Антикорупційний наказ владі. Беріть і робіть
Влада каже, що хоче реформ. І в цьому їй можна вірити. Бо без реформ іноземці точно не дадуть грошей, виборці точно не дадуть голосів, а проблеми точно не дадуть спокою. Це розуміє і президент, а тому і створив Національну раду реформ. Яку сам і очолив.
Нацрада реформ є найвпливовішим в країні майданчиком прийняття політичних рішень, адже до її складу входять президент, прем’єр, спікер, ключові міністри та керівники парламентських комітетів.
Тобто ті, кому громадяни довірили усю повноту законодавчої, виконавчої та управлінської влади. Рішення Нацради приймаються консенсусом усіх учасників. Це для узгодженості позицій партнерів щодо змісту та напрямку реформування.
Так це чи ні, можна побачити вже скоро.
Очікується, що 18 вересня відбудеться чергове засідання Нацради реформ, яке буде присвячене темі протидії корупції. А з ефективною протидією у нас поки що туго. За дві робочі години міністри, депутати та найвищі посадовці країни повинні домовитись, як бороти корупцію, робити владу підзвітною, а витрачання коштів більш прозорим.
Дуже ймовірно, що під час того засідання знову лунатимуть гучні заяви учасників, полум’яні промови гостей та беззастережні клятви усіх присутніх. І дуже ймовірно, що потім знову зроблено буде вкрай мало.
І тому, аби посадовці не розгубили час на балачки та показні переживання за країну, Transparency International Україна підготувала п’ять нагальних питань, які однозначно треба погодити під час антикорупційного зібрання.
Президент України
1. Запустити нарешті Нацраду з питань антикорупційної політики.
Ще в жовтні 2014 року президент видав спеціальний указ про Національну раду з питань антикорупційної політики. Аж у квітні 2015 року він згадав, що не затвердив її склад, а тому попросив громадськість делегувати з-поміж себе кращих у ту саму раду.
Натомість і на середину вересня Петро Порошенко так і не сформував склад Антикорупційної нацради, а значить та не може ані підготувати президенту пропозиції щодо вдосконалення антикорупційної політики, ані проаналізувати стан запобігання і протидії корупції, ані запропонувати ідеї щодо поліпшення координації між суб'єктами, відповідальними за запобігання і протидію корупції, ані зробити інші важливі речі, про які президент планував говорити з урядовцями.
Тож, якщо Петро Порошенко і справді хоче показати рішучий тон у боротьбі з корупціонерами, хай, для початку, сформує склад тих, з кого буде можна спитати за боротьбу.
Верховна Рада України
2. Делегувати своїх представників у конкурсні комісії по формуванню Нацагенства з питань запобігання корупції та Антикорупційної прокуратури.
Всі вже знають, що в Антикорупційне бюро набрали перших детективів. За складним і тривалим конкурсом, кращих сімдесят із понад двох тисяч претендентів. Та мало хто знає, що ці детективи не зможуть почати роботу без контролю їх діяльності з боку спеціально створеної антикорупційної прокуратури. А такої прокуратури немає, бо нема комісії, яка би відібрала прокурорів. А комісії немає, бо її не затвердив парламент. А парламент не затвердив, бо в нього є інші справи. Депутатські канікули, зокрема.
Схожа історія з конкурсною комісією Нацагентства з питань запобігання корупції.
У комісію за законом мають входити вісім членів. Семеро з них вже делеговані та працюють. Але без представника від парламенту комісія не зможе ухвалювати рішень, а значить не зможе вибрати переможців конкурсу. А значіть Агентство не зможе почати роботу.
Тож парламенту час припинити з’ясовувати, хто з депутатів більше любить Україну , а просто проголосувати за своїх представників у комісії. Прізвища кандидатів вже давно відомі.
Кабінет міністрів України
3. Знайти гроші на розробку електронної системи декларацій чиновників. Частково в бюджеті, частково попросити в міжнародних партнерів.
У квітні 2016 року в Україні має запрацювати єдина електронна система подання майнових декларацій публічних службовців.
Очікується, що всі понад 800 тисяч службовців зможуть не відходячи від комп’ютера заповнити спеціальну онлайн форму декларації, дані з якої будуть автоматично перевірені системою та співставленні з тематичними державними реєстрами та базами даних. На сьогодні вже підготовлене технічне завдання системи, але нема грошей на саму розробку. Натомість, роботи із програмування і тестування точно займуть від трьох місяців часу. А значить, гроші потрібні вже зараз.
4. Передбачити в бюджеті 2016 року гроші на антикорупційні інституції.
Без грошей корупцію не побореш. Та, навіть, інституції не створиш.
Тому хтось має підготувати бюджетний розпис по антикорупцйних органах на 2016 рік та подати його чим швидше в Уряд, аби той врахував при верстці бюджету країни.
5. Оновити склад команди, відповідальної за техпідтримку Національного агентства з питань запобігання корупції.
Прямо у ці дні проходить повторний конкурс на керівництво Нацагентства з питань запобігання корупції, яке буде відповідальне за збір та перевірку декларацій, за моніторинг стилю життя усіх чиновників України, за недопущення конфлікту інтересів під час роботи посадовців тощо.
Є всі сподівання, що до кінця жовтня комісія обере всі п’ять керівників агентства, а Кабмін їх затвердить на посадах. Натомість, де вони будуть працювати? З яким штатом людей та за які гроші? Всі ці оргпитання має вирішити спеціальна міжвідомча робоча група фахівців. Уряд видав спеціальну постанову про її склад та задачі.
Але зараз туди входить купа незрозумілих людей і організацій, а процес досі очолює скандальний заступник міністра Кабміну, через якого і довелось робити повторний конкурс. Оновлення потрібні чим швидше.
П’ять дуже простих і технічних питань. Які урядники не можуть вирішити вже кілька місяців. Якщо для того, щоб запустити процес, президент має зібрати всіх в одній залі та кілька годин говорити про важливість боротьби, хай він це вже зробить. І бажано - пошвидше. Для громадян же важливо не те, хто та скільки разів промовить слово "корупція", а те, що конкретно зроблять оратори для зміни ситуації в країні.
От 18 вересня всі і побачимо!
Олексій Хмара, Transparency International Україна, спеціально для УП
