Права людини і прокурорська мішура
Мішура – від арабського "mozavvir" (підробка)
Нещодавно Вища рада правосуддя розглянула об’єднану дисциплінарну справу щодо голови Октябрського районного суду Полтави Струкова та судді Гольник.
Покарали обох. Мене – доганою та зняттям на один місяць доплат, яких я і так не отримую.
Гріхи Олександра Струкова потягнули на сувору догану з позбавленням доплат до посадового окладу строком три місяці.
Найбільше очільника суду страшила відповідальність за вчинок, який стався 14 грудня 2015 року. Струков обклав мене лайкою і кричав: "Ти не потерпіла. Ти – сучара!" (у кримінальній справі щодо пропонування мені хабара в інтересах мера Полтави Олександра Мамая).
Значні сили було кинуто на те, аби сфабрикувати щодо мене кримінальне провадження. Підставою для його відкриття стали пояснення пенсіонера Федора Левуна, написані для адвоката Олександра Гончаренка.
Гончаренко тісно співпрацює з юристом Ковжогою, який свого часу представляв інтереси в суді мера Мамая та перебуває в дружніх стосунках зі Струковим. Зокрема, Гончаренко є одним із адвокатів Ковжоги в судовому процесі проти мене та "Української правди".
Поєднує Гончаренка, Ковжогу й Левуна міліцейське минуле. "Пояснення" містять купу невідповідностей і вочевидь вигаданих обставин. Датовані вони 21 листопада 2017 року, але повідомляють про події, що сталися наступного місяця.
Плутаючись у поточних реаліях, пенсіонер зумів до дрібниць запам’ятати один із днів дворічної давнини. Коли нічого неординарного, як він твердить, не сталося. Присутність в Октябрському суді Левун пояснив засіданнями, що буцімто відбулись у зв’язку з порушенням його соціальних прав.
Як показало журналістське розслідування, у 2015-му Левун ні з ким не судився. А звернувся до суду торік 2 листопада. Просив посприяти, щоб довідка про його грошове забезпечення під час служби, яка завершилась у 2005 році, відображала нинішній рівень виплат командним чинам Нацполіції.
Уже 14 грудня рішенням суду відставному полковнику міліції нарахували понад 35 тисяч гривень на місяць. Майже половину суми склала…премія! Невдовзі інше рішення суду зобов’язало Пенсійний фонд перерахувати Левуну пенсію.
Отримавши потрібні пояснення, адвокат Гончаренко 6 грудня написав на ім’я прокурора Полтавської області Миколи Кармазіна заяву про злочин.
Я буцімто "штучно створила докази щодо його (Струкова – авт.) звинувачення в хуліганських діях". А покарати мене належало за частиною 2 статті 384 КК України (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу).
Редакція цієї статті, що набрала чинності торік 29 листопада, передбачає відповідальність і за завідомо неправдиві показання, надані Вищій раді правосуддя.
Однак про неетичний вчинок голови суду я повідомляла Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Раду суддів України навесні 2016 року, коли ВРП ще не діяла.
Попри очевидну безпідставність заяви Гончаренка вже 7 грудня мій "злочин" внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань – з корективами від прокуратури області.
Слідство відкрили за статтею 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування).
Та жодній із цих інституцій про хамство Струкова я не повідомляла. Розглядаю інцидент як порушення суддівської етики, не більше.
13 грудня ВРП відкрила щодо Струкова дисциплінарну справу, а інший його адвокат долучив до неї матеріали, що лягли в основу кримінального провадження №42017170000000406.
Свідчення Левуна вдало доповнили модифіковані версії пояснень двох працівниць, у кабінеті яких відбулося моє незабутнє спілкування з головою суду.
Свого часу зазначені особи давали пояснення Раді суддів України, зводячи заперечення до одного: такого не могло бути, бо Струков – чемний і порядний.
Тепер "документи" обросли фактажем: невідомим чоловіком (тобто Левуном), який сидів на лавці в коридорі, керівником апарату суду, що стояв поруч, і донькою однієї з цих працівниць.
Дівчинку, у присутності якої Струков не міг нецензурно лаятись, довелося вводити "в кадр", бо міф про вишуканість манер голови суду зруйнував він сам, коли був доставлений патрульними до відділу поліції за порушення правил дорожнього руху.
Фраза "Затримали, бл**ь, не за х** собачий" стала ледь не візитівкою "законника". Невдовзі всі згадані персони, крім дівчинки, давали злагоджені, підкріплені яскравими штрихами свідчення в прокуратурі.
Та слідство зіштовхнулося з істотною проблемою. Мою скаргу доповнювали письмові показання реальних свідків: жінки-юриста та поліцейського з батальйону поліції особливого призначення, що здійснює охорону судів. Їхніх імен Струков не знав.
Офіційний графік чергувань поліцейських не відображав, що передачі змін відбувались із затримкою на годину-півтори. Тому допит кількох охоронців суду нічого не дав. Інтенсивні пошуки "моїх" свідків відбувались у лютому.
Зрештою, поліцейський Ярослав Бречко був виявлений. Він розповів, що випадковим свідком інциденту став невідомий йому чоловік на лавці, але не жінка. Що голосно кричала я, а не Струков.
"Мужній" полісмен на допиті повідав також, що я, позбавлена повноважень з квітня 2015-го суддя, залякала його, надиктувала неправдиві свідчення, а тепер йому прикро, що міг "підставити поважну та порядну людину".
Залишалося схилити до зміни свідчень юристку О.М. З Кропивницького, де вона проходила лікування, жінку "викурювали" кілька тижнів. Шантажем і погрозами примусового приводу та притягнення до адміністративної відповідальності, безпрецедентним тиском на знайомих і родичів, включно з 80-річною матір’ю.
Під час допиту, що супроводжувався низкою процесуальних порушень, О.М. залякували карою за нібито неправдиві показання. Вона не піддалася. Розповідь О.М. відповідала показанням Бречка, який засвідчив, що конфлікт відбувся на початку робочого дня в суді, коли він затримався для передачі зміни.
Водночас незмінна позиція О.М. твердженням Левуна, котрий поліцейського не бачив і заперечив будь-які прояви сварки, суперечила докорінно. Як і свідченням працівниць апарату суду, підкріпленим показаннями їхнього безпосереднього керівника та самого Струкова.
Збігаючись у запереченні інциденту, слова цих осіб помітно розходилися в деталях. Пояснення пенсіонера, надані адвокату, у кількох моментах відрізнялися від інформації, повідомленої ним під час допиту.
Уважний, а головне неупереджений слідчий неодмінно звернув би увагу на розбіжності та спершу перевірив би правдивість "першоджерела", що вигулькнуло дуже вчасно для Струкова – Федора Левуна.
Органом розслідування було визначено Слідчий відділ обласного УСБУ. Але до провадження він стосунку не мав.
Правники сперечаються, чи можуть виконувати функції досудового слідства після 20 листопада 2017 року (у зв’язку зі створенням ДБР) слідчі прокуратури. І доходять обґрунтованих висновків, що з цієї дати розслідування нових проваджень перебуває поза їхньою компетенцією.
У "моїй" справі навіть не слідчий, а прокурор відділу процесуального керівництва Владислав Мішуровський особисто розшукував, викликав і допитував свідків, робив офіційні запити, зокрема і до ВРП, вчиняв інші слідчі дії.
Мішуровський пішов до суду. З клопотанням про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю. Його цікавила інформація про телефонні дзвінки, текстові та інші повідомлення, які здійснювала О.М. та приймала від інших осіб.
Обґрунтування необхідності безцеремонного втручання в особисте життя невинної людини – неймовірне за своєю цинічністю. Раз О.М. письмово підтвердила судді Гольник, що чула брутальну лайку Струкова, і не відмовилася від своїх слів на допиті, будемо працювати по ній далі.
Припустимо, Мішуровський хотів з’ясувати, чи перебувала 14 грудня 2015 року О.М. у приміщенні суду, або вважав, що я з нею змовилася з метою наклепу на Струкова. Перевіркою достатньо було охопити незначний проміжок часу – до і після події.
Прокурор забажав отримати стосовно О.М. дані з 1 грудня 2015 року до 12 березня 2018-го.
Для чого б це не робили – збору конфіденційної інформації про незговірливого свідка й посилення тиску на неї, доведення наших нібито дуже тісних стосунків, як це стверджував Струков на засіданні ВРП, – однозначно відбулося порушення прав людини.
Суд чомусь не уздрів явних невідповідностей відверто фейкової справи і санкціонував продовження цькувань жінки.
Мішуровський тим часом продовжив догоджати Струкову: до завершення слідства розсекретив матеріали кримінальної справи, надав дозвіл ознайомитися з нею, зробити копії, використати їх під час розгляду дисциплінарної скарги Вищою радою правосуддя.
Сподівання вивудити щось з аналізу телефонних з’єднань О.М., схоже, не справдилися. Відтак ці дані та протокол допиту О.М. було приховано від Вищої ради правосуддя. Мені ж хочеться спитати у її членів:
– чи вважаєте ви допустимим перебування в лавах суддів особи, здатної замовляти фіктивні кримінальні провадження і підробляти докази для ВРП (якраз цей склад злочину хотіли "пришити" мені)?
– чи вимагатиме ВРП притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які намагалися ошукати цей орган?
В очільника Державної судової адміністрації України прагну довідатися:
– чи місце серед державних службовців працівникам суду, не здатним відмовити голові суду, навіть коли їх змушують лжесвідчити?
Маю запитання й до правоохоронців:
– чи буде покараний Мішуровський та керівники обласної прокуратури, з відома та вірогідного схвалення яких він перевищив службові повноваження?
Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави, спеціально для УП
