Конфлікти щодо перспективних планів: як зберегти керованість у вирі реформ

Середа, 20 травня 2020, 16:00

Днями Уповноважений президента України із земельних питань Роман Лещенко заявив, що "намічається дуже серйозний скандал" щодо перспективних планів формування територій громад (далі – перспективні плани). Він також припустив, що через це процес об’єднання громад "буде пролонговано", щоправда, згодом зробив протилежну заяву.

Проте озвучені тези викликали чималий резонанс. Адже фактично під сумнів ставиться можливість проведення цього року місцевих виборів на новій територіальній основі. А отже, і завершення першого етапу найамбітнішої української реформи останніх років – реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

Водночас чисельні конфлікти щодо перспективних планів, які сколихнули регіони України в останні місяці, свідчать, що ситуація може вийти з-під контролю. А також, що чимало обласних державних адміністрацій свою роботу за цим напрямом провалили.

Власне, проблема зовсім не нова, і такий розвиток подій був цілком передбачуваним. Минулого року Асоціація сприяння самоорганізації населення у своїх дослідженнях рекомендувала уряду взяти процес у свої руки, як і всю повноту відповідальності за перспективні плани. Адже було очевидно, що участь у їх формуванні обласних державних адміністрацій та обласних рад неодмінно політизує процес та стає каналом впливу на нього з боку регіональних політичних і бізнесових еліт.

У грудні 2019 року обласні ради, на щастя, із процесу були виключені, і єдиним суб’єктом розробки перспективних планів залишилися облдержадміністрації. Проте повністю проблему це не вирішило, а зацікавлені сторони швидко знайшли обхідні шляхи. 

Наприклад, на Одещині розпорядженням голови ОДА до складу робочої групи з розробки проєкту перспективного плану були включені одразу 18 народних депутатів України та 10 депутатів обласної ради, зокрема голову та двох його заступників. Тобто вплив на процес у депутатського корпусу повністю зберігся.

Ще одна традиційна проблема, яка так і не була вирішена, – непрозорість розробки проєктів перспективних планів в областях та брак консультацій із заінтересованими сторонами. Не врятували навіть організовані на базі Мінрегіону широкі обговорення за участі експертів, представників профільного парламентського комітету та асоціацій органів місцевого самоврядування. Після цих консультацій чиновники ОДА часто поверталися додому і продовжували "нарізати" громади, як вважали за потрібне, не враховуючи висловлених рекомендацій.

Читайте також: Замість реформ. "Слуга народу" узаконює "гречкосійство" перед виборами

Як відбудуться вибори на Київщині: моделювання сценаріїв

Партійний бар'єр: чи спроможні партії кандидуватися в малих громадах?

У низці областей були проігноровані й поради Мінрегіону щодо оприлюднення проєктів перспективних планів. Якісь проміжні версії, звичайно, опубліковані були, однак потому вони зазнавали змін, про які громади нерідко дізнавалися ледь не з постів у соцмережах. 

Яскравий приклад – перспективний план Чернівецької області, в якому деякі спірні моменти стали відомими лише після розгляду плану на засіданні уряду. Як наслідок – невдоволення громадян, активні протести, перекриття доріг. 

В умовах різкого наростання конфліктності навколо перспективних планів сьогодні насамперед важливо, щоби Мінрегіон як найменш заполітизований суб’єкт процесу зайняв виключно проактивну позицію. І в жодному разі не відпускав ситуацію на самоплив та не розраховував на врегулювання існуючих конфліктів силами обласних державних адміністрацій. Адже здебільшого ці конфлікти самими ОДА і породжені.

Реклама:

Як варіант, можна швидко створити своєрідну урядову "групу оперативного реагування", до складу якої увійдуть посадовці, залучені зовнішні експерти та фахівці з медіації. Ця група має оперативно брати на контроль та вивчати кожний потенційний або вже реальний конфлікт; пропонувати способи його вирішення; виїжджати на місця для вжиття конкретних заходів з управління конфліктними ситуаціями. А донорській спільноті, яка активно інвестує в децентралізацію, слід підтримати роботу цієї групи аж до завершення процесу об’єднання громад.

Заразом можливість виправити ситуацію ще є, однак тут своє останнє слово має сказати український уряд. Прийнятий нещодавно закон України №562-IX від 16.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надав йому серйозний важіль впливу – право визначати адміністративні центри та затверджувати території громад. Завдяки цьому був відкритий шлях до завершення об’єднання громад адміністративним способом. Причому, на відміну від добровільного об’єднання, яке має здійснюватися виключно за перспективним планом, Кабінет міністрів ним керуватися не зобов’язаний, тож може допустити певні відхилення.

По суті, це нове повноваження дозволяє Уряду "виправити помилки" перспективних планів та дещо скорегувати проблемні конфігурації громад. Мінрегіону доцільно вже сьогодні готуватися до цього сценарію та ретельно пропрацювати кожен перспективний план, аби мати чіткі пропозиції щодо необхідних змін на фініші.

Крім того, центральній владі варто почати чітко пояснювати громадам, яким чином планується завершувати об’єднання територіальних громад. Як буде діяти уряд та що мають робити в цьому відношенні самі громади. Нині вони розгублені та не розуміють, чи вони мають запускати процес добровільного об’єднання згідно з перспективним планом, чи все ж таки вони вже будуть об’єднані адміністративно, й жодні їхні ініціативні дії не потрібні.

Врешті, напевне, вже час почати широку дискусію і щодо майбутнього механізму виходу населених пунктів з одних громад та їхнього входження до інших. Наразі на місцях процес об’єднання громад часто сприймають як "квиток в один кінець", а звідси і вкрай гостра реакція на все, що відбувається. 

Натомість, чітке усвідомлення того, що після завершення адміністративно-територіальні реформи все-таки буде можливість змінити приналежність до громади, потенційно здатна дещо знизити градус напруги.

Олексій Колесников, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Яким буде третій рік війни

Це не лінія фронту – це лінія життя

Не 4.5.0.

Як вийти з перемовин у виграші

Чи буде "зелене" світло в кінці тунелю

10 підсумків за два роки війни