Чи купить Митний союз Україну?
Країни - не товар, але можуть ним стати, якщо керівництво не може визначитись з своїми національними інтересами, або якщо приватні інтереси людей при владі переважають над інтересами держави.
У питанні зовнішньополітичної інтеграції українське керівництво намагається торгувати між Європейським Союзом та Митним Союзом. До певної міри такий тон дискусії задає сама Росія.
Нещодавно у Chatham House відбулась розмова за круглим столом з надзвичайним і повноважим послом та спеціальним представником з прав людини, демократії та верховенства права міністерства закордонних справ Російської Федерації Констянтином Долговим.
Я задала йому запитання: "Яким чином Росія буде просувати ідею Митного Союзу та Євразійського Союзу в країнах, де громадська думка щодо інтеграції розілена? І на яких цінностях створюється це нове інтергаційне об’єднання на пост-радянському просторі?".
У відповідь російський дипломат вийняв свій гаманець і показав мені 5-ти фунтову купюру. "На прямій економічній вигоді для країн, які колись мали спільну інфраструктуру і жили в одній країні", відповів посол.
Вся справа у економічному виграші. Звучить доволі просто, і без жодних подвійних тлумачень. Жодних вимог щодо політичних чи економічних перетворень, жодної розмови про спільні Євроазійські цінності чи демократію.
Чи зможе така російська економічна пропозиція заманити у Митний, а з часом, і в Єврозійський Союз Україну?
На мою думку ні. І тут є декілька факторів, які перешкоджають Росії та Україні домовись сьогодні.
По-перше, низький рівень довіри щодо дотримання договірних зобов’язань між країнами, в яких верховенство права носить дуже ілюзорний характер.
По-друге, тема інтреграції з Росією піднімається в контексті негативу, а не у світлі позитивної перспективи. Часто можна почути, що Росія покарає Україну, якщо вона відмовиться "інтегруватись". Серед переліку нових незручностей можуть опиниться: посилення контролю за трудовими мігрантами, зоборона на ввезення торавів, підвищення ціни на газ, введення віз для українських громадян, та інше.
По-третє, українському бізнесу непросто буде конкурувати з російським в об’єднанні, де Кремль буде встановлювати основні правила гри.
Творці Митного союзу, можливо, намаються повторити шлях ЄС від договору вугілля і сталі до повноцінного економічного та політичного союзу. Але Митний союз, який можна скоріше назвати "Договором Нафти і Газу" або позбавлений ціннісного смислу, а значить, і майбутного розвитку; або несе в собі такий прихованиі перспективи, з яким навіть сьогоднішнє керівництво України не хоче себе пов’язувати.
Тому яку б велику купюру Росія не показувала Україні, ціна питання насправді не економічна, а політична. А отже, потребує зміни політичних реалій насамперед в середині Росії.
На сьогодні такої зміни ніхто не прогнозує.
