Чому Донбас і Крим важливі для України

127 переглядів
Середа, 16 квітня 2014, 11:46
Євген Глібовицький
Спробую відповісти на запитання "нафіга нам з ними мучитися" і заклик "хай йдуть собі лісом."
Останні пару років разом з учасниками Несторівська група / Nestor Group ми намагалися зрозуміти сенси сучасної України.
В дискусіях викристалізовувалися часами несподівані відкриття. ось моє бачення, яке виробилося на підставі наших дискусій.

Україна (всупереч стереотипу) не є цілком східноєвропейською країною.

Вона складається з двох різноментальних просторів - східноєвропейського (на мапі позначений синім) і південноєвропейського - на мапі позначений червоним.

 

Є ще вкраплення Центральної Європи у Львові (тільки місто, навіть не область і не Галичина), але ним зараз можна знехтувати. Відмінність між цими просторами у дискурсах. Особливо виразно ця відмінність проявляється, якщо подивитися крізь призму відносин громадянина і влади.

В Східній Європі мешканець країни є більше підданим, ніж громадянином. Щоб стати громадянином йому бракує суб'єктності.

Влада - вертикальна ієрархія, яка з цією суб'єктністю бореться. Корупція - це в першу чергу доступ владців до збору ренти. У протистоянні людини і влади перемагає влада. Ті інститути, що сильні, є інститутами автократії, на них і спираються ті, хто при владі.

В Південній Європі українській, подібно як і в південноіталійській, грецькій, меншканці "дозволяють" владі бути надбудовою, яка надає певні послуги і має обмежений доступ до примусу.

Вертикальна ієрархія умовна. Громадянин може "перечекати" погану владу як погану погоду, при зіткненні влада слабша за волю громадян. Можна навіть іронізувати над владою. Корупція - це в першу чергу інструмент захисту громадянина від несправедливості влади - тому корупція непереможна аж доки не запровадиться верховенство права.

Суспільство "горизонтальне", мережеве, з високою спроможністю до ефективної спонтанної співпраці (як на Майдані), але цю синергію складно усталити, бо формальні інститути - громадські чи державні - будуються важко, переважно це порожні фасади, всередині діють інститути неформальні.

Це дві норми однієї України. Раніше вони були збалансованими, але останнім часом цей баланс порушився і нема ознак, що він повернеться до старої рівноваги. Нова рівновага - це якийсь новий компроміс, більш "західний", ніж раніше. Але два дискурси залишаться. Щоб нормально функціонувати в Україні розвинулася спроможність до змістовного (не мовного) перекладу між цими двома дискурсами.

Україна - це такий собі шлюз, який дозволяє перетлумачувати західні поняття пост-радянською і пост-радянські - західною. Виходить не дуже, але краще, ніж у німців, французів чи поляків.

Власне, єдиний, хто має подібну спроможність - це турки, але вони тлумачать між іншими, ніж ми, світами. Та коли мова йде про совок їхні переклади безсилі. А в Україні, навпаки, є кримські татари, які можуть додати до західно/радянського перекладу ще ісламсько-тюркський вимір.

Ця спроможність тлумачити визначає можливу місію України на наступні 30-50 років - бути фасилітатором процесу модернізації на Схід від кордонів України: мова про Росію, Кавказ та Центральну Азію. Щоправда, ми не зможемо робити це самі без ЄС, але й ЄС без нас не зможуть бути такими переконливими, бо не вмітимуть побудувати довіру з дуже відмінними від їхніх культурами.

Іншими словами, Україна продаватиме на Захід послуги з "перекладу" та фасилітації на Сході.

Якщо втратимо Донбас та Крим - ця спроможність до перекладу буде малозатребуваною і швидко атрофується.

Україна матиме в собі тільки європейську складову, її погляди будуть (як теперішня політика МЗС) спрямовані на Захід, а місія стане інакшою - вирватися з переліку "двійочників," таких собі "гірших аплікантів" до НАТО та ЄС, де ми викликатимемо Ukraine fatigue forever.

Узагальню: Украіна з Донбасом та Кримом може спробувати зарадити Росії перебудуватися з імперії в просто велику країну. Україна без Донбасу та Криму може хіба що спробувати сховатися від Росії на Заході.

У нас вибір - стати впливовим і важливим міжнародним гравцем або провінційною європейською периферією.



powered by lun.ua
Легалізація грального бізнесу: українці у виграші
Верховна Рада ухвалила законопроєкт про державне регулювання грального бізнесу. Що це означатиме на практиці?
Каньє Вест – чорношкірий "рятівник" Трампа
Наразі конкурент Байдена – це зовсім не Трамп, а Вест. Останній може бути технічним кандидатом, який має відтягнути голоси у Байдена.
Як зібрались боротись із нетверезими водіями
У той же день, коли сталась моторошна ДТП на Столичному шосе, Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт про посилення відповідальності водіїв за водіння в нетверезому стані та перевищення швидкості. Які зміни несе законопроєкт?
Коронахаос: як волонтери роблять роботу держави та захищають лікарів
Початок пандемії COVID-19 в Україні можна порівняти зі стихійним лихом, про яке всі знали, але не готувалися до нього. Але коли коронавірус "прийшов" в Україну, виявилось, що ніхто не готував нашу медичну систему та самих медиків до пандемії.
"Подарунок" для облгазів: як держава втрачає пів мільярда щороку
Чому держава досі не отримує плату за використання газорозподільних систем, які експлуатують приватні оператори.
Як живе ринок оренди держмайна після зміни правил
Чого не вистачає для повної прозорості ринку оренди державного майна.
Диплом корупціонера? Дякую, не треба
Минуле Шкарлета вказує, що плагіат, корупція та неповага до громадянської позиції інших — це його вибір та його репутація. Тепер ця репутація розповсюджується на всі навчальні заклади України.
Реклама: