Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Влада знайшла, чим займеться в ізоляції – вуаєризмом

П'ятниця, 27 квітня 2012, 13:07

Завдання тілесних ушкоджень Юлії Тимошенко та оприлюднення матеріалів з нібито підгляданням за нею може завдати не меншої шкоди інтересам України, ніж навіть її арешт.

Факт тілесних ушкоджень підтвердила колишня уповноважена ВР з прав людини.

У той же день було оприлюднено відео, на якому людина, схожа на Юлію Тимошенко, цілується і вільно пересувається по тюремній камері.

За достовірність цієї плівки говорить настирливість, з якою влада намагається "перевірити її достовірність".

Проти достовірності відео свідчить його розмитість та надмірно яскраве, як здається багатьом, світло у вікні в похмурий зимовий день. Крім того, сама Юлія Тимошенко раніше говорила про відеокамери у своїй тюремній камері, тому, теоретично, мала б бути обережною у своїй поведінці.

Все говорить за те, що цю історію організувала саме влада, сумнівів нема.

Адже, по-перше, злив "організував" провланий сайт.

По-друге, державна пенітенціарна служба в той же день, визнала достовірність відео, хоча в інших схожих випадках бюрократи схильні місяцями "проводити експертизи" і "встановлювати достовірність".

По-третє, подачу інформації організовано з явною орієнтацією на "пі-ар" ефект, аби зробити з цієї історії довгограючий серіал.

"У зв’язку з оприлюдненням 25 квітня в Інтернеті відеосюжету про побачення осіб, схожих на Тимошенко Ю. В. та її захисника Власенка С.В. у Київському слідчому ізоляторі, прокуратурі м. Києва доручено негайно організувати відповідну перевірку", – йдеться в повідомленні прес-служби ГПУ.

"Про результати перевірки та вжиті заходи інформувати Генеральну прокуратуру України до 28 квітня 2012 року", – йдеться у дорученні. Це подається через прес-службу ГПУ, вочевидь, задля того, щоб потім так само гучно через прес-службу повідомити: "Відео достовірне, винних немає, але ми їх шукаємо".

Або, в кращому випадку: "Відео достовірне, винна прибиральниця тьотя Клава, яка забрала додому флешку, бо думала, що там серіали".

Нарешті, цілком імовірно, що "злив" саме в цей день було застосовано стихійно, задля того, щоб перебити інформаційний ефект від завдання їй тілесних ушкоджень, аби люди більше обговорювали поцілунок Тимошенко, ніж її побиття.

У політичній історії Юлії Тимошенко є чимало значно більших проблем, від толерування корупції й кадрової нечистоплотності до газових угод.

Але проблема позиціонування нинішньої влади в тому, що вона сама успадкувала ці проблеми Тимошенко, а подекуди й поглибила. Тому, вочевидь, вирішила, що потрібні особливі політтехнологічні "фішки". Очевидна ціль історії – завдати іміджевої шкоди Юлії Тимошенко та очолюваній нею опозиції.

Історія з убивством Щербаня не діє – у неї мало хто вірить. Нате нову: мовляв, чоловік у бігах, а вона цілується, та ще й симулює.

Проте, навіть якби Тимошенко танцювала і цілувалася в камері – все одно уся ця історія свідчила б проти її організаторів значно гірше, ніж проти Тимошенко.

Перипетії особистого життя Тимошенко чи її спроба схитрувати у відносинах з тюремною адміністрацією, якщо вони справді мали місце – речі невинні, у порівнянні з досить огидним вуаєризмом, який демонструє влада. А про інші гріхи годі й говорити.

Зрештою, так повелося в людському суспільстві, що більше презирство викликає той, хто підглядає в туалеті, ніж ті, хто туди ходять.

Влада досі параноїдально воює з Тимошенко, чим сама свідчить про свій рівень. Адже та вже навіть не вирішує, коли вимикати в камері світло.

Найгірше у цій історії  – рівень неадекватності, яскраво продемонстрований владою.

Садити Тимошенко в тюрму, з точки зору інтересів Януковича, було рідкісним безглуздям. Хоча б через те, що в тюрмі вона нині становить для влади більшу загрозу, ніж становила б на волі.

Та й зрештою, вважати такою суперстрашною Тимошенко на волі, особливо після її виборчої кампанії 2009-2010 року, можна було лише з великого переляку. У Лівії та Єгипті, приміром, Тимошенко й близько не було. А результат був немалий, Каддафі напевно б підтвердив, якби дожив.

У внутрішній політиці така неадекватність ще припустима. Більше того, для опозиції це навіть подарунок.

Гірше з політикою зовнішньою. Як колись сказав Кеннеді, внутрішня політика може призвести до поразки, зовнішня здатна покласти в труну.

Щоб не розуміти, як підглядання за жінкою в беззахисному стані відіб‘ється на міжнародному (та й внутрішньому) іміджеві, треба мати досить незакручену "клепку". Або воістину судити інших по собі.

Хоч автор і не любить радити, коли не просять, проте задовго до вироку Тимошенко він неодноразово висловлювався про те, як президенту з мінімальною шкодою для себе і країни вийти із ситуації з судом над Тимошенко.

Необхідна була лише тверда обіцянка, що Тимошенко буде помилувана до початку виборчої кампанії.

Помилувати Тимошенко навіть без її згоди президент може в будь-який момент двома своїми підписами: першим, змінивши положення про помилування, і другим безпосередньо помилувавши її. Два підписи – і країна позбудеться колосальної проблеми.

Тоді в руках України уже була б асоціація з ЄС, не було б і натяку на ізоляцію, цілком імовірно, був би кредит МВФ, а сама влада всередині країни й на міжнародній арені виглядала б неспівмірно пристойніше, ніж нині.

Олександр Палій, для УП


Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Депозитарний облік часток: як захистити бізнес від рейдерства

Податок з обороту. Чи були в держави альтернативи?

Економічне відновлення україни: місія можлива

Генетичні ресурси та пов'язані з ними традиційні знання, або як IP стоїть на захисті світового різноманіття

Точно впораються краще? 7 ідеальних кандидатів на зміну Саутгейту в збірній Англії

Приватизація держмайна із стартовою ціною одна гривня: чому це не зрада