Чи писаний закон для українського президента?

8 переглядів
П'ятниця, 22 лютого 2013, 11:56
Леся Оробець
народний депутат України, секретар комітету ВР у закордонних справах

До захисту наших прав ми підходимо зазвичай надто вузько – вимагаємо сатисфакції від найближчих кривдників, так би мовити, виконавців. До прикладу, підвищили ціну для споживачів на газ – у кращому разі тягнемо до суду чиновника, який підписав розпорядження! Порушили виборчі права – керівника дільничної комісії до відповіді!

При цьому не менш традиційно забуваємо, що в нашій державі є цілком конкретна посадова особа, яка прямо відповідає за дотримання наших конституційних прав.

Навіть має прямі конституційні зобов’язання – гарантувати їхній захист.

За логікою права…

Не секрет, що дієвість захисту громадянських прав напряму залежить від балансу традиційних гілок влади – у тому числі, судової.

У більшості цивілізованих держав високопосадовці стережуться судового переслідування – або впродовж виконання власних повноважень, або після їх завершення.

І глава держави не є винятком.

До прикладу, Річарду Ніксону в США після звинувачень у корупційних діях і порушенні чинного законодавства довелося достроково припиняти президентські повноваження і йти у відставку. Бо мав іншу перспективу – звільнення з посади в зв’язку з імпічментом. І жодні аргументи стосовно ефективності його менеджменту не бралися до уваги.

Або зовсім свіжий випадок – два місяці тому французький суд визнав колишнього главу держави Жака Ширака винним у в розкраданні бюджетних коштів і перевищенні посадових повноважень. Кінцевий вердикт суддів – два роки в'язниці умовно.

Можна, звісно, розвести руками – мовляв, за таке законодавство Франції передбачає 10 років ув’язнення і €150 тисяч штрафу. Але з одного боку, зважили на похилий вік політика і його фрагментарну амнезію.

А з іншого боку, зафіксували головне – прецедент обов’язкової відповідальності державного діяча. Не перед політичними переслідувачами – як це практикується в нашій державі – а перед законом. 

Судочинство "на замовлення"

Українських правителів також неодноразово звинувачували в судовому порядку – і в зловживанні повноваженнями, і в суттєво менших гріхах.

До прикладу, львів’янин Дмитро Зушман позивався до Леоніда Кучми, який не захистив його прав у сфері стягнення заборгованостей по зарплаті за рішенням суду з ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів".

Ішлося про відшкодування моральних збитків – бездіяльність глави держави робітник оцінив у гривню, а саботаж державної виконавчої служби Галицького управління юстиції у Львові трохи дорожче – у 100 тисяч українських грошей. 

Про серйозніші гріхи, зокрема, участь у замовленні політичних убивств, так само згадували – але винятково тоді, коли виникала потреба вплинути на зятя-олігарха. Як тільки ж потреба в тому зникала – суд розводив руками, а прокуратура моментально втрачала інтерес до президентської відповідальності.

Нинішнього "гаранта" Віктора Януковича наразі звинувачують у не менш страшних злочинах – в узурпації влади, в переписуванні Конституції, в ігноруванні прав громадян під час проведення податкової, пенсійної та інших реформ, у скороченні мережі навчальних і медичних закладів і багатьох інших смертних гріхах.

І якщо справедливість аргументів, наведених опозицією в недавньому позові до Вищого адміністративного суду країни, було визнано і підтримано сотнями тисяч громадян, чиї права було порушено "гарантом" – сам суд вкотре продемонстрував свій "кишеньковий" статус – у підсумку позов навіть не було взято до розгляду. А президента, відтак, навіть не викликали до суду.

Тим часом як його провідних опонентів перетворюють на політичних в’язнів.

Не випадково серед ключових умов ЄС стосовно лібералізації візового режиму з Україною – реформування судоустрою відповідно до вимог Венеціанської комісії і припинення практики оголошення політично вмотивованих вироків. 

Примус до законослухняності

Серед найбільш очевидних випадків ігнорування гарантом Основного закону – історія підписання закону "Про благодійну діяльність і благодійні організації" (№5073-VI), адресованого самотнім літнім людям, дітям-сиротам, багатодітним родинам, невиліковно хворим і талановитій молоді з незаможних родин.

Майже півроку благодійники й автори закону переконували "гаранта" в необхідності виконати прямі вимоги Конституції і візувати закон – зверталися, пояснювали і вимагали.

Адже впродовж 15 днів після отримання закону главою держави його не було ні підписано, ні повернуто назад для повторного розгляду – як того вимагає ч.2 ст. 94 Конституції країни. При цьому ст. 68 Основного закону вимагає від президента додержуватися Конституції і законів України, а стаття 102 вповноважує главу держави бути гарантом дотримання її вимог з боку всіх без винятку чиновників.

Зрушення відбулися лише після того, як звернулася до керівників АП і ВР задля підтвердження факту протиправних дій з боку президента і реєстрації позовної заяви стосовно грубого порушення ним вимог ст. 68, 94, 102 і 106 статей Конституції.

Під законом "одразу" віднайшовся підпис – через півроку після прийняття.

Як документально підтверджує відповідь керівника апарату ВР Валентина Зайчука, закон ухвалено парламентом 5 липня 2012 року, підписаний спікером 30 липня 2012 року, наступного дня документ надійшов до АП – і лише 29 січня 2013 року закон повернуто з підписом до парламенту. 

Чи є вихід?

Доки всі три гілки української влади контролюються Банковою, українці можуть покластися в захисті власних прав винятково на себе і медіа – як "четверту" владу.

Як увірветься терпець…

Саме за такою логікою відбувся "податковий" майдан, учительські страйки, студентські заворушення – їх усіх об’єднували законодавчі ініціативи нинішньої влади. І щоразу влада була змушена "визнавати" прорахунки окремих чиновників, які невірно тлумачили волю президента, і "відкликати" нововведення.

Саме за такою логікою громадяни захищаються в "Черзі за життям" від монополізації ринку лікарських препаратів в інтересах корумпованого чиновництва.

Без ілюзій – доки ця влада не піде, марно сподіватися на радикальні зрушення в судоустрої та правозастосуванні. Так само, як і в ставленні нинішнього глави держави – як до людей, так і до Конституції, яку має боронити.

Леся Оробець, народний депутат України



powered by lun.ua
Газова формула: як державним підприємствам купувати газ за чесною ціною
Мінекономіки придумало формулу, яка дозволить державним та комунальним організаціям купувати газ за ринковими цінами. Річна економія сягне 3 млрд грн.
Стратегічна програма уряду: прогалини, які її заблокують
Люди мають отримати доступ до впливу та прийняття рішень у тих громадах, на які вони фактично впливають своїм проживанням у них. Без цього реформи відбудуться на папері, але аж ніяк не в реальному житті, де мешканці все ще мають два життя: одне фактичне, а інше "за реєстрацією".
Чому не варто обмежувати емоції та як їх контролювати
Проявляти емоції безпечно для себе і для оточуючих можна різними способами. Головне, робити це вчасно, не доходячи до критичної точки.
7 причин задуматися над тим, щоб всиновити старого битого пса
Дорослі собаки нічим не поступаються в дружбі та відданості молодим.
Чи вдарить штрафна система по нардепах-прогульниках?
Новий закон принципово змінює підхід до участі народних обранців в засіданнях парламенту та комітету Верховної Ради. А от чи подіє ця штрафна система в умовах сучасної політичної ситуації – невідомо.
Як задовольнити кадровий голод в агросекторі
До кінця 2019 року загальна кількість вакансій в агросекторі складе 14,5%. При цьому 12,9% серед усіх зареєстрованих безробітних в липні – з сільського господарства. Чому роботодавці та безробітні не можуть знайти один одного. (рос)
Адмінпослуги можуть бути зручними та доступними для всіх
6% відвідувачів центрів надання адміністративних послуг – люди з інвалідністю. І ми здатні зробити так, щоб усі без винятку отримували якісний сервіс.