Віцепрем'єр з реінтеграції та нова інституційна архітектура
Нещодавно український уряд ухвалив рішення про створення Міністерства тимчасово окупованих територій замість об'єднаного наприкінці серпня минулого року Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України. Є ймовірність, що міністр водночас буде віце-прем'єром з реінтеграції.
Рішення публічно підтримали прем'єр та профільний міністр Оксана Коляда, яка неодноразово стверджувала, що "питання реінтеграції банально не поміщаються в функціонал одного, навіть об'єднаного міністерства".
Не менш важливо, що за подібну реорганізацію виступають численні експерти, а також представники українських і міжнародних недержавних організацій.
Але є одне "але". Давайте подивимося, що переважним чином обговорюється у зв'язку з цим? Правильно. Кандидатура можливого очільника та (у другу чергу) терміни створення "нового-старого" міністерства.
За кадром залишаються набагато принциповіші питання:
- Що саме означатимуть подібні зміни для політики реінтеграції як такої?
- Яку архітектуру та функціонал матиме це міністерство?
- Зрештою, які завдання воно покликане вирішувати і чи буде здатне робити це ефективно?
Ось декілька думок з цього приводу, які відображають позицію Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію".
Назва має значення
МінТОТ чи Міністерство реінтеграції? Це питання масштабу, адже реінтеграція – це не тільки про Крим та ОРДЛО, але й про національну єдність та соціальну згуртованість в масштабах всієї країни. А також на всіх рівнях: від загальнонаціонального до рівня громад.
Обираючи назву, ми обираємо певний вектор подальших дій.
У 2014 році Міністерство реінтеграції Грузії стало Міністерством примирення та громадянського рівноправ'я. Тоді уряд обрав новий курс, що передбачає повернення окупованих територій виключно мирним шляхом, через так звані "міри довіри". Цей приклад не є для нас релевантним за змістом, але наочно демонструє, що назва – важливий маркер.
Перший крок – програмне перезавантаження
В ідеалі головним завданням нового міністерства має стати напрацювання стратегічного бачення безпечної реінтеграції.
Точкою відліку може стати документ під умовною назвою "Засади політики безпечної реінтеграції", або "Державна стратегія безпечної реінтеграції", який окреслить пріоритети держави у цьому напрямку.
Поява базового програмного документу дозволить визначити стратегічні цілі, які мають знайти своє відображення в програмах та планах діяльності державних інституцій.
Мова йде про оновлення пріоритетів реінтеграції у Державній програмі економічного відновлення та розбудови миру на Сході України, про компоненти політики реінтеграції у Програмі діяльності уряду та ключових міністерств (Міністерство розвитку громад та територій, Міністерство соціальної політики, Міністерство культури тощо).
Варто пам'ятати, що уточнення та перегляд програмних документів не може бути їх формальним переписуванням, адже головний орієнтир – створення стратегічної рамки на перспективу.
Безпечна реінтеграція потребує нової інфраструктури
Дуже добре, що представники влади розуміють: МінТОТ не можна відтворити у тому вигляді, в якому воно існувало раніше. Це міністерство працювало переважно в режимі "гасіння пожеж".
Якщо виходити зі стратегічного бачення, потрібно будувати не окремий орган, а зв'язану та внутрішньо збалансовану інфраструктуру.
Рано чи пізно з цією необхідністю стикаються всі країни, які у новітні часи пережили окупацію своїх територій.
Так, у Молдові свого часу було ліквідовано Міністерство реінтеграції, але впроваджена посада профільного віцепрем'єра та створено Бюро з реінтеграції, функціонал якого навіть ширше, ніж у відповідного міністерства.
Наразі Бюро багатостороннє і сприяє діяльності віцепрем'єра, а саме розробляє та просуває політики з реінтеграції, супроводжує процес перемовин щодо політичного врегулювання придністровського конфлікту, розробляє необхідну законодавчу базу та координує дії органів державної влади з питань реінтеграції.
Звісно, ми не повинні копіювати чийсь досвід, але сам підхід заслуговує на увагу.
Адже, щоб зрозуміти "як", потрібно знати "навіщо".
Віцепрем'єр з питань реінтеграції – голова МінТОТ має забезпечити координацію політики не тільки на рівні центральних органів влади (уряд, президент, безпекові структури), але по всій вертикалі, яку ще доведеться створити.
Вертикаль безпечної реінтеграції передбачає, що на кожному управлінському рівні будуть запроваджені відповідні посади. Наприклад, в центральних органах виконавчої влади – уповноважених з питань безпечної реінтеграції, в ОДА – заступників голів тощо.
Таким чином профільні питання вирішуватимуться відповідними фахівцями й не "перевантажуватимуть" центр. Наявність стратегічної рамки не виключає децентралізації як інструмента її втілення.
Принципи роботи
Комунікація, прозорість та інклюзія – принципи роботи нового міністерства.
Йдеться не тільки про субординацію та розподіл відповідальності, але й про певну ідеологію. Для реалізації цілей безпечної реінтеграції в межах вертикалі потрібно започаткувати постійно діючі "майданчики" для комунікації між виконавчою владою та:
- експертами й аналітичними центрами;
- представниками регіонів та громад, органами місцевого самоврядування;
- представниками громадських організацій, волонтерів, організацій ТПО та ветеранів АТО;
- донорів та міжнародних організацій;
Широке залучення та конструктивний діалог – одна з передумов безпечної реінтеграції. Вона не менш важлива, ніж добре виписане законодавство.
І наостанок, ескіз інституційної архітектури безпечної реінтеграції має бути чітко окреслений вже зараз – до будь-яких урядових реорганізацій чи складання шорт-листа кандидатур.
Від того, наскільки точним буде цей ескіз, залежатиме не тільки відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, але й наша стійкість до майбутніх загроз.
Володимир Лупацій, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
