Риторичні запитання Сергію Таруті

7584 перегляди
Неділя, 27 грудня 2015, 11:48
Віктор Мороз
політичний оглядач

Що можуть запропонувати потенційно одній із найбагатших країн світу люди, котрі спочатку обібрали її до нитки, зробили слабкою, бідною, нещасною – і схаменулись лише тоді, коли зрозуміли, що всі разом летять у прірву? І що українці можуть запропонувати своїм олігархам узамін?

Останнім часом за ініціативою народного депутата Сергія Тарути – екс-губернатора Донеччини, в минулому мільярдера – відбулося кілька зібрань провідних бізнесменів країни. За його словами, зроблена спроба виробити план дій щодо виходу країни з кризи. Оскільки – як зрозуміло зі слів народного депутата – бізнес не дуже довіряє чинній урядовій команді.

Гаразд, цій команді нині мало хто довіряє. Особливо її керівникам.

Але який бізнес? Ахметов, Пінчук, Коломойський, Хмельницький – це бізнес?

Якщо "бізнес", то їхні імена мають асоціюватися з відомими торговими марками, унікальними виробами, якісною продукцією – власне, з тим, що принесло їм шалені доходи, перетворивши їх із хлопців із підворітні в олігархів із мільярдними статками.

Ви знаєте ці торгові марки, котрі представляють названі чоловіки?..

Вони не бізнесмени. Вони – рантьє. Ті, кому дозволено продавати природні ресурси й сировину.

Хто з них може похвалитися реальними бізнесовими справами, спробами налагодити ефективне виробництво, модернізувати й привести в сучасний стан металургійні комбінати – анахронізми радянської доби? Вони просто збирачі данини з неефективного сировинного виробництва.

То чого доброго можна чекати від олігархів, котрі перетворили одну з найперспективніших країн пострадянського табору в сучасну руїну? І схаменулися лише тоді, коли ця країна перестала їм приносити мільйонні прибутки?

Чи, може, колись ці бізнесмени турбувалися долею своїх найманих напіврабів і намагалися платити їм достойні зарплати, таким чином оживляючи внутрішній ринок?

Може, вони прагнули чесно наповнювати бюджет країни податками від свого бізнесу і забезпечували соціальну сферу – освіту, медицину, культуру – належним фінансуванням? І не виводили весь свій прибуток по офшорах?

Може, вони, врешті, створили фонд підтримки української армії і наповнили його достатніми власними фінансами, коли виявилося, що ця армія без черевиків і без зброї змушена захищати країну від несамовитого агресора?

Може, хоч хтось, хоч колись зробив щось доброго для держави, котра нині має допомогти їм вижити й зберегти свої статки?

Гаразд, це все справді риторичні запитання, що не потребують відповіді. Але помилки роблять усі, й ніхто від них не застрахований.

Будемо сподіватися, що ці багаті люди – кілька десятків сімей, – котрі досі зневажали всіх останніх українців, вважаючи їх "лохами" і невдахами, бо не вміють так вправно й нахабно, як вони, працювати ліктями і нічим іншим, – зараз під проводом Сергія Тарути видадуть на гора суперпропозиції, котрі мають швидко й ефективно вивести країну з глибокої кризи.

А найбільше – повернуть свої глибоко заховані мільярди з офшорів, що лежать там мертвим багажем, створять Фонд модернізації країни, залучать найкращих спеціалістів світу й країни для розробки реального і конкретного плану реалізації цієї модернізації.

А ще – закличуть своїх представників у парламенті, яких там ледь не половина складу, прийняти сприятливе для розвитку економіки законодавство, котре допоможе залученню інвестицій у потенційно багату й ефективну країну.

В країну, де високий рівень умілості й освіти населення.

В країну, де розташовано 30% світових чорноземів і де неймовірні водні ресурси, які незабаром стануть одним із вирішальних факторів виживання й розвитку людства.

В країну, де одна з найкращих у світі логістика розвитку важкої промисловості.

І де нині вже створена чудова база для розвитку ІТ технологій.

Будь ласка, шановний читачу, не стверджуйте, що це можливо. У вас для цього немає жодних підстав. Як немає їх і в автора цих рядків. Бо зі світової історії знаємо, що олігархи ще ніколи і ніде не ставали рушіями національного прогресу. За своєю природою вони не здатні цього зробити.

Можна не сумніватися, що ніхто з олігархів і пальцем не поворухне для створення такого Фонду модернізації. Це не їхня природа. І не треба цього від них чекати.

В Україні є значно перспективніша й могутня сила, народжена Майданами – громадянське суспільство й зокрема його інтелектуальна частина, котра нині живе в паралельному світі, досі не затребувана й не використана. І саме громадянське суспільство має зорганізуватися таким чином, щоб примусити олігархів – при умові їхнього виживання в уже новій якості – взяти участь у поваленні влади олігархату і створенні ліберальної, ринкової, але справедливої системи організації суспільства.

І як українцям не хочеться до цього повертатися, але приступити до розв'язання проблем модернізації неможливо, не розібравшись із несправедливим, вульгарним і хамським процесом приватизації, проведеним за часів Леоніда Кучми й продовженим режимом Віктора Януковича.

Тільки легітимізація приватизації великих колись державних підприємств, перегляд того, що поставило країну з ніг на голову, може повернути країні справедливість і перспективу відродження.

Для цього не потрібно революцій, жодна з яких у світовій історії не виконувала свого завдання. Не потрібно буде все віднімати в супербагатіїв і потроху всім роздавати, як продемонстрували це практики вульгарного соціалізму.

Треба просто застосувати універсальну економічну формулу, однакову й рівну для всіх, провести через неї весь попередній процес приватизації й постприватизації – і примусити доплатити те, що безпідставно й грубо було вилучено до приватних кишень купкою надто кмітливих людей.

І для цього не варто щось придумувати й вигадувати велосипед – є формула уряду Тоні Блера, котрий швидко, успішно й ефективно провів у Великій Британії легітимізацію приватизації інфраструктурних об'єктів у кінці 90-их років.

В основі британської схеми легітимаційної доплати був запропонований так званий windfall tax – податок на безпідставні доходи, обумовлені обмеженням конкуренції або винятково сприятливою ринковою кон'юнктурою.

Українські економісти вже давно порахували можливий ефект від процедури застосування цієї універсальної формули – десятки мільярдів доларів, таких необхідних для виживання країни й модернізації її інститутів. 

Але чи не найбільший капітал – повернення справедливості й віри у власну державу мільйонів її громадян.

Вони цього вже майже не чекають. Але цілком заслуговують.

Тому, здається, поважний, розумний й енергійний чоловік Сергій Тарута цього разу не з того боку зайшов, примушуючи олігархів думати над долею країни. Це геть невластива для них функція. Їх для початку треба примусити не думати – а віддати нелегітимно привласнене. При тому залишивши їм перспективу розгортання власного бізнесу за умови законодавчого забезпечення обов'язку сплачувати своїм робітникам не 3-4% від собівартості продукції, а хоча б так, як у країнах Східної Європи – 30-40%.

До речі, це в їхніх же інтересах, адже отримають тепер уже цілком легітимну власність і спатимуть спокійно.

А далі вже шлях, прокладений нашими успішними сусідами. Все дуже просто.

Чому українцям не піти цим шляхом?

Віктор Мороз, спеціально для УП



powered by lun.ua
Чи вдарить штрафна система по нардепах-прогульниках?
Новий закон принципово змінює підхід до участі народних обранців в засіданнях парламенту та комітету Верховної Ради. А от чи подіє ця штрафна система в умовах сучасної політичної ситуації – невідомо.
Як задовольнити кадровий голод в агросекторі
До кінця 2019 року загальна кількість вакансій в агросекторі складе 14,5%. При цьому 12,9% серед усіх зареєстрованих безробітних в липні – з сільського господарства. Чому роботодавці та безробітні не можуть знайти один одного. (рос)
Адмінпослуги можуть бути зручними та доступними для всіх
6% відвідувачів центрів надання адміністративних послуг – люди з інвалідністю. І ми здатні зробити так, щоб усі без винятку отримували якісний сервіс.
Кому дістануться функції Держгеокадастру
Нова влада оголосила, що п'яте за величиною штату відомство країни припинить існування у нинішньому вигляді. Що далі?
Інспекція з будівництва корупції
Діяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції — це історія про неефективність і корупцію, що породжує завищення вартості житла. Вирішити ці проблеми можна лише радикально реформувавши ДАБІ.
"Мені біля світлофора зупиніться": що не так з нашим громадським транспортом
Система громадського транспорту в Україні потребує змін, і шанс наблизити її до рівня розвинутих країн Євросоюзу є. Цьому сприятиме новий законопроект.
Чому інноваційна стратегія України не пов'язана з економічним зростанням
Уряд України не може розробити і впровадити якісну науково-технічну політику через інституційну слабкість.