Деокупація економіки: чому російський бізнес слід вигнати з України

1717 переглядів
Вівторок, 20 березня 2018, 15:00
Тарас Батенко
народний депутат України, голова партії "УКРОП"

За чотири роки війни українська влада не спромоглася дати рішучої відсічі агресору в жодній сфері: ні у військовій, ні в економічній, ні в інформаційній, ні в дипломатичній.

Так, щось зроблено: Україна запровадила санкції проти деяких росіян і російських компаній, Мінкульт склав чорний список діячів, які загрожують нацбезпеці, Верховна Рада визнала Росію агресором.

Але чи похитнуло це загарбницькі наміри Кремля щодо України? Відчутно – ні. Адже це – напівкроки, а ними до перемоги не дійдеш.

Україні слід діяти більш рішуче – як добровольці, котрі ледве не голіруч пішли захищати Батьківщину від ворога у 2014-му, як волонтери, які місяцями не бачили сімей, бо їхньою родиною стали бійці з передової.

Нашій державі слід бити точно в ціль – у Путіна та його свиту.

Те, що господар Кремля добровільно не піде й не дасть Україні спокою, розуміють усі. "Вибори" 18 березня, зокрема в Криму, де Путіну намалювали високу підтримку – зайвий раз це підтверджують.

Як скинути Путіна – теж відомо. Його сильне й водночас слабке місце – гроші.

Поки вони є в бюджеті Росії та в кишенях наближених до нього олігархів, Путін спокійно сидітиме в Кремлі. Якщо їх стане відчутно менше – його електорат зрозуміє, що король, тобто цар-батюшка – голий, а найближче оточення почне шукати іншого вождя.

Такої логіки дотримується міжнародна спільнота, запроваджуючи санкції проти РФ. До речі, свого часу санкції підірвали, здавалося б, вічний Радянський Союз.

Але в України, яка є одним з найбільших джерел прибутків для російських компаній, схоже, інша логіка. Ми все імітуємо: санкції, заборони й навіть війну…

Обмеження, які запровадив Київ щодо російського бізнесу, не діють на повну силу. Частини компаній вони просто не торкнулися, частина ж просто змінила "прописку" та вивіски. Російський бізнес і далі заробляє в Україні гроші. Гроші, які перетворюються на кулі, спрямовані проти наших хлопців на сході.

Приклади? Їх достатньо. Росіяни "окупували" майже третину банківської системи України. За даними НБУ, у нас ведуть діяльність вісім банків з російським державним і приватним капіталом.

Зокрема, "Промінвестбанк" (ним володіє "Внєшекономбанк" РФ), "ВТБ Україна" і "БМ Банк" (власність "Внєшторгбанку" РФ) і "Сбербанк" (володіє "Сбербанк Росії").

Шість російських фінустанов входять до двадцятки найбільших. Їхня частка складає близько 27% статутного капіталу всієї банківської системи України – 130 мільярдів гривень.

Москва активно збирає гроші й у нафтовій та інших сферах. Десь – не криючись, десь – через третіх осіб.

Так, "Роснєфть" – один із кремлівських гаманців – продала свої активи швейцарській компанії Glusco Energy SA, власник якої має тісні зв’язки з кумом Путіна Віктором Медведчуком.

Інша швейцарська фірма "друга" путінського кума також має виключні права на постачання в Україну дизельного палива "Роснєфті" та є ексклюзивним імпортером російського скрапленого газу.

Росіяни володіють величезним торговельним центром у Києві та однією з відомих мереж зв’язку. І це – лише верхівка айсберга.

Ворог фактично хазяйнує в нас у тилу і завдає удару нам у спину – разом з пропагандистами з "Россотруднічєства", агентами спецслужб, які прикриваються "корочками" представників російських дипустанов.

Ми маємо його звідси вигнати. Не просто дати піти, як того хоче влада, запроваджуючи напівсанкції. А вирубати під корінь.

Разом з моїми колегами з "УКРОПу" ми не раз наголошували на необхідності заборонити діяльність "Россотруднічєства", розірвати дипломатичні відносини з РФ та закрити російські дипломатичні установи, припинити "торгівлю на крові".

Усе це ще не пізно зробити.

Минулого тижня ми також зареєстрували у парламенті проект закону №8117, який зробить наші санкції проти компаній з РФ антиросійськими не лише за назвою, а й за суттю.

У документі пропонується заборонити працювати в Україні не тільки юридичним особам – резидентам країни-агресора, а й підприємствам, які зареєстровані у третіх країнах, але мають бенефіціарів з Росії.

Також заборона на господарську діяльність має поширитися на громадян РФ та осіб, пов’язаних з ними.

Російські адепти вже здійняли галас і підготували набір "страшилок": мовляв, від ухвалення цього документа постраждає українська економіка. Не здивуюся, якщо скоро українська влада при обговоренні "санкційного" законопроекту візьме на озброєння цю саму тезу.

Адже вигнавши російський бізнес з України, їй доведеться подумати щонайменше про нові робочі місця для громадян, які були зайняті в структурах російських власників. І, можливо, втратити частину своїх прибутків від оборудок з росіянами.

Але іншого шляху в нас немає. Ми повинні забезпечити економічну незалежність своєї країни і змусити Росію забрати свої щупальця з України. Адже поки Москва однією рукою витягує гроші з кишень наших громадян, другою вона душитиме за горло нашу країну.

Нині для ухвалення антиросійських ініціатив сприятливий момент. Таким чином, ми можемо відреагувати на проведення "виборів" в анексованому Криму. Це все ж дієвіше, ніж дипломатичне "занепокоєння" та "невизнання".

Ми маємо бути рішучими, якщо не хочемо, щоб наступного разу президента Росії вибирали в Донецьку, Луганську, Одесі чи Харкові.

Тарас Батенко, народний депутат України, голова партії "УКРОП", спеціально для УП



powered by lun.ua
Навіщо йти на Всеукраїнський марш за тварин
Більшість усвідомлює, що знущання варто припинити, але обмежується видимою для суспільства стороною садизму.
Антикорупційні уроки незалежності: кому вигідна корупція в Україні
Очевидним "бенефіціаром" корупції в Україні є наш північний сусід, Росія. Кремль найбільше не зацікавлений у нових обличчях, які приходять до влади в Україні, не зацікавлений в інноваторах, які на конкретних процесах вибудовуватимуть систему з мінімумом корупційних шпарин і залишатимуть їй обмаль простору.
Що відбувається у Кмитові?
Історія про конфлікт навколо Кмитівського художнього музею, про депутатські ілюзії, про початок оновлення інституції та можливі перспективи.
Альтернатива суду. Як медіація допомагає вирішувати бізнес-конфлікти
Суд — найбільш звичний спосіб вирішення спорів. Однак процес триває роками, виконання рішень — ще довше, а довіра до інституції мінімальна. Є інший вихід.
Книги до Дня Незалежності. Україна через призму історичних постатей та подій
Вважаю, що книги про українців та якісні книги українською мовою – необхідна віха у становленні незалежності нашої країни.
Боротьба з будівельними аферистами. Про що повинна подбати держава
Будівельні компанії масово "заморожують" свої майданчики, а ошукані громадяни роками чекають на квартири. Настав час для реформ.
Українці в Польщі та їхні права: про що Зеленському варто поговорити у Варшаві
Володимир Зеленський має підняти питання прав українських мігрантів у Польщі на зустрічі з Анджеєм Дудою. Йдеться не лише про права українців за кордоном, але вже й про їхню безпеку.