Чому кримінальну юстицію "лихоманить" і як здолати "правовий хаос"

863 перегляди
Четвер, 24 жовтня 2019, 11:30
Артур КарвацькийArthur Karvatskyi (Артур Карвацький)
експерт аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей"

Відомому військовому реформатору, генералу Карлу фон Клаузевіцу належить такий вислів: "Стратегічні прорахунки неможливо компенсувати тактичними успіхами".

11 років кримінальна юстиція в Україні перебуває в стані перманентного реформування. Останнє відбувається здебільшого за вектором, заданим ще Концепцією реформування кримінальної юстиції України у далекому 2008 році.

З того часу в Україні змінився кримінальний процесуальний закон, декілька разів переформатована судова гілка влади, створено низку органів, які займаються досудовим розслідуванням та мають різний статус, з останнього – почав роботу Вищий антикорупційний суд. 

Але змінам не видно кінця, адже одна ініціатива випереджає іншу, кожна нова влада намагається ліквідувати щось погане старе і створити щось хороше нове, а студенти юридичних факультетів уже давно жартують про те, що сенсу вчитися немає, адже те, що вони вивчають на третьому курсі втрачає чинність уже на четвертому.

Що ховається за цими процесами, і чому кримінальну юстицію "лихоманить"?

Справедливо сказати, що ані в науково-експертних, ані у практичних колах правників немає єдності – що взагалі розуміти під цим глобальним і неосяжним "кримінальна юстиція"?

У контексті даного матеріалу ми будемо розглядати кримінальну юстицію як систему, до складу якої входять органи досудового розслідування, прокуратура та суди.

Питання, пов'язані з цим, є не просто актуальними, а й досить болючими для України.

Це може ілюструвати хоча би той факт, що Україна увійшла у першу трійку за кількістю скарг проти неї в Європейському суді з прав людини. Такі показники говорять про те, що в Україні існує незадоволений запит на правосуддя. Навіть якщо враховувати, що велика кількість звернень до ЄСПЛ є неприйнятними, сама їх наявність є індикатором цього запиту.

З іншого боку, рівень довіри з боку громадян до органів, які мають захищати та поновлювати їхні порушені права, ілюструє ту ж ситуацію. Так, за даними Центру Разумкова, наприклад, криза довіри сформувалася в антирейтингу щодо СБУ, прокуратури та навіть до патрульної поліції, яка нещодавно користувалася підтримкою у суспільстві.

Реформи у сфері антикорупції хоч і не дали швидких результатів, однак зробили корупцію дуже прозорою та помітною. З одного боку це стало передумовою для шквалу журналістських розслідувань із викривальними сюжетами, з іншого – викликало цілком обґрунтоване нерозуміння: якщо це відомо, чому нікого так і не покарано?

Саме на таких настроях у суспільстві й виникає запит на перезавантаження влади. Фактично, кожна нова влада завжди обіцяла щось на кшталт "бандитам – тюрми", "посадки" і таке інше.

І щоразу, намагаючись втамувати електоральні запити хоча б частково, з метою втримати свій рейтинг "на плаву", влада, часто дуже неохоче та половинчасто, змінювала окремі конфігурації у такій складній системі як кримінальна юстиція. 

Іншим мотивом таких змін завжди є бажання зберегти ручне керування чи хоча б істотний вплив на прийняття рішень у цій системі.

При цьому глобальне бачення змін, які мали би наблизити нашу країну до кращих практик правосуддя, якщо і було, то вперто ігнорувалося. 

На першому місці завжди були ситуативні забаганки. Саме так відбувалася судова реформа, точкова реформа органів поліції, консервація, а потім й відверта протидія змінам у СБУ, нарешті створення нових органів "з нуля", які мали би стати втіленням практик та цінностей, до яких потрібно прагнути і які досить швидко зіткнулися зі шквалом чергової критики.

Як наслідок – у системі кримінальної юстиції запанував "правовий хаос":

  • реформа поліції зупинилася на блоці громадської безпеки,
  • злочини, пов'язані з економікою, розслідували чи не всі органи, включно з нелегітимною податковою міліцією,
  • військова прокуратура займалася, здається, усім, тільки не своїми безпосередніми функціями,
  • НАБУ та САП перебували у постійному конфлікті,
  • а хаотичні зміни до кримінального процесуального закону (наприклад, відомі "правки Лозового") мало не призвели до колапсу у досудовому розслідуванні.

Loading...

До чого призведе бездіяльність у розробці стратегічної візії реформ?

Ні для кого не є секретом той факт, що у системі координат, у якій зараз перебуває Україна, необхідно мати стратегічне бачення розвитку державних інституцій, яке, при цьому, мусить бути закріплене на відповідному юридичному рівні і не залежати від змін політичної кон'юнктури.

Ідеї, концепції, які закладаються у законодавчі ініціативи, повинні бути системними та принаймні не суперечити одна одній

Офіс президента, який має бути авангардом вироблення чітко спрямованої політики у сфері кримінальної юстиції, на жаль, продовжує ініціювати точкові зміни. 

Безумовно, позитивною є ідея початку реформи кримінальної юстиції із реформи прокуратури, що вже починає реалізовуватися. 

Не менш позитивними є амбітні цілі Комісії з питань правової реформи, Робочої групи з питань розвитку кримінального права тощо. 

Однак, якщо такі зміни будуть відбуватися хаотично та несистемно, ми ризикуємо отримати не лише чергові половинчасті реформи, а й розбалансувати і так далеко не ідеальну систему кримінальної юстиції, що породить ще більше проблем, ніж існувало до таких змін.

Потрібно "на вчора"

Україні потрібна нова, up to date, концепція реформування кримінальної юстиції, яка, як мінімум, дасть відповіді на питання по закінченню реформи поліції, реформах СБУ, пенітенціарної системи, створення органу, який розслідуватиме економічні злочини, функціонування суду присяжних, системи захисту учасників кримінального провадження і т.д. 

Без такого документу (який, безумовно, має бути розроблений фахівцями, а не аматорами, та враховувати рекомендації міжнародних партнерів) українське законодавство у сфері кримінальної юстиції не вийде із зони турбулентності. Іншими словами – ми знову підемо по колу, спочатку приймаючи закони, а потім поспішно вирішуючи проблеми, які цими ж законами створюються.

Артур Карвацький, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Кеш в умовах кризи – панацея чи непотріб
Як зберегти свої заощадження під час пандемії?
Як підвищити роль НБУ в антикризових заходах
Якою є політика регулятора в цей складний період? Про кроки назустріч банкам та реальному бізнесу, як роблять інші центральні банки, не йдеться.
Карантинні обмеження: слово за судами
Українські суди почали виносити перші рішення щодо штрафів за порушення карантинного режиму. Результати дають надію. Проте від спокуси закидати суд позовами з вимогами скасувати "карантинні" постанови Кабміну варто утриматися. (рос.)
Вірус як виклик єдності: якою буде антикризова стратегія ЄС
Національні заходи окремих країн не здатні зупинити економічну кризу, спричинену пандемією. Всі чекають узгодженого плану дій ЄС, проте його так і не вдалося затвердити.
COVID-19 і правова криза: Чи залишаться сили на боротьбу за наші права і свободи після пандемії?
Суворі заходи, до яких вдаються уряди європейських країн, щоб подолати поширення коронавірусу, змушують зрозуміти: верховенства права будуть гідні лише ті, хто за нього борються. Тим часом на тлі страху смерті боротьба поки що розгортається лише за життя і здоров'я.
Фізичне дистанціювання: як нам зрозуміти, що це працює
Ще раз про непопулярні, але ефективні рішення влади під час епідемій на прикладі "іспанського грипу" 1918-1920 років. Дослідники стверджують: що довше тривали обмеження, то вищими були економічні показники в перші роки після "іспанки".
Міністри Зеленського лишають мільйони пацієнтів без ліків
Зовсім скоро на додачу до цього в нас не буде чим лікувати мільйони пацієнтів по всій країні: дітей і дорослих з онкологією, пацієнтів із інфарктами, інсультами, туберкульозом, гепатитами, ВІЛ і рідкісними захворюваннями.