Доброчесність як перепустка на посаду судді нового Верховного суду

2390 переглядів
Четвер, 05 січня 2017, 09:59
Тарас Шепель
експерт судової групи РПР, член Громадської ради доброчесності, Голова Третейської палати України

Просто зараз в Україні створюється новий Верховний Суд. Уперше кандидати на суддів – зараз їх 653 – пройдуть через конкурс.

І вперше стати суддями найвищої судової інстанції країни отримали можливість не лише теперішні судді, а й правники з-поза судової системи: науковці та адвокати.

І вперше при оцінці відповідності кандидата високому званню судді застосовується критерій "доброчесність".

Доброчесність в законі

У перевірці відповідності кандидатів за критеріями доброчесності та професійної етики Вищій кваліфікаційній комісії суддів України допомагає Громадська рада доброчесності.

Інтригою останніх тижнів був законопроект "Про вищу раду правосуддя", у якому пропонувалося встановити необхідність голосів кваліфікованої більшості членів Вищої ради правосуддя для призначення суддею кандидата, у разі наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності.

Компромісним варіантом, ухваленим парламентом вночі проти 21 грудня, одразу після ухвалення бюджету, стали зміни до законодавства, які вимагають подолання "вето" на кандидата – негативного висновку Громадської ради доброчесності – 11-тьма голосами членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (з 16-ти членів), проти трьох за звичайною процедурою.

Ця норма значно посилила роль висновку Громадської ради доброчесності й забезпечила суспільству дієвий механізм фільтр проти приходу на суддівські посади людей із сумнівною репутацією.

 

Однак змінам, що посилюють повноваження Громадської ради доброчесності, опираються сили, які звикли керувати суддями у власних інтересах та заробляти на судовій корупції. Їм не вигідне існування в країні незалежної судової влади.

Тому активно поширюються міфи та страшилки, які мають на меті підірвати довіру до процесу оновлення суддівського корпусу.

Як громадськість фільтрує суддів на Заході?

Один з головних міфів: Україна, нібито, є "єдиною країною в світі, де існує громадський орган, який може завадити стати суддею кандидату, в доброчесності якого є сумніви".

А як у світі?

В успішних західних демократіях репутація кандидата та громадська думка про нього є визначальними при призначенні на посаду судді. У США, наприклад, американська асоціація юристів може заблокувати кандидата на посаду судді. В інших країнах для цього достатньо виявлення недовіри з боку потужної громадської організації, або авторитетного громадянина, якого вважають лідером громадської думки. В деяких країнах взагалі судді є виборними.

Нажаль, у нашій країні всі гілки влади, включаючи судову, контролювалися олігархічними кланами та тривалий час використовувалися для збагачення та боротьби за власний вплив.

Довіра суспільства до судів не мала ніякого значення. Вона не впливала на можливість стати суддею та побудувати успішну суддівську кар’єру. Цінувалася лише успішність у виконанні вказівок і замовлень від неформальних центрів впливу на суддів.

Унаслідок цього Україна є багаторічним лідером за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини. Корупційні, репутаційні і майнові скандали за участю суддів мало не щодня збурюють суспільство.

Доброчесність vs хабарництво

Якщо й надалі призначати суддів за старими правилами, існує реальна загроза, що суддями Верховного Суду можуть стати ті, хто заробив статки на хабарях, налагоджував та вдосконалював неформальні практики керування суддями, ходив "на поклін" до кожного нового президента і з завзяттям виконував його вказівки.

Велика кількість людей, серед яких, що найгірше, є й юристи і судді – і до цього часу вважають, що суддівські посади, як і раніше, роздаються наближеним до традиційних центрів впливів на судову владу – Адміністрації Президента і великих фракцій парламенту.

Такі чутки викликають невіру до конкурсу у багатьох юристів.

Саме для відновлення довіри людей, конкурс до Верховного суду має стати першим чесним конкурсом, де кандидати будуть складати один одному конкуренцію у рівні фахової підготовки, вмотивованості та доброчесності – а не в зв’язках та заможності.

Від того, наскільки чесно, прозоро, зрозуміло пройде цей конкурс та які він покаже результати в обличчях нового складу ВС, залежить відновлення довіри людей до судової влади, і довіри юристів до нових конкурсних процедур, які в наступному мають оновити всю судову систему.

Судова реформа відбудеться, коли доброчесність стане цінністю для самих суддів.

За таких умов, жоден інструмент громадського контролю не є зайвим, зокрема, й Громадська рада доброчесності. І чим більше буде таких інструментів, тим краще для подолання тої хвороби, яку багато хто вважає невиліковною.

Кожен хоче жити та будувати свої стосунки з іншими у впевненості, що він є захищеним, і в разі порушення прав може їх легко захистити за допомогою суду, в якому він буде рівним поряд з будь-яким іншим громадянином, незалежно від соціального статусу, посади та статків.

Це те відчуття, з яким живуть європейці. Проте яке ще донині невідоме мільйонам українців.

А цього неможливо буде досягти, якщо не натягнути пов’язку на очі української Феміди.

Судді мають пам’ятати, що міцність ланцюжка – у міцності найслабшої його ланки. Природньо, що на всіх суддів, незважаючи від їх чеснот, суспільство дивиться через найгіршого суддю – який взяв хабар, допустив недолуге висловлювання, чи сів за кермо п’яним.

Тому суддям самим потрібно дбати про чистоту своїх рядів та вичищати їх від хабарників, слабкодухих виконавців чужої волі, недоброчесних колег.

Кругова порука має бути замінена корпоративною культурою і нетерпимістю до дій, які підривають довіру суспільства до суду. Суд неможливий без довіри громадян, забезпеченню рівності між собою яких він служить.

Тільки після того, як судді стануть спроможні до самоочищення, а доброчесність і репутація стануть в суддівському середовищі основними цінностями – можна вважати, що судова реформа відбулася, і святкувати перемогу.

А до того – будемо пильні.

Особливо зараз, на старті, коли будується флагман і обличчя майбутнього українського правосуддя – Верховний суд.

Уважно дивіться на кандидатів.

І в разі, якщо є зауваження щодо будь-кого з них – негайно повідомляйте Громадську раду доброчесності.

Тарас Шепель, член Громадської ради доброчесності, Голова Третейської палати України, спеціально для УП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
powered by lun.ua
Аудит Приватбанку збільшує шанси на повернення активів
Представники бондхолдерів Приватбанку про розслідування діяльності колишніх власників і менеджерів Приватбанку, яке здійснила компанія Kroll.
На що в Україні планують замінити прописку
В Україні реєстрація місця проживання залишається доволі ускладненою, хоча є однією із найпопулярніших адміністративних послуг. Але далеко не всі можуть скористатися цією послугою.
Чому ФОПи повинні продавати 100% валютної виручки, а не 50%?
У розвинених країнах експортери не зобов'язані продавати зароблену валюту. Там це трактується як обмеження економічної свободи. У нас все інакше. (рос.)
"Потяг на Маріуполь": чому історія одного поїзда важлива для всієї країни
Найважливіша реінтеграція – це їздити один до одного, а не законопроект, який то ухвалюють, то провалюють.
"Особливий порядок" без порядку: плюси і мінуси закону 7163
Документ, який охрестили "законом про реінтеграцію", насправді не містить ні слова "реінтеграція", ні слова "деокупація". (рос.)
Експортери в пошуках підтримки: як допомогти виходу на нові ринки
У 2017 році вперше за останні чотири роки обсяг експорту українських товарів та послуг почав зростати. Зміна полярності відбулася завдяки низці чинників на двох рівнях – на державному та на рівні бізнесу.