КСУ та судді: спроба зірватися з політичного повідка
Експерти б'ють на сполох. Майбутні судді фактично опинились на "політичному повідку" у нардепів, адже проведення конкурсу на посаду судді Конституційного Суду по суті – ілюзія. Тож на порядку денному – питання боротьби за незалежність суддів.
Чи зробить Конституційний Суд крок до своєї незалежності?
Після Революції Гідності у 2016 році відбулася конституційна реформа, якою було впроваджено конкурсний відбір суддів до Конституційного Суду України – політично залежна система зазнала змін.
Здавалося б, перемога нарешті настала: більше жодного призначення та звільнення суддів на власний розсуд. Натомість встановлення конкретних вимог до кандидатів і як наслідок – створення незалежного та високопрофесійного Конституційного Суду.
Однак недовго ми раділи перемозі: у липні 2017 року було ухвалено Закон України "Про Конституційний Суд України", а також доповнено регламент Верховної Ради статтею 208-4.
І саме в останній зміні "зачаїлася" зрада: пропозицію кандидатури судді від Верховної Ради можуть подавати депутатські фракції (депутатські групи) та групи позафракційних народних депутатів.
Здається, законодавець не до кінця розібрався у принципових нововведеннях реформи 2016 року або свідомо пішов на неконституційні дії та повернув процедуру призначення суддів на власний розсуд, створюючи ілюзію проведення конкурсу на посаду судді Конституційного Суду.
Проблема норми в тому, що майбутнім суддям фактично заборонено самостійно подавати свої кандидатури - необхідно, щоб їх запропонували депутати.
За таких умов їм доведеться йти на поступки депутатам, щоб ті висунули їхню кандидатуру.
Як наслідок – парламент тримає третину КСУ на "політичному повідку".
Звичайно, таке положення суперечить Конституції України й ідеї конкурсного відбору в цілому.
Саме тому 47 депутатів за підтримки експертної спільноти поставили перед КСУ питання про (не)конституційність положень статті 208-4 регламенту ВР у конституційному поданні.
Таким чином, Конституційному Суду на блюдечку піднесли можливість захистити себе від політичної заангажованості.
Проте, на превеликий подив, Колегія суддів КСУ, яка спочатку розглядала подання, відмовила у відкритті провадження у справі. Незважаючи на таке шокуюче рішення, остаточне слово залишається за Великою Палатою КСУ.
Вони "закликають КСУ скористатися реальним шансом захистити свою незалежність і відкрити конституційне провадження.
Йдеться про конституційне подання 47 нардепів щодо відповідності Конституції положень другого речення абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини третьої, частини четвертої статті 208-4 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861–VI".
Заяву експертів РПР підтримали профільні громадські організації: Центр політико-правових реформ, Фундація DEJURE, Автомайдан, Центр протидії корупції, Український незалежний центр політичних досліджень.
Експерти розуміють, що лише незалежний професійний КСУ зможе захистити нас від неконституційних дій влади, проте за свою незалежність він має боротися наодинці.
23 січня 2019 року перемога все-таки подала ознаки життя: Велика Палата КСУ не відкрила провадження у справі, але і не відмовила у відкритті.
Розгляд подання Великою Палатою КСУ триває. Таким чином, хоч і шляхом відтермінування розгляду цього питання, КСУ продовжує боротьбу за свою незалежність.
Досвід 2010 року показує, до яких негативних наслідків може призвести політична заангажованість суддів КСУ: неконституційної зміни Конституції, подальшої узурпації влади та сотні загиблих людей.
Тому дуже хочеться вірити, що Конституційний Суд ухвалить мудре рішення щодо неконституційності положень регламенту ВР і не дасть звести нанівець результати конституційної реформи 2016 року в частині політичної незалежності суддів.
Денис Гартвіг, спеціально для УП
