Батьки-засновники, або Три "поклони" Гройсмана Порошенку

11616 переглядів
П'ятниця, 09 лютого 2018, 17:12
Роман РоманюкRoman Romaniuk
поет, журналіст, УП

Перефразовуючи класичний вислів Віталія Кличка, сьогодні увійти в історію можуть не всі. Але охочих зібралось вже багато.

Вранці 9 лютого з легкої руки прем'єра Володимира Гройсмана у переліку таких претендентів відбулося велике поповнення.

"Ніхто сам не зможе змінити ситуацію. Український парламент має бути об'єднаним, президент, уряд, голова парламенту. Ми всі маємо шанс увійти в історію не просто тими, хто реформував Україну, а тими, хто збудував нову, сильну, демократичну, економічно розвинуту державу... Я готовий служити цим цілям… Давайте разом на цій сесії змінимо Україну раз – і на багато віків", заявив піднесений прем'єр, виступаючи в Раді перед потенційними "батьками-засновниками" нової України.

Але про які конкретні цілі так красномовно говорив Гройсман, що має раз і назавжди змінити країну? Загалом прем'єр озвучив їх три.

Перша – створення незалежного Антикорупційного суду:

"Нам потрібно ефективно побороти корупцію, і тому нам треба на цій сесії створити новий, прозорий Антикорупційний суд. І не просто створити, а зробити так, щоб цей суд виніс перші вироки".

Друга – розмежування повноважень всередині влади:

"Ми маємо закінчити реформу децентралізації. Для цього ми маємо завершити конституційні зміни, закріпити місцеве самоврядування на всіх рівнях: починаючи від громади, закінчуючи областями.

Нам треба врешті-решт прийняти рішення: ми, все-таки, парламентсько-президентська країна чи президентсько-парламентська?"

Третя – зміна виборчої системи:

"Діюча виборча система корумпує виборчий процес. Стало нормою в нашій країні, коли люди купують голоси… Ми маємо створити нормальну прозору систему, в якій кожен зможе реалізувати себе, коли ми будемо людей поважати і, приходячи на вибори, будемо обіцяти тільки те, що можемо зробити. А не купувати за гроші, зачасту крадені гроші, голоси українців".

Програма більш ніж достойна.

Правда, коли Гройсман виголошував свої тези, потенційні кандидати на місце в історії вітали їх дуже стримано. Тільки зрідка по сесійній залі парламенту проносилась хвиля ріденьких оплесків.

Можливо, мажоритарники і бізнесмени від влади просто не хотіли вірити у почуте. А може, вони не квапились плескати прем'єру, бо його виступ був адресований насправді зовсім не їм.

Істинний адресат послання сидить не у Раді, а в головному кабінеті на Банковій.

Саме президенту Порошенку ставив своє головне питання Гройсман. У перекладі з мови публічного виступу воно звучить так: "Петре Олексійовичу, ви пам'ятаєте, що у нас тут не президентська республіка? Якщо ні, то наберіть Ющенка і запитайте, яким безпорадним може бути президент за "правильного" прем’єра".

Інші дві тези виступу Гройсмана так само вкрай чутливі саме для Порошенка.

По-перше, зараз президент перебуває під жорстким двостороннім пресингом.

З одного боку, МВФ і західні партнери вимагають дати їм вирішальне право вето під час відбору антикорупційних суддів. З іншого боку – весь правлячий клас став диба, для нього "західний" варіант Антикорупційного суду означає квиток в один кінець. І гарантій безпеки нинішні еліти вимагають саме від Порошенка.

По-друге, зміна правил напередодні президентських виборів означає для президента кінець усієї стратегії переобрання.

Команда Порошенка вирішила зробити ставку на "VIP-агітаторів", якими мають стати саме мажоритарники. Планується, що кожен у своєму окрузі вони забезпечать Петру Олексійовичу перемогу, а за це отримають місце у наступній Раді.

Підтримати у такій ситуації новий виборчий кодекс з відкритими регіональними списками без мажоритарки, означає для президента ледь не повну втрату шансів на переобрання.

Гройсман усе це чудово розуміє, і вдарив саме у ці больові точки.

Логічне питання – для чого це зроблено і чому саме тепер?

Відповіді на нього можна шукати у все більшому азарті, з яким прем'єр веде свою "самостійницьку" гру. Він уже не вперше надсилає президенту публічні сигнали, як, скажімо, похід на з’їзд "Народного фронту".

В кулуарах української політики вже цілком серйозно обговорюють, за яких умов кандидатом від влади на президентських виборах міг би стати замість Порошенка Гройсман.

Але навряд обережну промову в парламенті варто вважати початком великого "розлучення" президента і прем'єра.

На неї швидше слід дивитись як на спробу дистанціюватись від незручних тем і передати "привіт" Порошенку перед його великою прес-конференцією.

За нашими даними, зараз в глибинах Адміністрації президента ведеться активна підготовка до великої розмови президента з пресою.

Відбутись вона має найближчими днями, і, можливо, під прикриттям "походу в історію" Гройсман просто використав свою квоту на запитання Порошенку.

Роман Романюк, УП



powered by lun.ua
Тотальна "цнапизація" чи держава у смартфоні?
Сервісна держава повинна дбати про належне надання послуг через різні канали, турбуватися про всі групи громадян і бізнесу, не допускаючи дискримінації.
Як підготуватися до сезону грипу: 5 простих рекомендацій
Охочі мають шанс імунізуватися та уникнути захворювання або ж на 60 % зменшити ймовірність ускладнень від нього.
Дотик генпрокурора, або Як зняти недоторканність, щоб її залишити
Доторканними "слуги" згодні бути тільки для свого – призначеного президентом Зеленським – генерального прокурора.
Чи є колізія між урядовими розслідуваннями на ринку добрив
За дотриманням правил торгівлі в країні наглядають Антимонопольний комітет та Мінекономіки. Чи є між ними взаємодія, покаже справа проти групи Ostchem.
Стратегія України з інтегрованого управління кордонами: справжнім мірилом успіху буде ефективна реалізація
Зміцнення торговельно-транспортних коридорів до Європейського Союзу є надзвичайно важливим для теперішніх і майбутніх відносин між Україною та ЄС.
У чому логіка "земельного Задзеркалля" щодо іноземців
Заборона іноземцям купувати землю в Україні не працюватиме. Знайдеться ряд механізмів і структур в Україні та за її межами, щоб це обійти. Для кого ж іноземці становлять ризик?
Чому всім нам варто подивитися "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"
В Україні ми не користуємось інфраструктурою як чимось зручним і корисним, не задумуючись – навпаки, ми, самі того не помічаючи, витрачаємо величезну кількість енергії, щоб компенсувати її розруху.