буквально нещодавно ВР проголосувала за зміни до закону про державні закупівлі, і тепер операції з газом (купівля, реалізація, транспортування тощо) не підпадають під конкурс. Тож більше вже не дізнаємося про те, що резиденція Віктора Януковича "Синьогора" купує газ по 545 доларів за тисячу кубометрів, а школи, лікарні, будинки культури по 845.

Більше не потрібно компаніям Фірташа та Ко ховатися за підставними фірмами і створювати видимість конкуренції на конкурсі, тепер без порушення можна все купляти і продавати в однієї фірми.

Зміни ще не підписані президентом, тож добре, що в нього є воля до боротьби з корупцією, а от чи є сила волі не підписатись під корупцією – побачимо.

Безумовно Андрій Петрович правий щодо необхідності збільшення відкритості як умови подолання корупції. Але і це не перешкода для Нафтогазу.

Так, попри існування закону "Про доступ до публічної інформації", а також 100% власність держави в НАКу, керівництво компанії переконане, що надавати документи на запити вони не повинні.

Вже понад два місяці Демократичний Альянс намагається отримати надзвичайно таємний документ – План державних закупівель компанії, на що постійно отримує відмови.

Важко не погодитись з паном Клюєвим і щодо необхідності термінової реформи правоохоронних органів. Так із понад ста звернень в прокуратуру щодо розкрадання державних коштів поданих Демократичним Альянсом, досі ще не порушили справу по жодному факту.

В правоохоронних органах часто працюють професійні гравці у футбол, яких так не вистачає збірній України, і реформа зможе одночасно покращити ситуацію і в сфері спорту.

З корупцією впоратися можливо. Лі Куан Ю та Сінгапур дійсно дають гарний приклад боротьби з корупцією, особливо в частині з чого почати.

"З першого дня нашого перебування при владі в червні 1959 року ми домоглися того, що кожен долар, який надходив до бюджету, був належним чином врахований і доходив до своїх одержувачів до єдиного цента, не прилипаючи на шляху до чиїх-небудь рук.

З перших кроків ми приділяли спеціальну увагу тим видам діяльності, де владні повноваження могли бути використані для отримання особистої вигоди, і посилили контроль за тим, щоб цього не відбувалося".

Тож справа тільки за тими, хто не декларує боротьбу з корупцією, а дійсно це робить!

Віктор Андрусів, кандидат політичних наук, Демократичний Альянс, для УП


Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Коли державні банки зможуть продавати проблемні кредити без проблем?

Скільки коштує створити сучасну оперу та за рахунок чого існують незалежні театри?

Росія заплатить за війну: як США зробили важливий крок до конфіскації $300 млрд  російських активів

Чому міста не зацікавлені будувати власні електростанції на своїх територіях?

Чому росте тіньовий ринок тютюнових виробів

Як Україна допомагає удосконалювати американські стандарти тактичної медицини