Чорнобиль – не "Chernobyl". Чому одна літера має значення у 2026 році
У 2026 році світ згадує 40-ві роковини катастрофи на Чорнобильській АЕС – події, яка назавжди змінила Україну і вплинула на весь світ. У ці дні міжнародні медіа та організації дедалі частіше пишуть про Чорнобиль. І водночас – досі припускаються помилки, яка здається дрібною, але насправді має значення.
Йдеться про одну літеру і про те, що досі у світових текстах з'являється російська транслітерація "Chernobyl" – замість українського "Chornobyl".
На перший погляд це не критично. Але насправді – використання саме української транслітерації це питання голосу, історії і того, чия перспектива залишається в центрі міжнародної уваги і крізь яку оптику ми дивимося на найбільшу ядерну катастрофу ХХ століття.
Як комунікаційниця міжнародної організації, я щодня працюю з текстами, які читають у різних країнах. І переконуюся, що мова формує сприйняття і має значення. Саме тому ми почали маленьку, але принципову внутрішню кампанію: пояснювати колегам у різних країнах чому "Chornobyl" – це про правильний вибір та повагу. І не лише про транслітерацію, а й про деколонізацію.
Форма "Chernobyl" – це спадок часу, коли українська мова і український голос були маргіналізовані. Коли назви наших міст, подій і навіть трагедій передавалися через російську оптику. Сьогодні, коли Україна платить високу ціну за свою незалежність, продовжувати використовувати цю форму означає, нехай і несвідомо, залишатися в старій системі координат.
Натомість "Chornobyl" – це ще один крок в напрямку закріплення української ідентичності в міжнародному контексті. У комунікації слова та їх вибір мають неабияку вагу і, ключове – демонструють позицію. Слова формують дискурс, задають рамки, впливають на те, як історія потрапляє в глобальний контекст. І якщо ми говоримо про подію, яка сталася в Україні, то логічно і коректно називати її українською назвою.
Ще один вимір – символічний. Сьогодні Україна захищає не лише свою територію, а й право бути почутою – своєю мовою, своїми словами, своїми назвами. У цьому контексті навіть заміна однієї літери стає актом поваги.
Ми вже бачили, як це працює. Кампанія "Kyiv not Kiev" свого часу здавалася багатьом надмірною або невчасною. Але вона суттєво допомогла змінити міжнародну норму. І сьогодні "Kyiv" – це стандарт у більшості світових медіа, вокзалах і не тільки. З "Chornobyl" відбувається те саме – просто цей процес ще триває.
Важливо й те, як саме ми про це говоримо. Це не має бути звинувачення чи "викривання помилок", але цілком може бути м'яке, делікатне пояснення і послідовну роботу з колегами, редакторами, партнерами, які саме в цей історичний момент готові чути і змінювати себе і своє ставлення до "Chernobyl". Поясніть, що одиниці, а потім десятки, сотні маленьких рішень у колективах, редакціях, текстах, коментарях можуть зробити маленький, але важливий крок до послідовної деколонізації від РФ. Це працює, ми у нашій команді це перевірили.
У час, коли Україна виборює свою незалежність, навіть одна літера може стати частиною цієї боротьби. Маленька зміна "E " на "O "– це також знак поваги до нашої боротьби, до нашого голосу і до права називати себе своїми словами.Вірю, що світ поступово, але впевнена навчиться бачити Україну не через чужу оптику, а через рідну, українську. З її питомими назвами.
Дарина Рогачук