Україна знову закрила КПВВ з Кримом: що далі?
Тиждень тому, 8 серпня, на своєму позачерговому засіданні Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження про тимчасове припинення роботи КПВВ на адміністративній межі з тимчасово окупованою територію Криму з 9 серпня.
Офіційно метою ухвалення цього рішення є "запобігання поширенню на території України COVID-19 шляхом тимчасового припинення роботи КПВВ".
Звичайно, закриття пунктів пропуску на адмінкордоні з Кримом в той час, коли за інформацією МОЗ, найбільша кількість хворих на коронавірус зафіксована у Львівській, Рівненській областях та місті Києві, які не межують з окупованою територією, виглядає дивним.
Втім, якщо про справжні причини закриття КПВВ з Кримом можна лише здогадуватися, то про наслідки такого рішення можна говорити абсолютно конкретно, бо їх на собі відчула велика кількість людей.
П'ять місяців в ізоляції
Перше рішення щодо обмеження перетину КПВВ з тимчасово окупованою територією Криму було ухвалено ще 14 березня.
Тоді уряд встановив, що дозвіл чи заборона перетину адмінкордону надається відповідно до "прописки" особи: повернутися на підконтрольну українському уряду територію мали можливість тільки ті особи, які могли підтвердити реєстрацію місця проживання на контрольованій території.
Відповідно, в'їжджати в окупований Крим могли лише громадяни, в паспортах яких місцем реєстрації визначено населені пункти на цій території.
Відразу після прийняття цього розпорядження правозахисні організації заявили про небезпеку такого рішення, яке створює ризики для життя та здоров'я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції.
Під тиском суспільства через чотири дні до розпорядження були прийняті зміни, якими передбачалася можливість перетину КПВВ за наявності підстав гуманітарного характеру, перелік яких, втім, не був визначений. В цій ситуації Мінреінтеграції спільно з правозахисниками розробили відповідні роз'яснення, що були направлені на адресу Держприкордонслужби.
Як наслідок нормативного невизначення підстав гуманітарного характеру – різні практики застосування, різне розуміння суті підстав гуманітарного характеру створювало багато конфліктних моментів на КПВВ.
Ситуацію погіршувало й те, що формально рішення про можливість перетнути КПВВ за наявності підстав гуманітарного характеру приймалося Головою Держприкордонслужби з негайним інформуванням Мінреінтеграції. Це не додавало і без того непростій процедурі оперативності.
З урахуванням того, що у березні окупаційна влада запровадила заборону на виїзд та в'їзд на територію Криму для громадян України, кількість перетинів адмінкордону скоротилася в десятки раз.
Так, у квітні-травні 2020 року біло зафіксовано 4 тисячі перетинів адміністративного кордону з окупованим Кримом, в той час як протягом аналогічного періоду у 2019 році Держприкордонслужба зареєструвала 344 тисячі перетинів.
Така ситуація фактично проіснувала до 15 червня, коли робота КПВВ була відновлена з певними умовами щодо самоізоляції для осіб, які виїздять з окупованої території. З 1 серпня всі вимоги щодо проходження обов'язкової самоізоляції громадян були зняті.
Грім серед майже ясного неба
Сказати, що рішення уряду закрити КПВВ було неочікуваним, – не сказати нічого.
Багато кримчан, попри обмеження з боку окупаційної влади, нарешті виїхали на підконтрольну територію. Багато хто поїхав в Крим провідати родичів, до яких не могли потрапити через карантин.
Крім того, триває вступна кампанія до закладів освіти, в якій мешканцям окупованих територій наразі забезпечені можливості вступу без ЗНО до будь-якого закладу освіти України.
В ніч з 8 на 9 серпня на КПВВ з обох боків адміністративного кордону з Кримом зібралися сотні людей, які намагалися встигнути перетнути адмінкордон до припинення його роботи зранку.
"Гарячі лінії" правозахисних організацій, а також Представництва Президента в АР Крим першими відреагували на запит громадян на консультації у зв'язку із введенням нових обмежень перетину КПВВ.
І знов виникли питання щодо гуманітарних підстав перетину адмінкордону. Відповідно до роз'яснень Мінреінтеграції гуманітарними підставами перетину КПВВ, зокрема вважаються:
- необхідність воз'єднання сімей;
- випадки тяжких хвороб,
- смерті близьких родичів;
- подача документів для вступу до закладів освіти;
- перетин адміністративної межі особами, які не мають зареєстрованого місця проживання, а також інші випадки.
Втім, як і в березні, зараз ці роз'яснення носять рекомендаційний характер, в них немає відповіді на численні питання, які виникають у людей при перетині КПВВ. Відтак ніхто не може дати жодних гарантій позитивного рішення щодо виїзду чи в'їзду в окупований Крим.
Оскільки розпорядження приймалося дуже оперативно, його автори забули про абітурієнтів. Власне, для них і членів їхніх сімей інформація про припинення роботи КПВВ в самий розпал вступної кампанії стала справжнім шоком. До того ж, для них не було зроблено винятку, і вони мали б проходити самоізоляцію. Рішенням уряду 12 серпня ця помилка була виправлена.
До речі, про процедуру прийняття рішення.
Зараз, як і в березні, рішення про пропуск людини через КПВВ за наявності гуманітарних підстав ухвалює голова Держприкордонслужби, але тепер за погодженням з Мінреінтеграції. При цьому немає жодних вказівок про механізм та форму такого погодження, що викликає багато питань у людей.
Крім цього, не важко здогадатися, що отримати рішення голови прикордонної служби та погодження від Мінреінтеграції вночі чи у вихідний день є завданням нетривіальним, що робить терміновий виїзд з окупованого Криму майже неможливим.
Все це разом із тим, що люди не розуміють причини припинення роботи КПВВ та перспективи їхнього відкриття, створює атмосферу страху та недовіри. А це не може позитивно вплинути на політику збереження зв'язків та реінтеграції мешканців окупованої території.
Чого чекати далі?
Найочевидніша відповідь – невідомо. Особливо коли питання припинення роботи КПВВ можуть вирішуватися настільки оперативно і без публічних пояснень, як це відбулося тиждень тому і як не має відбуватися в демократичних країнах.
Проте навіть якщо після 30 серпня робота КПВВ буде повноцінно відновлена, необхідно думати про способи мінімізації негативних наслідків подібного раптового припинення роботи КПВВ.
Звичайно, уряд України не може поки що вплинути на COVID-19, але є дещо, що Кабінет Міністрів може зробити вже на найближчому своєму засіданні.
Наприклад, прийняти зміни до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, якими, по-перше, як цього вимагають правозахисні організації, визначити перелік гуманітарних підстав для перетину КПВВ з окупованою територією.
По-друге, варто змінити механізм прийняття рішення про пропуск людей, які мають ці гуманітарні підстави, тобто децентралізувати його, щоб рішення про перетин КПВВ могло бути прийняте безпосередньо на КПВВ.
Крім того, перший тиждень, що минув з моменту закриття КПВВ, продемонстрував, наскільки багато виникає практичних запитань у громадян України, іноземців щодо перетину КПВВ. Тому доцільно було б на базі Мінреінтеграції та Держприкордонслужби зробити окрему цілодобову "гарячу лінію" з можливістю звернення на неї з окупованої території.
Також роз'яснення щодо перетину адміністративного кордону мають регулярно оновлюватися з урахуванням проблемних питань, що виникають. А у разі неможливості їх рішення через додаткові роз'яснення, вони мають розв'язуватись шляхом внесення змін до розпорядження уряду .
Наприклад, чимало питань викликає використання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для перетину КПВВ.
В той час, коли відмітка про реєстрацію місця проживання в паспорті на тій чи іншій території однозначно є підставою для пропуску людини відповідно до розпорядження, довідка переселенця, яка відповідно до Закону підтверджує місце проживання особи, такою підставою не є.
Це викликає багато проблем у переселенців, які приїхали додому в Крим провідати близьких і тепер можуть стикатися зі складнощами під час виїзду з окупованого півострова.
Поки ці та багато інших питань вирішуються в "ручному режимі" (бо інакше не виходить), тисячі наших співгромадян в окупованому Криму залишаються без зрозумілих відповідей та прогнозів від органів влади.
Але саме на державі, а не на громадських організаціях лежить відповідальність за забезпечення перетину КПВВ, що залишаються основним шляхом підтримки зв'язків з мешканцями тимчасово окупованого Криму.
Альона Луньова,для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
