Марш референдумів

21 перегляд
Середа, 16 жовтня 2013, 12:07
Надія Михальчук

Схоже, деякі політики зрозуміли, що популярність, якої їм так не вистачає в народі, можна отримати дуже легко – просто кинути клич: "Всі – на референдум!". Адже народ, який в основній своїй масі зневірився в діяльності влади і опозиції, десь уже та дозріває до того, щоб взяти владу в свої руки.

Проведення референдуму зможе дати це відчуття – ми самі щось вирішуємо... впливаємо на ситуацію... обираємо той чи інший векторний напрямок... з нами радяться...

Але чи справді політики, які так активно виступають сьогодні за проведення референдуму із того чи іншого питання, хочуть щоб такий референдум проводився?

Чи все-таки це піар?

Найактивніше за проведення народного референдуму виступає Комуністична партія Симоненка і "Український вибір" Медведчука.

Їхня тема – вступ України в Митний союз. Говорити про те, хто фінансово підтримує велику кількість масових заходів у містах центрального та східного регіонів країни – Сімферополь, Харків, Чернігів, Донецьк, Запоріжжя, Миколаїв, Кривий Ріг, Севастополь, Суми, Одеса, Вінниця, Полтава, Кіровоград, Житомир, Каховка – здається, зайве.

Та і мова, власне, не про це... "Фішка" в іншому – результатом їх проведення не може бути проголошення і подальше проведення самого референдуму.

2 вересня 2013 року Окружний адміністративний суд Києва заборонив КПУ організовувати і проводити збори громадян щодо проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою стосовно вступу (приєднання) України до МС, а ЦВК заборонив направляти туди своїх представників.

8 вересня 2013 року КПУ і "Український вибір" в обхід заборони суду таки провели збори, однак ЦВК відмовила ініціативній групі в реєстрації.

Далі – знову масові збори, знову суддівські заборони, знову спроби реєстрації і... знову – відмови. Остання – 8 жовтня. Однак це не зупиняє керманичів КПУ і "Українського вибору". Акції тривають.

Дві політичні сили, об'єднані одним інтересом, не маючи на те ніяких законних підстав, збирають підписи за проведення народного референдуму. "Потрібно 3 мільйони, ми зберемо 4 мільйони! – заявляє Петро Симоненко і таким нехитрим чином здобуває собі прихильність електорату.

Власне, як і Віктор Медведчук.

А здобувати є що. Багато прихильників Партії регіонів, які були впевнені у проросійському напрямку своєї політичної сили, з огляду на її євроінтераційні наміри, залишилось розчарованими.

І це певною мірою клондайк для двох політичних сил, яким цей електорат так потрібен. То чому би популістськими способами його і не здобути?

Дати відповідь на стратегічне питання щодо підтримки європейського курсу України, метою якого є долучення держави до ЄС в якості повноправного його учасника, шляхом народного волевиявлення нещодавно запропонував і Сергій Бондарчук.

Одному із колишніх членів керівництва партії "Наша Україна", а віднедавна координатору робочої групи Національного круглого столу "Порозуміння заради європейського майбутнього", схоже, також забракло популярності.

Зважаючи на суттєві здобутки Петра Симоненка і Віктора Медведчука навколо теми референдуму, чому б і не спробувати? Тим паче, що євроінтеграційний напрямок практично вільний.

Усі інші ніші і одразу спробував зайняти епатажний депутат ВР Олег Ляшко. На своїй Фейсбук-сторінці він написав: "Референдум – наша зброя. На захисті інтересів людей у Верховній Раді я один. Тому наша команда і всі патріоти України шляхом референдуму заборонимо продаж землі, знизимо пенсійний вік для жінок, позбавимо чиновників і депутатів пільг та недоторканності…", і так далі.

Хоча, не виключено, що в гонитві за дешевою популярністю, політики ще зможуть знайти і свої теми для референдуму. Скажімо, щось про НАТО, другу державну мову... а то і взагалі візьмуть "на озброєння" якісь абсолютно божевільні ідеї – як от легалізація одностатевих шлюбів, легких наркотиків чи проституції.

Загалом же на розгляді у ЦВК, за інформацією самої ЦВК, уже сьогодні знаходиться 20 заявок щодо проведення зборів громадян стосовно організації референдумів.

Жанна Усенко-Чорна, яка є членом ЦВК, каже, що подані документи у переважній своїй більшості є сфальсифікованими. У якості членів ініціативних груп виступають люди з вигаданими іменами та прізвищами, ті, що не досягли 18-ти, або ж мерці.

В ініціативні групи, які представляють різні регіони країни, входять одні і ті ж самі люди. А в незв’язаних між собою ініціативних групах зазначається однакова кількість учасників зборів або ж ініціаторів.

Зважаючи на це, Жанна Усенко-Чорна обіцяє на черговому засідання Комісії порушити питання про направлення документів щодо проведення референдумів в Генпрокуратуру з метою їх перевірки.

Поза сумніву, референдум, як один із елементів прямої демократії – це великий здобуток народовладдя. Втім, питання, які сьогодні пропонують винести на референдум окремі політики, явно не на часі, хоч і давно вже порядно затерті.

Україна поки що не збирається вступати ані в Європейський, ані в Митний союзи. Це всього тільки прагнення підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

І дуже шкода, що багато хто цього не розуміє, нівелюючи референдум як спосіб консультації із громадою, перетворює його на інструмент агітації.

Надія Михальчук, для УП

powered by lun.ua
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.