Чого хоче Путін

120 переглядів
П'ятниця, 14 березня 2014, 14:52
Володимир Ільченко
журналіст

Над мотивацією дій російського президента в Україні ламають голову світова преса, аналітики та політки. Світ намагається знайти логіку цих дій, аби передбачити подальші кроки Кремля.

Таємницю, тобто логіку зла – неможливо збагнути, кажуть богослови. Але це зовсім не означає, що його не потрібно досліджувати. Навіть у координатах зла мають працювати причинно-наслідкові зв'язки.

Відкидаю поширену думку про божевілля Путіна чи його непідсудність. Він божевільний тією ж мірою, як і решта диктаторів останнього століття – Гітлер, Сталін, Саддам Хусейн, Чаушеску, Мілошевич... Тобто, якщо людина, наділена владою, не дружить із людською мораллю й прагне вбивати, то це зовсім не означає, що вона не відає, що робить, і не здатна відповідати за свої дії.

Прислухаємося до головних мотивів воєнної інтервенції української території, озвучених самою Москвою, які, до речі, за останні дні зазнали істотної трансформації.

Перше. Росіяни та російськомовне населення потребують захисту.

Ця теза безліч разів була аргументовано спростована, у тому числі на дипломатичному рівні. Весь світ розуміє, що захищати росіян у Криму просто немає від кого. Їм ніхто й нічим не загрожує, крім самих росіян у військовій формі та заїжджих зі сходу провокаторів у цивільному.

Друге. Україну захопили націоналісти, екстремісти, бандерівці, фашисти тощо, а отже, це бандитська, "незаконна" влада, і її треба скинути. Про звільнення від бандитів просив і "легітимний" президент України Янукович.

Ця теза значною мірою пов'язана з аргументом про необхідність захищати російське населення, але повторюють її окремо.

Почав її озвучувати ще Янукович в останні місяці свого президентства разом із тодішнім міністром юстиції пані Лукаш. Мета – налаштувати країни Заходу проти протестного руху в Україні, який досить насторожено ставиться до всіляких проявів екстремізму. Захід не повірив. Так само, як не вірить нині Путіну.

Путінська пропаганда приділяє величезну увагу "Правому сектору", який начебто й захопив владу в Україні. Дарма що жоден їхній представник не ввійшов у владу. Більш того, останні соціологічні опитування показують, що "праворадикали" не мають шансів зайняти чільне місце в українському політикумі. Навіть далеко не радикальні лідери трьох парламентських фракцій, що відіграли важливу роль в Українській революції, втрачають позиції. Оприлюднені раніше дані СОЦІС і КМІС цілковито підтверджують ці цифри: Тгнибок – 2,5%, Ярош – 1,6%.

Отже, громадська думка, засвідчена соціологічними замірами, цілковито спростовує міф про загрозу екстремістів.

Із цим же міфом пов'язана теза про неконституційний переворот в Україні, але вона давно спростована світовими лідерами та дипломатами.

Третє й головне. "Самопроголошення незалежної України не зовсім відповідало радянським нормам, що передбачали процедуру виходу зі складу СРСР".

Ось це вже щось новеньке... Цю тезу Путін озвучив у розмові по телефону з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемільовим. Раніше він називав розпад Радянського Союзу найбільшою катастрофою ХХ століття.

Цей "аргумент" уже не має геть нічого спільного ні із захистом російського анклаву, ні з "бандерівським переворотом" у Києві. Окупація частини України виглядає нічим іншим як геополітичною заявкою про наміри виправити катастрофу кінця століття.

Путін зі своєю армією збирається повертати світ до стану 80-х років?

Божевільний?! Шизофреник?! Псих?!

Як мають зреагувати західні демократії, почувши таку заявку? – Правильно: здригнутися, злякатися й заціпеніти, бо мають справу з ненормальним, який, чого доброго, може натиснути на ядерну кнопку.

Цього Путін, скоріш за все, і домагається. Посіяти страх... Коли зрозумів, що потрапив у пастку, яку сам для себе створив, йому нічого не лишається, як лякати світ, блефувати. Роль "шизонутого" його цілком влаштовує.

То чого ж урешті-решт хоче Путін?

Та лише одного – влади, влади й ще раз влади. Необмеженої – як у часі, так і просторі. Майже необмежену владу в межах Російської Федерації він давно вже отримав. Але ця влада все ж таки обмежена – межами ж Російської Федерації. А її хочеться ще й ще, інакше може початися застій і падіння рейтингу.

Необмежена влада діє на людей як наркотик – її хочеться розширювати й нарощувати. Така влада псує людей у двох вимірах. Для одних перетворюється на джерело тілесних та матеріальних насолод. Це коли хочеться багатств, золотих унітазів, суперрозкішних маєтків, автомобілів тощо. Такою залежністю страждав Янукович.

Для інших влада – це передусім контроль над людьми. Матеріальні блага можуть відійти на другий план. Деякі диктатори взагалі ведуть аскетичний спосіб життя. Головне – повелівати численними підданими, народами, арміями, релігіями...

Путін давно пройшов стадію матеріально-тілесного задоволення, яке дає влада. Що йому вартує побудувати ще один маєток за мільярд доларів чи придбати діамант у десятки каратів?

Нецікаво й нудно.

А ось повелівати багатомільйонними хохлами через маріонеткового президента – це зовсім інша справа. Розпалює азарт, додає адреналіну...

Проте з'ясувалося, що повелівати не вдається, хохли вийшли на Майдан і скинули маріонетку. Це був удар по владі Путіна, як він це сприйняв – тобто по найдорожчому й найбільш сокровенному, що він має.

...Звісно, плани захоплення України розроблялися давно. Але різних планів може бути багато, і не всі вони приреченні на реалізацію. Саме удар по владі Путіна змусив його вдатися до воєнної агресії.

Парад проросійських заворушень по всій південно-східній Україні, який би давав змогу вводити війська, провалюється. Але здобути лише Крим – означає програти. Місцеві "росіяни" вимагатимуть покращення вже зараз, якого, звісно ж, не буде. А Україна все одне вирвалася з-під влади Москви й через кілька років демонструватиме економічний підйом. Тоді корумпований путінський режим зазнає повного краху.

Тому на Кримі московський очільник спинятися не може. Йому конче потрібно просуватися далі на материкову частину – із Криму, зі Сходу, із Придністров'я, аби "рятувати" одеситів, харків'ян, донеччан, луганців, херсонців...

Та сил для цього малувато, якщо врахувати "серйозне занепокоєння" США й НАТО. Залишається блефувати й лякати Захід неадекватними заявами – щоб світ боявся ядерної катастрофи. Адже варто військам НАТО долучитися до захисту територіальної цілісності України засобами звичайної війни, як від російської армії мало що залишиться.

Це Путін чудово розуміє. Бо насправді він ніякий не шизофреник, не псих – а звичайний зіпсутий необмеженою владою диктатор.

Володимир Ільченко, спеціально для УП

powered by lun.ua
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.