Facebook-фронт: поразка чи перегрупування?

68 переглядів
Понеділок, 18 травня 2015, 11:04
Роман Кабачій
журналіст-експерт Інституту масової інформації

Як українців в ФБ попустили і що з цим робити

Наскільки важливою в житті України стала роль "нових медіа", в тому числі блогерства у його різних проявах, показало протистояння топ-блогерів українського сегменту "Фейсбука" з невидимими блокувальниками, котрі – за загальноприйнятою за тиждень-два легендою, – сидять у російському офісі компанії в Москві.

Під запитанням до Марка Цукерберга про можливість відкриття суто українського офісу поставило лайк підтримки 47 тисяч осіб. І ймовірно, це далеко не всі, хто хотів висловитися за такий офіс, бо багато хто ставив лайк або на перепостах про конференцію засновника мережі, або ж під самою стрічкою запитань.

Це запитання стало найбільш підтриманих із усіх заданих зі світу. Тож Цукерберг розпочав із відповіді на нього, зазначивши кілька тез: 1) офісу в Москві не існує; 2) модератори українського сегменту сидять в офісі у Дубліні; 3) керівництво Фейсбука може розглянути питання про відкриття офісу в Україні через деякий час "в майбутньому".

Чому проблема виросла до таких масштабів, що про її вирішення просить також президент України, а засновник найбільшої соцмережі у світі обговорює в числі перших питань?

Тому що під кількаразові "бани", себто неможливість щось постити і коментувати у ФБ (залишається лише переписка у приватних чатах) потрапили серед інших і українські творці-блогери. Серед них редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані, перекладач та письменник Андрій Бондар, луганський блогер Сергій Іванов, дніпропетровський сатирик Євген Гендін та інші. Більшість "баниться" на добу, Бондаря "вимкнули" на три доби.

Чому це є проблемою? Можливо, деяким користувачам "Вконтакте" чи "Однокласниках" буде незрозумілою сама хвиля обурення.

Як пояснює Андрій Бондар в коментарі "1+1", Фейсбук для України це лабораторія смислів. Вона генерує нові думки та ідеї, поточне необхідні для реагування на виклики інформаційної і реальної війни, у стані яких перманентно знаходиться Україна більше року.

Яким чином відбувається бан?

До адміністраторів соцмережі надходять скарги на конкретний пост користувача. Скарги генеруються і множаться, скоріше за все, в офісах російських тролів, про які писала російська "Новая газета" ще в 2013 році – тоді йшлося про місцевість Ольгино під Петербургом.

Найбільш характеристичними приводами до банів українських топ-блогерів були: поширення фотожаб і мемів "че там у хохлов" – Андрій Бондар поплатився за віршик "Хотел спросить у рыбака, как клев, а получилось, че там у хохлов?" Це його, вочевидь, Марк Цукерберг порахував за розпалювання ненависті поміж націями, заявивши, що більшість банів українців є справедливими.

Другий відомий бан, за який Марк вибачився, це скарги на фото 3-річної Саші Матвієнко, доньки загиблого українського бійця Андрія Матвієнка із орденом Героя України, який він посмертно отримав від українського президента; фото мовляв, за скаргами, мало ознаки дитячої порнографії.

Третій бан, за який постраждав Євген Гендін та ті, хто його перепощував, це троллінг митрополита УПЦ МП Онуфрія через його "сидячий протест" під час оголошення президентом списку Героїв.

Сергій Іванов, вийшовши із бану, – до слова, саме хвиля банів вже породила цілу низку словництва на кшталт "шановне банство", "банове" – саркастично заявив, що Ольгине це район у Дубліні, натякаючи, що пояснення Цукерберга недостатні.

Проте в українському ФБ з'явилося також пояснення Володимиром Співаковським "казусу Дубліна". За його інформацією, 1,96% акцій Фейсбука, практично в заперечення одній із внутрішніх умов, з 2009 року належить російському олігарху Мільнеру, точніше? його компанії DST. Куплена ця частка була за 200 мільйонів доларів і включала запис про відхід пострадянського сегменту ринку в ці руки, з управлянням із Дубліна.

Оскільки засновник ФБ умив руки, то українці залишилися розгубленими – що робити і до кого звертатися?

Чимало блогерів почали давати поради, мовляв, єдиний вихід – це перехід на українську мову в спілкуванні в ФБ. Як ніби топ-зірки у нас змінилися, і те, що вони пишуть, важко кидати на гул-транслейт і за секунду мати результат.

По-друге, армії ботів і далі атакуватимуть тих людей і ті пости, які їм вказуватимуть атакувати їх віртуальні "бригадири". Тобто, змінювати політику ФБ ми можемо хіба зсередини – через впровадження менеджерів або через викуплення прав на сегмент компанії, що взагалі малоймовірно.

Також не припиняти публічний тиск на керівництво ФБ, з огляду на стан фактичної війни України зі східним сусідом.

Поки ж українцям залишається гуртуватися і знати своїх веб-героїв. Принаймні, цей виток інфовійни пішов на користь їх популярності.

Роман Кабачій, спеціально для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.