Конфлікт крізь призму ґендера: наблизити мир до снаги кожному

683 перегляди
П'ятниця, 28 грудня 2018, 15:00
Ертурул Апакан
голова Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні

Упродовж чотирьох з половиною років моєї роботи на посаді Голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні було чимало моментів та деталей у більш ніж 1400 щоденних звітів СММ ОБСЄ, які змушували мене зробити паузу і замислитися: часом вони були сповнені суму, а іншим разом — надії.

На мій стіл як голові СММ ОБСЄ нерідко потрапляли звіти, у яких йшлося про крихкість життя, часто життя найуразливіших верств населення.

На щастя, є ще й такі звіти СММ, які сповнюють мене надією, що жевріє над цим невпинним насильством. У них розповідається про жінок і чоловіків, яким у найскладніших обставинах вдається не лише вижити, а й зберегти своє обличчя та власну гідність.

Я пригадую, зокрема, двох вчительок по різні боки лінії зіткнення, чия наполегливість у піклуванні про своїх учнів, прищепленні їм любові і формуванні у них суспільної свідомості зворушила мене до глибини душі.

Усюди навколо них чатують ризики і небезпека, які посилюються неспроможністю повністю припинити вогонь. Та, попри все, ці дві жінки, уособлюючи реальність, яку СММ ОБСЄ бачить не лише вздовж лінії зіткнення, а й по всій Україні, відмовляються піддаватися на ті "поклики сирен", які призвели до чотирьох років страждань і втрат.

Наші спостерігачі повідомляли, як, попри усі труднощі, обидві жінки не дали своїм школам закритися, як вони захищали святилища знань у той час, коли про нормальність годі було й згадувати.

Широкі повноваження Місії, прописані в її мандаті, неминуче розповсюджуються, з одного боку, на конфлікт на сході, а з іншого, вони охоплюють низку інших аспектів кризи, яка вирує в країні.

Наш підхід базується на виключно комплексному визначенні терміну безпеки, поданому в Гельсінському заключному акті, в якому відводиться окрема роль рівності громадян, що вимагає від нас віднайти всеохоплюючі способи попередження та вирішення конфліктів[1]. Задля цього нам доручено сприяти налагодженню діалогу.

Ті вчительки, які залишаються на лінії зіткнення та співпрацюють одна з одною для того, щоб знайти конкретні рішення конкретних проблем, — це лише невелика частка з-поміж багатьох жінок, з якими зустрічалися наші спостерігачі, і чиї історії сукупно викладені в останньому звіті щодо ґендерних аспектів конфлікту.

 

Саме завдяки їм я не полишаю надію на те, що шляхом переговорів буде врегульовано ситуацію.

Наші спостерігачі вміють враховувати ґендерну проблематику як під час здійснення моніторингу, так і під час підготовки звітів, тому вони знають про те, наскільки по-різному конфлікт впливає на жінок і чоловіків, дівчаток і хлопчиків.

Наші колеги усвідомлюють, якого незначного розголосу часто набуває роль жінок у вирішенні конфліктів і запобіганні ескалації.

Спостерігачі також розуміють (адже бачать це на власні очі на сході України) ту роль, яку відіграють жінки у налагодженні й підтримці діалогу та в пошуку шляхів подолання перепон. Вони з досвіду знають, що рівноправна участь та спільний доробок жінок і чоловіків сприяє більш стійкому і довготривалому миру.

Цей підхід не новий; він відштовхується від інклюзивності, яка водночас вічна і раціональна.

Я дізнався про це ще в дитинстві, яке я провів в Ізмірі. Моя бабуся була вчителькою у час великої непевності. Вона підтримувала і прищеплювала своїм учням відчуття нормального життя, що поволі зникало навколо них. Вона наполягала на повазі до інших і відкрито говорила. Вона була прикладом, агентом змін і прогресу, простягаючи руку на знак дружби і підтримуючи соціальні відносини.

Loading...

За складних обставин наші бабусі та матері зіграли важливу роль, сприяючи покращенню ситуації, в якій опинилися люди навколо них. Сьогодні ми бачимо аналогічний процес в Україні.

Як і вони, жінки в школах та на інших керівних посадах усередині своїх спільнот по всій Україні, чиї історії та приклади ми намагалися відобразити в нашому останньому тематичному звіті, є центральними і важливими дійовими особами не тільки, власне, для історії конфлікту і кризи в Україні та навколо неї, але й для його вирішення і можливого повернення на шлях миру і нормального життя.

Їхній внесок в мир і врегулювання ситуації важко переоцінити. Ці жінки зводили мости серед молодих і не дуже, терпляче вислуховуючи всіх, жінок і чоловіків, і надаючи аргументи на користь рішення, прийнятого шляхом переговорів, а не насильства.

Коли одні прагнули виключити інших, багато жінок наполягли на інклюзивності та повазі до всіх, адже вони знають, що так само, як насильство налаштоване проти всіх, так і мир можна побудувати виключно спільними зусиллями.

На місцях ми щодня бачимо паростки миру, висаджуванням і доглядом за якими займається здебільшого "невидима сила", яка приносить та підтримує нормальний стан справ у місцевих громадах по всій Україні. Особливо це стосується галузей освіти, медицини та управління, без яких вже давно зникли б самі основи нормального існування.

У Красногорівці, невеликому містечку, розташованому безпосередньо на лінії зіткнення, відзначаємо, наприклад, що лише в одному медичному закладі з 55 лікарів 50 — це жінки, і всі медсестри (121) — жінки. Часом їм доводилося працювати без електро- або водопостачання; вони були змушені лікувати при світлі свічок.

У будь-якому іншому місці ми бачимо схожу ситуацію, де більше жінок, які відчайдушно намагаються тримати все вкупі і підтримувати те, що залишається нормальним і вагомим, зберігаючи недоторканим не лише домашній затишок, а й сам суспільний устрій.

Як у щоденних звітах Місії, так і в нашому тематичному звіті з ґендерних аспектів, вказується передусім на те, що важливо дивитися на конфлікт крізь призму ґендера, без чого всі складнощі життя і суспільства в умовах конфлікту залишаються непомітними, а потенціал усіх залишається невизнаним і до кінця не використаним.

І все ж за столами, де приймаються ключові рішення про можливість припинення цього конфлікту, жінки залишаються недостатньо представленими, а їхні голоси вкрай часто — непочутими.

Дорогоцінні людські ресурси, які на місцевому рівні чітко довели свою дієвість та конструктивну силу, не були повністю залучені до вирішення конфлікту і припинення насильства.

З досвіду ми знаємо, що, коли жінки працюють пліч-о-пліч із чоловіками, коли на всіх рівнях прийняття рішень існує ґендерна рівність, в такому разі мир буде стійкішим.

Для того, щоб мир був довготривалим, а суспільство процвітало, необхідно, щоби були як рівність, так і мир; безрадісною буде альтернатива, за якої не буде ані того, ані іншого.

Це вибір, який колись давно зробила моя бабуся, який сьогодні зробила величезна кількість жінок і чоловіків в Україні, про яких я згадував, і який зробила ОБСЄ, коли в далекому 1975 році був підписаний Гельсінський заключний акт. Я сподіваюся, що такий же вибір — на користь ґендерної рівності і миру — зробимо всі ми заради всіх нас.

Посол Ертурул Апакан, для УП

[1] Гельсінський заключний акт — це угода, підписана 35 державами. Визнаючи недоторканність міжнародних кордонів, акт зобов'язав підписантів – держав-учасниць ОБСЄ, які згодом були сформовані, – поважати права людини, на основі чого має забезпечуватися стабільність і мир як всередині держав, так і за їхніми межами.



powered by lun.ua
Парламент хоче встановити для НАЗК нереальні строки перевірки партійних звітів
Плюси і мінуси нового законопроєкту щодо фінансування партій та їхньої звітності.
Що не так з українською версією "викривачів корупції"?
Недосконалість нового закону про викривачів корупції створює для українських правоохоронців додаткові приводи "кошмарити" бізнес. (рос)
"Земельний" податок для Укрзалізниці: хто оплатить нововведення на мільярди
Майже рік Укрзалізниця позбавлена пільги по сплаті земельного податку. Відраховуються платежі за землю не тільки під вокзалами, а й колійними смугами, перонами тощо. Хто "виграє" від цих відрахувань?
Пам'ятка президенту Зеленському: що важливо для України і які можуть бути наслідки нормандської зустрічі
Будь-який сценарій нормандської зустрічі може бути обтяжений "джокером", який дбайливо заготував Путін на індивідуальну зустріч із Зеленським. І незалежно від того, що привезе Зеленський з Парижу, нам всім потрібно бути готовими і далі відстоювати себе і свою країну. 
Врятувати будинок Леонтовича: зараз або ніколи
З того часу як Фонд гуманітарного розвитку України почав кампанію за порятунок будинку, ані місцева, ані національна влада не зробила абсолютно нічого, щоб сприяти цій справі.
Корупція викликає залежність. Не починайте
38% українців вважають, що корупція – це частина української ментальності. Хіба це не питання відсутності освіти?
Забути про ціну на газ
Сума, яку доводиться платити українцям за газ, залежить не тільки від ціни, а і від обсягів його споживання. Влада має стимулювати скорочення цього показника.
Параска Плитка-Горицвіт і децентралізація: що буде зі спадщиною мисткині
Парасчина спадщина мандрує між хатою та Музеєм Івана Франка, де діє невелика експозиція присвячена творчості мисткині, іноді відправляється за межі села на виставки.