Опозиція: невміння домовлятись веде до поразки
Виборці п’яти округів на повторних виборах 15 грудня отримають довжелезні бюлетені з кількома десятками прізвищ кандидатів в народні депутати. У чехарді цих прізвищ особливо важко буде розібратися на 94-му і 223-му округах, де кількість зареєстрованих кандидатів уже перевалила за півсотні.
Велика частина кандидатів у кожному з цих бюлетенів – це представники від опозиції або такі, що позиціонують себе як опозиційні. І в цьому найбільша загроза цих виборів – через перебір опозиціонерів шанси на виграш значно збільшуються у кандидатів від влади.
Звичайно, п’ять нових депутатів у Верховній Раді особливо не вплинуть на її роботу і на розклад сил. У влади уже давно відпрацьовані механізми прийняття рішень, є більшість, тому п’ятеро "новеньких" погоди у парламенті не змінять.
Але такий набір кандидатів на повторних виборах та імовірний сумний результат має стати уроком для опозиції. Кожен опозиційний кандидат – це загроза не для провладного, а для іншого опозиційного. Вони грають на єдиному полі, у них один і той самий виборець, відтак вони відтягують голоси один в іншого.
У такій ситуації ті ж опозиціонери самі для себе створюють ще одну небезпеку – виборцю важко буде визначитися і він може просто не прийти голосувати. Мовляв, я за владу віддавати голос не збираюся, але з такою великою кількістю опозиціонерів розібратися не можу і встрявати у їхні розбірки між собою теж не хочу. Виборцю легше тоді взагалі проігнорувати день голосування.
Ви мені скажете – ну є ж узгоджені кандидати від трьох опозиційних парламентських партій. Але ж, крім них, є й інші – які теж є опозиційними і представляють все більш активну позапарламентську опозицію. Небажання вести з ними переговори, домовлятися між собою усім опозиціонерам якраз і може зіграти з ними злий жарт.
І якщо на чергових виборах минулого року на проблемних округах була очевидною перемога опозиційних кандидатів, але на перевиборах вона буде втрачена – це буде "заслугою" саме всіх тих опозиціонерів, які не змогли між собою домовитися.
Ні, я не хочу бути чорним пророком. Маю все-таки велику надію, що на п’яти проблемних округах кандидати від влади пролетять із тріском. Хоч і розумію, що в опозиції зараз менше шансів на перемогу. Також не наївний і усвідомлюю, наскільки важко на мажоритарних виборах домовлятися усім опозиційно налаштованим політикам.
Але при цьому бачу, звідки йде посил щодо того, що опозиціонерів на виборах може бути багато і вони можуть боротися один проти одного. Це, по суті, та сама історія, що й з виборами президента України у 2015 році. Представники громадського руху "Третя Українська Республіка" як тільки могли, так переконували, що кандидат від опозиції вже в у першому турі має бути єдиний. Бо тільки у такий спосіб можна буде перемогти Януковича.
Аргументи не діють і опозиціонери, кожен з яких ставить власні амбіції вище інтересів держави, готуються до окремого походу на президентські вибори. Тобто сигнал подали. І він говорить: опозиція може боротися сама між собою, незалежно від того, якого рівня це вибори.
Нам залишається тільки сподіватися, що опозиційні політики зможуть вчитися на власних помилках і після виборів 15 грудня повернуться до розмови про необхідність єдиного кандидата у першому турі президентських виборів. Хай краще вчаться на невеликих поразках, щоб потім не програти велику і стратегічну битву.
Віктор Матчук, член ініціативної групи громадського руху "Третя Українська Республіка"
