(Не)Забута гідність

19 переглядів
Четвер, 06 березня 2014, 14:20
Віктор Мороз
політичний оглядач

Кинуті напризволяще українські військові в Криму – свідчення того, що гарний лозунг про Революцію Гідності нині перебуває під великим випробуванням.

Новий прем'єр Арсеній Яценюк перебуває в захопленні героїзмом і відданістю українських військових, котрі демонструють вірність присязі та центральній владі в умовах повної облоги й відсутності будь-якої реальної допомоги із центру. А ще українські посадовці – прокурор, міністр МВС, голова СБУ – час від часу показують дулі у формі судових позовів до тих, кому це зовсім не страшно, бо ніколи не були і вже не стануть українськими громадянами.

Сюжет про похід українських льотчиків під автоматними чергами "самооборони Криму" облетів усі можливі й неможливі міжнародні інформаційні джерела. Світ теж захоплюється українськими мужніми людьми. Західні політики знімають перед ними капелюхи й навіть готові потрусити державними гаманцями для посильної допомоги в розумних межах країні, котра нині повстала супроти самодурства й агресії російського царя, що "втратив адекватність".

Усі ж розуміють, що виконати в повній мірі взяті свого часу зобов'язання щодо гарантування незалежності й недоторканності кордонів України вони нині ну ніяк не можуть.

Адже це, справді, може призвести до третьої світової. З усіма наслідками, що із цього випливають. І це правда.

Тому для них терпіння українських військових, над якими збиткуються непрохані зайди, компенсує якоюсь мірою їхню дипломатичну й військову неспроможність. То краще захоплюватися чужим героїзмом за тридев'ять земель, ніж зіткнутися з реальністю стартів балістичних ракет, що їх випустять із російських стратегічних ангарів. І невідомо куди спрямованих. Та й українські посадовці – скромні люди, вони зовсім небагато просять за чудеса героїзму їхніх людей.

Тому нехай українці з демонстрацією гідності зачекають.

Спочатку цю гідність треба зберегти світовим лідерам – і бодай щось протиставити тому оскаженілому ліліпуту, котрий перебуває в загостреній фазі наполеонівського комплексу, після чергового зриву такої блискучої операції з упокорення бунтівливої України.

Вона знову якимось дивом вислизає з рук. Хоч нині вже все продумано до дрібниць, усе схоплено, за все заплачено. А ці хохли всі плани зламали, і все полетіло шкереберть.

Тому він змушений їх покарати.

Україну, звичайно, не проковтне, а от продемонструвати, що їхня революція гідності – порожній звук, це він може. "Відтяпає" Крим – і це буде достойною відповіддю на їхній Майдан. Його росіянам сподобається отримання такого ласого шматочка. Вони пробачать і обвал удвічі рубля, і катастрофічний обвал фондового ринку.

Що скаже світ? А йому по барабану! Відповість, що це не російські війська, а загони самооборони. Так, ці "самооборонці" чомусь виявилися озброєними до зубів російською зброєю й пересуваються на автомашинах із російськими номерами та на російських бронетранспортерах. Але то вже деталі.

Гірше буде, коли цими деталями скористається українська влада й, пославшись на його слова про відсутність у Криму російських військ, зробить відповідні заяви, направить у всі можливі адреси відповідні ноти й введе на півострів свої війська для протидії озброєним бандам, котрі тероризують українські військові частини.

Це вже буде серйозно.

І тоді доведеться або справді сідати за стіл переговорів і так чи інакше виводити своїх хлопців із Криму – або йти на озброєний конфлікт. А цього він би ніяк не хотів. Бо прагнув лише скористатися слабкістю української влади, що лише всідається у владні крісла, і їм нині не до гучних заяв про гідність. Та і яка там гідність, коли тут влада й гроші?!..

Ще гірше буде, коли паралельно до цього українці, мотивуючи необхідністю захисту від агресора, запросять у НАТО нову військову техніку з відповідними інструкторами.

А США й Велика Британія, почуваючи свою провину перед українцями, що не можуть їм надати достатню гарантію й захистити від ворожого вторгнення, цілком спроможні досить швидко поставити ЗСУ суперсучасну тактичну зброю, котрої не вистачає Україні.

І вже зовсім запахне смаженим, коли українці доведуть до кримчан, що в разі непідкорення центральній владі в будь-яких формах, вони відключать газ, електроенергію та воду. З газом та електроенергією ще якось можна буде зарадити. А от як компенсувати притік 70% відсотків дніпровської води, без якої на півострові враз наступить гуманітарна катастрофа?

І тоді кримчани справді організують загони самооборони – але тепер уже проти російських військ. І тільки 300 чи, за деякими даними, 500 тисяч кримських татар тут можуть змести кого завгодно. І не стріляти ж у них!..

Але Володимир Володимирович дуже сподівається, що до цього не дійде.

Він знає, що в керівництві України нині люди розумні, системні, досвідчені – але, як завжди, трохи полохливі й не впевнені в собі провінціали. Серед них пасіонарії відсутні. Вони довго йшли до влади й не стануть нині нею ризикувати. Образи пояснять мудрістю, а відсутність гідності – розумом.

Щоправда, нові українські лідери не полишені прагматизму й цілком здатні прийти до висновку про необхідність виставити рахунок РФ за військове вторгнення. Принаймні попередити, що 37 мільярдів українського боргу, які нині ніби є перед росіянами, мають стати маленькою часткою компенсації за завданні матеріальні й моральні збитки.

А за умови, що Газпром із першого квітня відміняє знижки на газ, Україна повністю відмовляється від російського газу, піднімаючи при цьому вдвічі ціну за прокачування російського газу до Європи. А якщо до цього економічні санкції введуть як обіцяють Євросоюз і США, то Володимиру Володимировичу життя медом не здасться.

Але все це буде згодом.

Нині українське керівництво постало перед фактом реальної втрати Криму. Путін просто так не здасться. Воювати нині Україні в напіврозібраному стані зовсім ні до чого.

Але якщо бути відповідальною владою, то треба вирішити важку дилему.

По-перше, або всіма доступними силами захищати людей, залишених нині напризволяще, яких брутально ображають і зневажають. І таким чином рятувати гідність усіх українців.

Або, по-друге, прийшов час забрати цих мужніх людей із півострова, забезпечивши їх житлом і належною матеріальною підтримкою. Пояснивши всьому світу, що таким чином Україна не бажає загострювати вибухонебезпечну ситуацію та втягувати в збройний конфлікт своїх гарантів незалежності – Велику Британію та США. Тому залишає півострів, але звертається до світових судових органів за справедливістю.

Є підстави сподіватися, що український благородний жест оцінять розумні люди.

Ну, а заявку на вступ до Євросоюзу й НАТО, очевидно, ще вчора треба було оформляти.

Чи не так?..

Віктор Мороз, спеціально для УП

powered by lun.ua
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.