Пастка для розумних: чому ваші критерії пошуку "тихої гавані" більше не працюють

Ми живемо в епоху, коли слово "переїзд" перестало бути побутовим. Воно стало стратегічним. Ситуація, у якій ми опинилися сьогодні, унікальна.

У минулому відбувалися кардинальні зміни економічних форматів (неолітична та промислова революції), падіння цивілізацій (катастрофа Бронзової доби, загибель Римської імперії тощо), глобальні змагання за владу над світом (війни Хреста і Півмісяця, Тридцятилітня війна, Семирічна, дві Світові, Холодна війна тощо) – але ніколи раніше ці три типи потрясінь не відбувалися одночасно.

Ніколи – аж до нашого часу.

Сьогодні ШІ-революція, згасання Західної цивілізації та глобальне протистояння США і Китаю відбуваються паралельно, створюючи вкрай небезпечну, тривожну й важкопрогнозовану конфігурацію, яку я називаю "епохою глобальної турбулентності".

Війни, технологічний стрибок, ерозія інститутів, зростання репресивності держав, деградація медіасередовища, перегрів ринків нерухомості, кліматичні зсуви – усе це більше не "фон". Це середовище. І воно лише ускладнюватиметься.

На цьому тлі дедалі більше розумних, освічених, стратегічно мислячих і підприємливих людей починають шукати так звані "тихі гавані": місця, де можна пережити турбулентність, зберегти здоров'я, свободу, активи і, головне – здатність мислити та діяти.

Проблема в тому, що майже всі шукають ці "тихі гавані" неправильно. Більшість людей оцінюють потенційну "тиху гавань" за 3–5 наївними критеріями:

• "там немає війни";
• "там відносно недорого";
• "там красиво";
• "там Європа / Захід";
• "туди вже поїхали знайомі".

І знаєте що? Цього цілком достатньо, щоб обрати місце для відпустки. Але цього катастрофічно недостатньо, щоб обрати місце для життя в епоху глобальної турбулентності.

Саме так і з'являються хибні тихі гавані – місця, які здаються безпечними сьогодні, але завтра перетворюються на пастки. Класичні приклади, добре зрозумілі нашим співвітчизникам – Грузія та Польща. А тепер сюди можна додати весь Близький схід – Дубай, Шарджа та решта інших.

Наприклад, Грузію часто сприймають як "зручний прихисток": тепло, відносно дешево, без віз, багато релокантів, зрозумілий і близький менталітет, приємні гостинні люди, немає мовного бар'єра, смачна їжа, красива природа. Не дивно, що там так багато українців. Але ті хто там живуть знають, що там і не дешево, і доволі не демократично, але не це головне.

Якщо прибрати емоції й застосувати системний аналіз, картина змінюється докорінно:

• Геополітика: країна перебуває в зоні прямого тиску Росії, без реальних гарантій безпеки.
• Правове середовище: слабкі інститути, висока залежність від політичної кон'юнктури.
• Швидкість деградації – висока: регіон буде одним із перших, куди прийде криза у разі загострення (і це відчувається вже зараз).
• Смисловий шум: сильна внутрішня поляризація, ідеологічна напруга, постійна мобілізація суспільства.
• Довгострокова передбачуваність – низька. І якщо щось піде не так, біда настане швидко – адже в маленької Грузії немає ані географічного, ані військового запасу міцності.

І це затишне місце між горами й морем може перетворитися на пастку, з якої не буде виходу. 

Резюме? Грузія – це тимчасовий прихисток, а не тиха гавань. І що довше там перебуваєш, то вищою може виявитися ціна помилки.

Тепер Польща. Вона виглядає ще переконливіше: ЄС, інфраструктура, порядок, "цивілізація". Знову ж таки, близькі мови, зрозумілий менталітет, історичні та культурні зв'язки. Саме тому в Польщі, ймовірно, найбільша українська діаспора в Європі.

Але Польща має свої стратегічні мінуси, які обов'язково слід враховувати.

• Геополітичний фронтир: Польща – передова лінія можливого російського вторгнення. З усіма наслідками.
• Мілітаризація: прискорена, системна – навіть якщо вторгнення не відбудеться найближчим часом.
• Політична турбулентність: внутрішні конфлікти, тиск Брюсселя, різкі зміни курсу.
• Тиск на українську діаспору: посилення позицій націоналістичних сил, нагнітання антиукраїнської істерії. Знову ж таки, з усіма наслідками.
• Репресивний потенціал: у кризових сценаріях – високий.
• Смислове перевантаження: суспільство вже живе в режимі постійної мобілізації. У таких ситуаціях страх і паніка завжди роблять свою справу: суспільство шукає винних. Чи варто пояснювати, кого призначать цими винними? "Ви привезли сюди війну!" – саме так це може прозвучати, коли настане час.

Висновок? Польща, можливо, непогане місце для життя й діяльності сьогодні. Але як "тиха гавань" в перспективі – це ілюзія. Причому доволі небезпечна.

То що ж таке "тиха гавань" насправді?

Почнімо з того, що "тиха гавань" – це не метафора, а радше інженерне завдання. Тиха гавань – це не просто "де комфортно" (хоча й це, безумовно, важливо). Тиха гавань – це місце, здатне витримати тиск глобальної турбулентності. Як правильно спроєктований і зібраний літальний апарат, важчий за повітря.

Виходячи з цього, ми розробили методику оцінювання потенційних "тихих гаваней" за 15 критеріями: від геополітики до клімату й від бізнес-середовища до особистої безпеки. Усі 15 рідко бувають на високому рівні.

Наприклад, ОАЕ сильні в економічних можливостях та інфраструктурі, швидкості доступу та цифровому середовищі, але програють у культурно-політичній специфіці, а також у комфортності клімату та високій вартості життя у довгій перспективі. Тут дуже легко сплутати комфорт за гроші із стійкістю. Плюс додайте сюди останні події, які були також легко прогнозованими.

Португалія сильна у життєвому комфорті, європейському правовому середовищі, розвиненій інфраструктурі, але залежить від бюрократії ЄС і поступово закручує гайки бізнесу та експатам. Тут дуже легко романтизувати "м'яку Європу", ігноруючи системні ризики.

Таїланд сильний у вартості життя, кліматі та культурі ненав'язливої ​​добродушності, але політично і навіть військово нестабільний, надто близький відразу до кількох вже навіть не майбутніх "гарячих точок" і ще й пропонує слабкий правовий захист для іноземців. Тут дуже легко прийняти низьку ціну за низький ризик.

Важливо не те, що місце "хороше" за одним з параметрів. Важливо, чи залишається воно "хорошим" за одночасного погіршення відразу кількох. І наскільки цієї його "хорошості" вистачить – у часовому, технічному й фактичному вимірах.

І так, схоже, тема "тихих гаваней" у найближчому майбутньому лише актуалізуватиметься. Бо стабільний світ летить шкереберть. І в таких умовах виживають і досягають успіху не найрозумніші, не найсильніші й не найагресивніші. А найадаптивніші.

І ще одне. Моє завдання – не переконати когось виїхати. Моє завдання – показати, як думати, як оцінювати "тихі гавані" перед тим, як туди переміщатися. Бо помилковий вибір сьогодні – це втрата свободи, ресурсів і часу завтра. Ілюзії коштують надзвичайно дорого. Особливо в епоху, коли другого шансу може не бути.

Ну добре, спитаєте ви, чи існують по-справжньому збалансовані "тихі гавані" ? Так, існують. Але їх дуже небагато.

Валерій Примост, письменник, історик, аналітик, засновник предиктивного центру глобальних ризиків EVENT HORIZON