Закрите акціонерне товариство "Зе Україна". Як "слуги" відстоюють недоторканність Офісу президента

Понеділок, 15 червня 2020, 11:00

Президент України, схоже, остаточно вирішив, що тиск на різні державні інституції, виконавчу та законодавчу владу – це нормальний управлінський інструмент. Він навіть не соромиться цього та не робить жодних спроб хоч якось приховати свої феодально-узурпаторські замашки. 

Лише за останні два тижні він скористався цим "інструментом", як мінімум, двічі – прямо втрутившись у процеси прийняття рішень двох парламентських комітетів, правоохоронного та антикорупційного. 

Кілька днів тому антикорупційний комітет розглядав важливу правку, яку ми із моїм колегою, заступником голови фракції "Голосу" Ярославом Железняком, внесли до закону про доступ до публічної інформації. Наша правка зобов’язує Офіс президента надавати публічну інформацію про те, хто й коли відвідує ОП, які наради там проводяться, а також зобов’язує вказувати посаду, ім’я, прізвища людей, які заходять до глави держави, а також з якою метою вони це роблять. Це звичайна цивілізована практика для більшості розвинених країн світу. І вона необхідна та вкрай актуальна сьогодні для України, зважаючи на те, як стрімко та активно нова влада намагається закритися від суспільства та зробити непрозорими всі процеси прийняття рішень. 

До того ж ми часто ставали свідками ситуації,  коли журналістські та громадянські запити до ОП про надання інформації щодо зустрічей президента просто ігнорували, називаючи робочі зустрічі публічної особи "державною таємницею" або "приватною інформацією". Але це нісенітниця! Ми маємо розуміти, хто впливає на людину, яка є основною у системі прийняття рішень в державі, а також на людей, які її оточують. 

Крім того, наша з Ярославом правка позбавляє ОП можливості видавати публічну інформацію за приватну чи конфіденційну. 

Що ж з нею сталося на засіданні комітету з антикорупційної політики? Справжній абсурд. Після обговорення члени комітету проголосували нашу пропозицію та ухвалили її більшістю голосів. Але радіти, як виявилось, було зарано. 

Один з депутатів від "Слуги народу", Сергій Іонашус, закатив справжню істерику. "Що це таке?! - кричав він. - Колєгі, ну ето полная …! Ми не можем!..  Це не погоджувалось з Офісом Президента. Він навіть не знає нічого про це!". А далі, всупереч усім правилам та регламенту, а також здоровому глузду, правку… переголосували та провалили! Бо, бач, депутати не узгодили це питання із президентом. 

Ані президент, ані його оточення не мають жодного права впливати на прийняття рішень – як в уряді, так і у парламенті. Але ж подібні випадки яскраво свідчать про те, що ОП порушує ці норми та керує абсолютно усіма гілками влади за допомогою примусу та відданих своєму керманичу представників монобільшості, як-от пан Іонашус. 

Хоча не всіх "слуг" такий розклад влаштовує. Минулого тижня на засіданні правоохоронного комітету одна з депутаток більшості публічно заявила про прямий тиск президента на членів фракції "Слуги народу". Це сталося під час розгляду на цьому комітеті питання обрання кандидатів від ВР до комісії з добору голови Державного бюро розслідувань. Треба зауважити, що це була вже не перша спроба – комітет мав ухвалити це рішення ще до 27 лютого. 

Реклама:
Тож, під час цього засідання, яке перетворилося на відверту демонстрацію того, наскільки депутати монобільшості віддані президенту, майже всі претенденти від "СН" зняли свої кандидатури на користь президентського обранця до конкурсної комісії – депутата Владлена Неклюдова. Мало того, що фракція "Голосу", експерти та міжнародні партнери зазначали, що депутатів не варто включати до комісії через потенційний конфлікт інтересів, а тут ще й відверте пропихання своєї людини за прямою вказівкою згори. 

Фактично, саме про це публічно заявила тоді депутатка більшості Юлія Яцик, зауваживши, що вона не може йти проти волі президента, тому також знімає свою кандидатуру на користь Неклюдова. Вона додала, що раніше пишалася тим, як побудована робота правоохоронного комітету, але нині ситуація змінилася і членів комітету ОП позбавив можливості ухвалювати власні рішення.  

Офісу президента є що приховувати. Він фактично визнає, що керує законодавчим процесом у парламенті. Звісно, ми будемо ставити нашу правку про доступ до інформації на підтвердження у сесійній залі. Ми як громадяни України маємо право знати, з ким, про що і як говорить наш президент і його команда. Ця практика існує в багатьох розвинених країнах, і ми будемо боротися за те, щоби президент був підзвітним суспільству. Нема що приховувати – відкривайтесь! Та припиніть тиск на "своїх" депутатів – як бачимо, їхній терпець скоро урветься.

Ярослав Юрчишин, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб

Чому "Азов" досі не отримує західну зброю? 

Навіщо потрібен держреєстр осіб, які постраждали внаслідок агресії РФ

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції