Позаду тільки Крим, а далі й Україна...

П'ятниця, 08 червня 2012, 10:23

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Тарас Шевченко.

 Це сталося. 234 голосами манкуртів у першому читанні прийнято "мовний" законопроект Колєснічєнка-Ківалова.

Різке падіння рейтингу Партії регіонів стало головною передумовою прийняття закону напередодні чергових виборів до Верховної Ради. Говорячи мовою економіки, ця політична організація стрімко втрачала свої конкурентні переваги протягом останніх двох років. Отримавши необмежену владу та можливості для реформування господарства країни, можновладці натомість зосередили увагу, як правило, на власному збагаченні.

Корупція, монополізація всіх – ! – сфер життя та розкрадання державного майна досягнули, здається, небачених із часів здобуття незалежності України, позахмарних висот. Опоненти та харизматичні представники конкуруючих партій опинилися за ґратами або під пильним прицілом прокуратури.

У таких умовах опозиційні з 2010 року партії, незважаючи на втрати та переслідування, змогли легко відновити свої позиції та наростити власні рейтинги.

*   *   *

Жертва, якщо можна так сказати, почала потрохи покульгувати та підводитись на ноги. Хижак відчув у повітрі смертельній запах конкурента й висунув "язык", щоби краще проаналізувати ситуацію й перестрахуватись. Напевно, постійна параноя не давала спокою.

Але запах був якийсь інший, неочікуваний, знайомий ще з 2004 року. Запах іншого хижака.

*   *   *

Протягом останніх місяців бурхливу діяльність по всій території України розгорнув призабути сірий кардинал часів Кучми Віктор Медведчук. Тонни проплаченої джинси та небачена активність створили серйозну внутрішньовидову загрозу для ПР.

Як часто кажуть біологи, конкуренція найсильніше себе проявляє не між різними видами тварин, а в першу чергу всередині популяції. Так само в геополітиці: найкривавіші різанини та конфлікти траплялися головним чином між близькими народами, сусідами, партіями та ідеологіями.

Перед такими лещатами й опинилася Партія регіонів. І змушена була висувати "язык".

Потенційна загроза для регіоналів – Віктор Медведчук – це скоріше всього пряма рука Москви. Має добрі, кумівські стосунки з вищим керівництвом Кремля. Це людина, яка ніколи не приховувала своїх проросійських поглядів, хоча часто користується благами "нерусскомірної" цивілізації, і яка створює серйозну загрозу перехоплення канонічного електорату.

Боячись втратити ініціативу та в контексті зростаючих рейтингів опозиції, Партією регіонів у Раду вноситься славнозвісний законопроект.

У такій ситуації багато вітчизняних інтелектуалів пропонують не протидіяти прийняттю українофобського закону, – мотивуючи це тим, що влада намагається змістити акценти з насущних наболілих проблем, з якими стикаються мешканці по обидва береги Дніпра, на питання "языка".

На перший погляд, заради збереження української держави, можливо, і варто поступитися та згуртуватися із братами-російськомовними проти корупції та звірської наживи.

Але, на жаль чи на щастя, "языковая" проблема – це не чисто власна гра ПР, не гра опозиції, це не незалежна партія Віктора Медведчука. Це також частина стратегії новообраного-самопризначеного Владіміра Путіна та його чекістів, які узурпували владу в Росії та намагаються максимально використати останнє вікно можливостей для відновлення імперії та спасіння потопаючого ведмедя.

І ведмідь не зупиниться на "язику". Він із радістю наступить на ще болючіші частини тіла України, щоби остаточно його зруйнувати.

Справа в тім, що зараз сутички та дискусії відбуваються між "русскомирними" з однієї сторони та українцями, російськомовними та україномовними, з іншої – навколо питання мови. Однак прийняття закону перемістить дискурс боротьби між цими двома групами в іншу площину.

Наприклад, почне педалюватися статус Криму чи Севастополя. Мільйонні подачки чекістів на знищення рідної мови сусіднього народу повільно перетечуть на щось інше, змінивши порядок денний.

Тому саме статус української мови не дозволяє ведмедю просуватися далі вглиб України-неньки.

Боротьба буде важкою. Ставки великі.

Мова нас завжди берегла, як щит Святослава, від одвічних ворогів та манкуртів. Позаду неї Крим, а далі й Україна...

Роман Семко, аспірант НаУКМА, спеціально для УП



powered by lun.ua

Права людини у вирі Революції Гідності. Не загубились

Декомунізація тарифів або Фонд декарбонізації

Заява УНРади про відзначення 22 січня Дня Незалежності і Соборності України

Що таке псевдо-добровільна вакцинація від COVID-19 та чим саме вона нам загрожує

Жодної економіки без екології: нове кліматичне партнерство Байдена, і що з того для України

"Груша", капуста Мішель та дзвінок Байдена