Вся влада "Слузі народу". А що народу?

2524 перегляди
Понеділок, 09 вересня 2019, 13:00
Інна СовсунInna Sovsun
народна депутатка від партії "Голос", раніше – перший заступник міністра освіти і науки України

Партія президента на словах та у відеороликах говорить про народовладдя. Але чи підтверджується це реальними справами? Давайте подивимося – за тиждень роботи Верховної Ради вже можна це оцінити.

Результат такий: партія влади призначила уряд без дискусій і намагається присвоїти собі парламент. Нехтуючи процедурами і правилами демократичного устрою, пробує відсторонити від прийняття рішень інші політичні сили – також обрані народом.

Що робити далі, партія президента вирішує у закритому режимі. Звісно, такий підхід дозволяє діяти швидше й ефективніше.

Біда лише в тому, що демократія – влада народу – працює не так.

Початок діяльності новообраної Верховної Ради неприємно вразив усіх, хто знається на роботі законодавчої влади у демократичній державі. Однопартійна монобільшість фактично залишила представникам інших політичних сил тільки можливість висловитись, ігноруючи всі їхні зауваження при прийнятті рішень.

Цілий блок поданих і схвалених однопартійною владою законопроектів спрямовані на зміну механізмів та процедур прийняття рішень. Причому в більшості своїй вони суттєво знижують роль окремих народних депутатів, натомість посилюючи вплив депутатських груп.

Пропонується, зокрема, встановити норми щодо втрати мандату в разі невходження депутата до складу фракції тієї політичної партії, від якої його було обрано (законопроект №1045).

Скасовується право окремого народного депутата вимагати розгляду правок до поданого законопроекту в залі у разі їх відхилення профільним комітетом.

Скасовується право окремого народного депутата зареєструвати постанову про скасування законодавчого акту, прийнятого з порушенням регламенту – тепер для цього треба буде щонайменше третина складу ВР (законопроект №1043).

Кілька законопроектів при цьому подані під виглядом посилення "народовладдя".

Так, пропонується наділити правом законодавчої ініціативи "народ" (законопроект №1015), а також закріпити права голови Верховної Ради створювати консультативні та дорадчі органи (законопроект №1028).

Ці норми абсолютно не наповнені конкретним змістом, проте свідчать, що роль окремих народних депутатів послаблюється під приводом надання ефемерних повноважень не менш ефемерному "народу".

Loading...

При цьому ми отримали від однопартійної влади формально "технократичний уряд".

Що таке "технократичний"? За визначенням, це той уряд, котрий формується на основі експертного знання окремих членів уряду, а не за результатами народного волевиявлення.

Саме тому технократичні уряди найчастіше мають мандат на непопулярні кроки, котрі складно проводити через непевний політичний процес у постійний боротьбі за передвиборчий рейтинг. Вочевидь, це спрощує проведення складних рішень.

І ми вже бачимо, що окремі ідеї представників уряду – це не ті ідеї, що звучали у передвиборчих обіцянках партії влади. Заклик щодо скасування мораторію на продаж землі – один з цих прикладів.

Я не стверджую, що це рішення не є правильним. Я лише вказую на те, що скасування мораторію не було частиною політичної пропозиції партії "Слуга народу" виборцям під час передвиборчої кампанії.

Отже, яку політичну реальність малює партія влади? Послаблений вплив парламенту, технократичний уряд та популістичні заяви про народовладдя.

У цій новій політичній конструкції постають інші питання: а хто, власне, формує політику? І важливіше – на підставі чого формуватимуться політичні пропозиції щодо реформування тих чи інших сфер життя суспільства? А головне – а наскільки демократичною є така конструкція прийняття рішень?

Політична партія, яка сформувала монобільшість у парламенті та уряд, прийшла до влади без будь-яких конкретних обіцянок. Пріоритети, цілі та завдання нового уряду нам не відомі.

Виглядає так, що будь-які рішення приймаються у закритій формі всередині однієї політичної партії. І з послабленим парламентом зникає майданчик для обговорення цих рішень.

Я навіть не буду вказувати на внутрішню суперечність між технократією та популізмом. "Народ" у більшості своїй прагне простих та швидких рішень, котрі моментально покращать добробут окремих громадян. Технократи ж пропонують складні рішення, більшість з яких у короткостроковій перспективі отримають неоднозначну реакцію (як-от закриття шкіл у сільській місцевості).

Більша проблема полягає в іншому: вся ця конструкція прийняття рішень абсолютно заперечує демократичні принципи управління. Адже демократія – це:

  • про право висловити різні позиції та почути різні голоси;
  • про боротьбу ідей та й інтересів;
  • про доведення правоти своєї позиції – силою аргументації.

Так, демократія менш ефективна за ручне та/чи технократичне керування. Але саме за демократичні ідеали ми виходили на майдани. Саме через неухильне слідування демократичним ідеалам ми є жахом та ворогом для Росії. Саме демократичні принципи привели до влади чинну партію влади.

Женучись зараз за швидкими й ефективними рішеннями, ми ризикуємо втратити це головне надбання української політики. Чи, може, навіть єдине надбання.

Ось це і лякає. Бо у змаганні між популізмом і технократією завжди програє демократія.

Інна Совсун, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Не лише до Трампа: чому в США Зеленський має говорити про екологію
Чи встигне новий уряд затвердити новий внесок щодо скорочень викидів, чи Володимир Зеленський поїде на саміт ООН лише з черговими обіцянками щодо посилення цієї роботи в Україні?
Чому варто вийти на Марш за клімат в Україні разом з нами
Українцям більше не потрібно уявляти далекі льодовики Ісландії, буревії на Філіппінах, чи лісові пожежі Амазонії. Кліматична криза дійшла і до нас.
Хто наступний Гонгадзе? або Чому я не вірю у Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при президенті
Поки замовники Гонгадзе не відповідають перед законом, а у справі Шеремета не знайдені навіть виконавці, страта наступного незручного журналіста – справа часу.
Проект бюджету 2020: пожирачі бюджетних мільярдів та податкова "гетьманщина"
Новий бюджет: імперія закритих санаторіїв, лікарень, держдач, установи-пожирачі бюджетних мільярдів та абсурдні й непотрібні структури залишаються.
Живи, кохай та протестуй, або 28 років в очікуванні закону
Законодавче врегулювання фундаментального права на мирні зібрання в Україні є не тільки обов'язком держави Україна перед своїми громадянами, а й міжнародним зобов'язанням.
Як реформувати вищу юридичну освіту в Україні
Виші здійснюють підготовку юристів за програмами, які не враховують потреби юридичної практики.
Нова податкова реформа: крок вперед, два назад
Збільшення податкового навантаження для бізнесу підготував законопроект №1210. Чого стосуватимуться запропоновані зміни? (рос.)