Чи бути змінам в молодіжній політиці в Україні?
Традиційно молодіжна політика в Україні знаходиться поза увагою. Час від часу про неї згадують напередодні виборів, однак обіцянки швидко забуваються. Чому це хибний шлях та коли в молодіжній політиці України відбудуться зміни, розповім у цьому тексті.
Однією з причин неуваги політиків до молодіжних питань лишається низька явка на виборах. Для прикладу, у виборах президента 2019 року брала участь рекордна кількість кандидатів, але на молодь це мало вплинуло: у першому турі на дільницях побували 40%, у другому турі - 43% молодих українців.
Низьку активність молоді підтверджують і дослідження. За даними аналітичного звіту, складеного Робочою групою ООН у справах молоді, близько третини молодих людей в Україні не цікавляться політикою, а третина виявляє лише низький рівень цікавості до політичних подій.
Не менш важливими причинами низької активності молоді є відсутність якісної інфраструктури та кваліфікованих молодіжних працівників. Навіть терміни "молодіжний центр" та "молодіжний працівник" до цього часу не введені в українське законодавство, а зафіксовані лише на рівні Постанови Кабміну.
Чим зараз регулюється молодіжна політика в Україні?
Наразі молодіжна політика регулюється низкою застарілих законів, зокрема Декларацією "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (прийнята 1992 році), ЗУ "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та ЗУ "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (прийняті у 1993 та 1998 роках відповідно). Тож не дивно, що про ефективність youth policy в нашій країні годі й говорити. Саме тому вже давно назріло питання розробки нового рамкового закону у сфері молодіжної політики.
Чому важливо прийняти новий Закон?
Відповідь на це питання можна знайти в Преамбулі "Європейської хартії щодо участі молоді", в якій йдеться: "Активна участь молодих людей в ухваленні рішень і діяльності на місцевому і регіональному рівнях має важливе значення, якщо ми хочемо побудувати більш демократичне, солідарне і процвітаюче суспільство".
Саме таким принципом керувалися члени робочої групи з розробки законопроєкту № 3718 "Про основні засади молодіжної політики".
Якщо ми хочемо побудувати успішну, працюючу демократію, то починати потрібно саме з молодіжної політики. Під час розробки були враховані кращі світові практики молодіжної політики та норми "Європейської хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівнях".
За нинішнім законодавством "молодь" – люди віком від 14 до 35 років. Наш закон встановлює вік молоді від 14 до 29 років, як у більшості європейських країн.
Які основні новації Закону?
1. Принцип "Жодних рішень для молоді без молоді". Розширюється основа для участі молоді в суспільному житті. Реалізовуватись цей принцип буде як на локальному, так і на національному рівні. На локальному – через інструмент молодіжних рад та радників з питань молоді при місцевих органах влади. На загальнодержавному – шляхом створення Національної ради з питань молоді при Кабінеті Міністрів України.
2. Розвиток інфраструктури: молодіжні центри та молодіжні працівники
З реформою децентралізації більшість фінансових ресурсів залишаються в регіонах. На регіональному рівні якісною реалізацією молодіжної політики повинні займатись кваліфіковані співробітники в молодіжних центрах. Саме тому, в законодавство вводяться поняття "молодіжний працівник" та "молодіжний центр/простір". Молодіжним працівникам потрібно буде пройти спеціалізовану підготовку за програмами, затвердженими Міністерством молоді та спорту, та отримати свідоцтво.
Нині в Україні вже існує мережа молодіжних центрів, однак їхній розвиток має радше хаотичний характер, ніж прояв системної політики держави в молодіжній сфері.
Наш закон закладає основу розвитку молодіжних центрів та дає своєрідні "дороговкази" місцевим органам влади. Створити "молодіжний центр" зможуть не лише органи влади, а й приватний бізнес. Ба більше, в законі є можливість створювати молодіжні центри та простори на базі існуючих структур, наприклад бібліотек. В них молодь зможе змістовно проводити своє дозвілля, а це одна з основ успішної соціалізації особистості.
3. Грантова підтримка інститутів громадянського суспільства, що працюють з молоддю.
Планується створення Українського молодіжного фонду для підтримки проєктів у сфері молодіжної політики. Крім того, розширюється коло суб'єктів, що можуть взяти участь у конкурсі та отримати грант. З важливого: гранти надаватимуться не лише на проєкти, а й на інституційний розвиток молодіжних громадських організацій. Це принципово важливо з точки зору ефективності інвестицій в молодіжну політику з боку держави. Отримувати гранти та стипендії зможуть навіть фізичні особи.
4. Усунення бар'єрів для діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій.
Європейська практика говорить нам, що реалізовувати молодіжну політику може і повинна не лише держава, частину функцій природньо беруть на себе молодіжні та дитячі громадські організації. Наш проєкт Закону стимулює цей процес та усуває ряд бар'єрів в їхній діяльності. Молодіжні та дитячі громадські організації, як і раніше, звільняються від сплати за державну реєстрацію та отримують ряд інших преференцій.
Надається можливість отримати у безплатне чи пільгове користування поза аукціоном будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно. В цьому їм назустріч повинні йти місцеві органи влади.
5. Національна молодіжна стратегія
Перед Україною стоять важливі виклики: масова міграція молоді, забезпеченість житлом, роботою etc. Нашим проєктом Закону передбачено розробку Національної молодіжної стратегії. Цей документ буде основою довгострокового планування у сфері молодіжної політики.
Але спершу Закон потрібно ухвалити. Тому я щиро сподіваюсь і закликаю моїх колег по парламенту підтримати наш проєкт Закону та нарешті зрушити молодіжну політику в Україні з мертвої точки.
Олександр Санченко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
