Батьки-засновники, або Три "поклони" Гройсмана Порошенку

11183 перегляди
П'ятниця, 09 лютого 2018, 17:12
Роман РоманюкRoman Romaniuk
поет, журналіст, УП

Перефразовуючи класичний вислів Віталія Кличка, сьогодні увійти в історію можуть не всі. Але охочих зібралось вже багато.

Вранці 9 лютого з легкої руки прем'єра Володимира Гройсмана у переліку таких претендентів відбулося велике поповнення.

"Ніхто сам не зможе змінити ситуацію. Український парламент має бути об'єднаним, президент, уряд, голова парламенту. Ми всі маємо шанс увійти в історію не просто тими, хто реформував Україну, а тими, хто збудував нову, сильну, демократичну, економічно розвинуту державу... Я готовий служити цим цілям… Давайте разом на цій сесії змінимо Україну раз – і на багато віків", заявив піднесений прем'єр, виступаючи в Раді перед потенційними "батьками-засновниками" нової України.

Але про які конкретні цілі так красномовно говорив Гройсман, що має раз і назавжди змінити країну? Загалом прем'єр озвучив їх три.

Перша – створення незалежного Антикорупційного суду:

"Нам потрібно ефективно побороти корупцію, і тому нам треба на цій сесії створити новий, прозорий Антикорупційний суд. І не просто створити, а зробити так, щоб цей суд виніс перші вироки".

Друга – розмежування повноважень всередині влади:

"Ми маємо закінчити реформу децентралізації. Для цього ми маємо завершити конституційні зміни, закріпити місцеве самоврядування на всіх рівнях: починаючи від громади, закінчуючи областями.

Нам треба врешті-решт прийняти рішення: ми, все-таки, парламентсько-президентська країна чи президентсько-парламентська?"

Третя – зміна виборчої системи:

"Діюча виборча система корумпує виборчий процес. Стало нормою в нашій країні, коли люди купують голоси… Ми маємо створити нормальну прозору систему, в якій кожен зможе реалізувати себе, коли ми будемо людей поважати і, приходячи на вибори, будемо обіцяти тільки те, що можемо зробити. А не купувати за гроші, зачасту крадені гроші, голоси українців".

Програма більш ніж достойна.

Правда, коли Гройсман виголошував свої тези, потенційні кандидати на місце в історії вітали їх дуже стримано. Тільки зрідка по сесійній залі парламенту проносилась хвиля ріденьких оплесків.

Можливо, мажоритарники і бізнесмени від влади просто не хотіли вірити у почуте. А може, вони не квапились плескати прем'єру, бо його виступ був адресований насправді зовсім не їм.

Істинний адресат послання сидить не у Раді, а в головному кабінеті на Банковій.

Саме президенту Порошенку ставив своє головне питання Гройсман. У перекладі з мови публічного виступу воно звучить так: "Петре Олексійовичу, ви пам'ятаєте, що у нас тут не президентська республіка? Якщо ні, то наберіть Ющенка і запитайте, яким безпорадним може бути президент за "правильного" прем’єра".

Інші дві тези виступу Гройсмана так само вкрай чутливі саме для Порошенка.

По-перше, зараз президент перебуває під жорстким двостороннім пресингом.

З одного боку, МВФ і західні партнери вимагають дати їм вирішальне право вето під час відбору антикорупційних суддів. З іншого боку – весь правлячий клас став диба, для нього "західний" варіант Антикорупційного суду означає квиток в один кінець. І гарантій безпеки нинішні еліти вимагають саме від Порошенка.

По-друге, зміна правил напередодні президентських виборів означає для президента кінець усієї стратегії переобрання.

Команда Порошенка вирішила зробити ставку на "VIP-агітаторів", якими мають стати саме мажоритарники. Планується, що кожен у своєму окрузі вони забезпечать Петру Олексійовичу перемогу, а за це отримають місце у наступній Раді.

Підтримати у такій ситуації новий виборчий кодекс з відкритими регіональними списками без мажоритарки, означає для президента ледь не повну втрату шансів на переобрання.

Гройсман усе це чудово розуміє, і вдарив саме у ці больові точки.

Логічне питання – для чого це зроблено і чому саме тепер?

Відповіді на нього можна шукати у все більшому азарті, з яким прем'єр веде свою "самостійницьку" гру. Він уже не вперше надсилає президенту публічні сигнали, як, скажімо, похід на з’їзд "Народного фронту".

В кулуарах української політики вже цілком серйозно обговорюють, за яких умов кандидатом від влади на президентських виборах міг би стати замість Порошенка Гройсман.

Але навряд обережну промову в парламенті варто вважати початком великого "розлучення" президента і прем'єра.

На неї швидше слід дивитись як на спробу дистанціюватись від незручних тем і передати "привіт" Порошенку перед його великою прес-конференцією.

За нашими даними, зараз в глибинах Адміністрації президента ведеться активна підготовка до великої розмови президента з пресою.

Відбутись вона має найближчими днями, і, можливо, під прикриттям "походу в історію" Гройсман просто використав свою квоту на запитання Порошенку.

Роман Романюк, УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Екологічна свідомість в Україні та в ЄС: топ-5 подібностей та відмінностей
Немає жодної важливої екологічної проблеми, яку б не охоплювали положення Угоди про асоціацію. Однак загальна кількість екологічних практик громадян є значно нижчою в Україні, аніж в ЄС.
Вибори головного мозку
Депутати хочуть переписати Конституцію і зробити Україну "фермерською".
Разом до Європи: навіщо Україні експортний бренд
Споживач готовий платити на 22% більше за товар, чия країна походження викликає позитивні асоціації і довіру. Цим вже користуються Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, США. А тепер – й Україна.
Як поезія зшиває собою культурні меридіани
Багато видавців і авторів скажуть, що поезія в наш час не в пріоритеті. Проте фестиваль Meridian Czernowitz ось вже 9 років поспіль доводить, що не існує в цьому світі речей, які неможливо змінити.
Бюджет-2019, або Чого насправді хоче уряд
Що не так з кошторисом країни на 2019 рік, і кому не пощастить, якщо його ухвалять у такому вигляді.
"Купуй квартиру – отримай в подарунок туберкульоз!"
Проблема туберкульозу в Україні залишається однією із глобальних проблем в охороні здоров'я.
Туреччину нагодували обіцянками: Ердоган оголосив завершення фінансової кризи
Президент Ердоган запевняє громадськість, що в Туреччині вже немає кризи. Втім, курс ліри та зростання ставки центробанку сигналізують про те, що економіка Туреччини досі хворіє.