Особливо злочинне хюндайство

9 переглядів
Понеділок, 01 квітня 2013, 09:44
Борис Бахтєєв
журналіст

Ви будете сміятися, але "Хюндаї" знову стояли.

І минулих вихідних, і на початку минулого тижня. Цього разу причиною стояння були не самі потяги, а сторонні обставини – негаразди з контактною електромережею в одному разі й погодні умови в іншому.

Але саме ця обставина й розставила всі крапки над "і". Саме вона й викрила організаторів "хюндаїзації всієї країни".

Що зазвичай ставлять у провину урядові? Кричущий непрофесіоналізм. Закупівлю неналежної техніки, яка не пристосована до українських кліматичних умов – і через те без кінця ламається.

Дії за методом "давай-давай", коли часу обмаль, і вже не до ретельного перевіряння купованого товару. Невиправдано й необґрунтовано високі тарифи на проїзд, які не відповідають пропонованим послугам. Прагнення нав'язати дорогі й незручні для багатьох послуги, вимивши з ринку дешевші. Небажання визнати помилки й поведінку, ніби нічого не сталося.

А отже – повне ігнорування критики в ЗМІ, самих ЗМІ й загалом громадської думки, абсолютне вимкнення зворотного зв'язку між суспільством та владою. Ставлення до громадян як до об'єктів, якими можна розпоряджатися на власний розсуд.

Але стверджуватиму: головна провина влади так і залишається поза увагою.

Передусім, ідеться про виявлене під час "хюндаїзації" повне незнання "командою професіоналів" абеткових речей та суто совковий modus operandi тих "реформаторів".

Варто пригадати дві події, які мали б стати для "команди професіоналів" уроками – однак, схоже, так і не стали.

1. Перша із цих подій сталася порівняно нещодавно й тут, в Україні. За шість років до закупівлі "Хюндаїв", а саме 2006-го року, Київ масово придбав автобуси й тролейбуси "ЛАЗ". І одразу ж виявилося, що влітку в них неможливо їздити – надто вже висока в салонах температура.

А річ у тім, що київська влада вирішила зекономити на кондиціонерах – і замовила автобуси й тролейбуси без них. Мовляв, їздитимуть ті хлопи й так, не блакитної крові. А може, та сама київська влада й гадки не мала, що модерний міський транспорт передбачає наявність у салонах тих кондиціонерів.

Хоч би там як, а, замовляючи й купуючи автобуси та тролейбуси "в дешевому варіанті", столична влада навіть не здогадалася замовити бодай оснащення широкими кватирками у вікнах. Хоча, після численних нарікань, пізніше придбані "ЛАЗи" вже мали вікна, що нормально відчиняються – а отже, виробник цілком міг би зробити це одразу.

Як би вчинили справжні професіонали, знаючи про прецедент зі столичними "ЛАЗами"?

Вони, принаймні, засвоїли б істину: це лише в СРСР підприємства з виготовлення транспортних засобів керувалися принципом "беріть, що дають", і постачали однакові машини до Таллінна й Ташкента.

У світі ж заведено: демонстраційні примірники хоч автобусів, хоч поїздів – це лише болванки, заготовки, коробки із двигунами на колесах. Усе комплектування замовляє покупець: що він замовить, за що він заплатить – те йому й зроблять.

Потрібне вам додаткове опалення й освітлення – будь ласка. Потрібне вам наднадійне струмознімання – замовляйте й отримаєте. Єдине уточнення: відповідальність за придбання "не такого" товару лягає на покупця. Ну, от не буде ж продавець відповідати за те, що ви придбали туфлі не того розміру! Так само й тут.

Усього цього цілком можуть і не знати пересічні пасажири.

Але професійні реформатори й модернізатори, що знаються й розуміються на ринковій економіці взагалі й сучасних ринках зокрема – не знати цього не могли! Чи, щонайменше, не мусили. Якщо вони, звісно ж, є тими, за кого себе видають.

Якщо йдеться справді про реформаторство, а не про шарлатанство...

Ті, хто закуповував Hyundai, підійшли до справи в суто совкових традиціях: узяти джинси на п'ять розмірів більші за потрібні, – бо завтра не буде й таких. Усе решта – і поламки, і поспіх, і кліматична непристосованість поїздів – то вже наслідки, деталі.

Але ж де гарантія, що наші "модернізатори" не дуже знаються на особливостях лише ринку засобів пасажирського транспорту, а не всіх товарних ринків, що існують?

2. Друга подія, про яку не можна не згадати, трапилася давно й не в нас.

Якраз у рік закупівлі "Хюндаїв" світ відзначав трагічний ювілей – сторіччя із часу загибелі "Титаніка".

Після цієї катастрофи цивілізований світ засвоїв гіркий урок: катастрофа мала такі страшні наслідки не лише через зіткнення судна з айсбергом, а передусім унаслідок браку й неналежного стану засобів рятування. Не можна сподіватися на "якось воно та й буде", треба розраховувати на нештатні ситуації.

І йдеться зовсім не про трагедії. Залізничні колії може замести снігом. Може обірватися електропровід. Може бути порушений графік на станції, внаслідок чого перед станцією певний час доведеться почекати. Зрештою, якийсь автобовдур – теж поспішав! – може застрягнути на переїзді.

Та чи мало що може трапитися?

То, чи наші урядовці не знали, що Україна розташована не в тропіках? А чи вони не знали, що взимку в нас буває холодно? Гаразд, хай би ті поїзди ламалися й затримувалися: це було б прикро, незручно, але, зрештою, і все.

Але чому пасажири в поїздах мусять замерзати?

Чи мали право ті, хто закуповував "Хюндаї", купувати поїзди без належної автономної системи опалення?

Чи мали право вони не поцікавитися спеціально наявністю й потужністю такої системи, а в разі відсутності замовити її й наполягти на оснащенні нею поїздів?

Не замовили. І це було ніщо інше, як злочинне недбальство. Це був промовистий знак: нашим "реформаторам" на нас із вами начхати. Аж до того начхати, щоб свідомо кинути людей на мороз посеред чистого поля.

Повторюю: затримки поїздів можуть статися за найкращої організації залізничних перевезень – ну, от бувають нештатні ситуації, трапляються скрізь.

Перед оцим викиданням людей замерзати блякнуть усі: поламки, затримки, дива з тарифами та все решта.

"Хюндаї" – це дзеркало ставлення нашої влади до нас із вами.

І замість постскриптуму. Саме українська влада виявила халатність і нехлюйське ставлення до власних співгромадян. Хоча за наших реалій оцей префікс "спів-" виглядає знущанням. А наслідком стала потужна антиреклама бренду Hyundai в усьому українському інформаційному просторі.

Бренду, що досі мав репутацію цілком респектабельного.

І це нагадує вдалу спецоперацію. Стрілки було переведено, провину було якщо не повністю "перевішене" з українського уряду на південних корейців, то поділено з ними.

Борис Бахтєєв, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Що нового у регулюванні FinTech-індустрії в Україні та світі
Якщо банки пасивно реагуватимуть на можливості співпраці з FinTech-індустрією, вони невдовзі програють. Утім, активні банки теж ризикують.
Державне замовлення на професії: гуманітарії чи програмісти?
Як уряд здійснює середньострокове прогнозування потреби у фахівцях?
Яким має бути ринок землі в Україні: "дике поле" чи "цивілізована гра"?
Як зробити запровадження ринку землі виграшним для кожного. Ключові принципи.
Не лише обвал ліри: чому Туреччина опинилася на межі фінансової кризи
Анкарі, яка протиставляє себе Америці та Європі, навряд чи можна сподіватися на пакет рятівних заходів до розгортання повноцінної рецесії.
Як українським програмістам отримувати американські зарплати
Нова модель дистанційної роботи, яку з кожним роком використовує все більше транснаціональних компаній, вже сьогодні руйнує стереотипи, що склалися світового ринку праці. (рос.)
Енергопакет ЄС прогинають під Кремль: чи стало рішення СОТ перемогою Росії
Після ретельного вивчення Група арбітрів підтвердила законність реформування енергетичного ринку ЄС. Ключові претензії Росії щодо дискримінації Газпрому були відхилені.
Луценко, "Спецтехноекспорт" та неприкаяні мільйони
Хто ж таки буде покараний або за махінації на експорті зброї, або за державну зраду в лавах податкової?