5 речей, які зроблять українську політику моральною

894 перегляди
П'ятниця, 10 серпня 2018, 19:00
Ігор Коць
громадський діяч, голова Громадської ради при ДФС Львівської області, голова ГО "Твій дім – Україна"

Мораль і політика – для українського вуха звучить як несумісні речі. В уяві постають хабарники, брехуни та бандити при владі. Щось змінити – це як боротися з вітряками, адже система вибудувана століттями.

Зрештою, і чи потрібна владі мораль, якщо це зробить її вразливою? А для утримання кордонів та впливу – будь-які засоби хороші. Переможців же не судять.

Спіральна динаміка – теорія, яка показує, що людська природа не фіксована, а постійно еволюціонує та створює нові моделі світу. Етапи еволюції маркуються кольорами.

Так от, представники української влади все ще "застрягли" в червоному полі. Це той світ, де найвищою цінністю є влада. Адже лише влада дозволяє задовільнити власні потреби, є єдиним джерелом багатства.

Ця модель ще добре чується в Україні, бо більша частина суспільства живе з психологією виживання: нікому не вірити; обманювати, щоб вижити; працювати не з професіоналами, а зі своїми перевіреними людьми; зневіра до сили закону.

Втім, ця модель приречена. Прогресивна частина людства з психологією творців, поширення "економіки довіри" у світі, самоорганізація громадян, краудтехнології (збір коштів чи єднання волонтерів під проекти), відкриті кордони, доступ до інформації вже демонструють ознаки бірюзового світу.

Один з трендів – львівські підприємці, громадські діячі, митці та науковці започаткували ініціативу Бієнале довіри. Мета – повернути звичку довіри в наше повсякдення. 

Як голова Громадської ради при ДФС Львівщини та підприємець бачу, що можливість переходу до більш морального світу настає тоді, коли базові потреби людей задоволені.

Корінь проблеми – бідність. Важко бути моральним, коли голодний та малоосвічений.

Предметно, що львівська дискусія в Клубі Миру про мораль і політику хоч і починалася з філософських тем – завершилась висновком, що необхідно змінювати податковий кодекс. Ми все ще живемо за кодексом Януковича.

Пришвидшити реформи неможливо, але кожен з нас може докладатися до того, аби зміни відбувались, а уклад життя в Україні змінювався на краще. Що для цього потрібно?

1. Зміни починати з себе. Так навчав Ганді, до такого висновку приходить кожен, хто починає щось робити. У такий спосіб визнаємо, що ми керуємо своїм життям, а не Порошенко чи Тимошенко.

Це породжує відповідальність, критика перетворюється на створення рішень. Звідси і відповідальність за те, як голосуємо. Щоб прийняти відповідальне рішення – необхідно проаналізувати діяльність партії, кандидата і знати, чого від них вимагаєш.

2. Освіта. Андрей Шептицький, Любомир Гузар багато говорили про виховання народу. У родинах, школах закладається світогляд майбутнього покоління.

Педагоги – успішні фахівці, прикладні знання та свобода думати і творити – основи для нової школи. Освічену та вільну людину обманути чи залякати важче.

3. Думати своєю головою, розвивати критичне мислення населення. Мирослав Маринович прогнозує, що третя світова війна – це інформаційна війна.

Інформаційні бомби – фейки, тролі, боти, постправда. Боротьба не за тіла, а за свідомість. Вміння перевіряти, отримувати, управляти інформацією – важливі умови для самозахисту.

Підтримка політика залежить від того, які результати видають пошукові системи в перші дні. Люди радше голосують за тих, хто вже має підтримку. І це вже маніпуляція їхнім вибором.

4. Прості правила. Естонія показала приклад світу, коли прості правила в оподаткуванні зробили її лідером зі сплати податків у світі. Натомість складні та взаємозаперечуючі правила в концтаборах чи в радянській системі перетворювали людей на біомасу, яка нічого не вирішувала.

Прості правила для бізнесу, громадян, зрозумілі алгоритми прийняття рішень у владі, відкритість процесу вносять ясність, довіру, виконавчість, особисту відповідальність.

5. Візія майбутнього. Тут як і з цілями в житті чи як з управлінням кораблем: без картинки в голові – куди ми рухаємось, без цілі на карті, навігаторі, без надихаючих мрій – ніяк. То якою хочемо бачити майбутню Україну?

Не вірю в швидкі реформи, вірю в еволюцію. Це, на жаль, процес довготривалий. І нема готових рішень чи легких шляхів, у кожної країни, як і людини – шлях унікальний. Але "дорогу здолає той, хто йде".

Ігор Коць, громадський діяч, голова Громадської ради при ДФС Львівської області, голова ГО "Твій дім – Україна"

Спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Як голосувала Америка: репортаж із виборчої дільниці
Для американців важливо показати, що, незалежно від того, за кого саме вони віддали голос, вони виконали свій громадянський обов'язок. Цьогорічні вибори особливо важливі, адже це перша політична подія після президентських виборів.
Кінець Великої війни. Чи Європа і світ зробили висновки?
Хочеться задуматися, що сталося, а що таки не відбулося? Що ми як людство тоді зрозуміли? У якому нерозумінні перебували десятиліттями і може ще й досі не знайшли відповіді на деякі питання?
Коробка для туалетного паперу під замком, або Як пости у Facebook можуть покращувати школи
Та безпека – це не тільки коли когось кудись не пускають. Безпека – це і безпечне середовище, і санітарно-гігієнічний стан. Безпека – це коли кожен виконує свою роботу добросовісно.
Перша світова. Чи всі уроки засвоєні?
Пам'ять про цю війну в нашій національній свідомості майже знівельована. Ми практично нічого не знаємо про її перебіг, а головне – ми не переживаємо її трагедію на емоційному рівні, у нас стерте співчуття до мільйонів її жертв.
"Вибори" "ДНР": між триколором і своїми спецслужбами
11 листопада в Донецьку російська адміністрація, що ховається за вивіскою "Донецька народна республіка", формалізувала зміну керівного менеджменту, назвавши цей процес виборами. (рос.)
Конкурс до Антикорупційного суду – це відповідь усім оракулам "зради"
Чому потрібно ображати кандидатів ще до того, як вони складуть іспит, пройдуть психологічне тестування і нададуть у прямому ефірі відповіді на дискомфортні питання щодо свого майна?
Банкрутство фізичної особи: кому вигідно?
Яка користь від інституту банкрутства фізичної особи для українського суспільства?