Технології місцевих виборів-2020

Понеділок, 14 вересня 2020, 13:15

У липні 2019 року В'ячеслав Богуслаєв, співвласник "Мотр Січі", могутня як для Запоріжжя людина, несподівано програв простому фотографу Сергію Штепі.

Уся кампанія Богуслаєва будувалася на визначенні і визнанні того, що він – міцний господарник. Але минулорічна мода була на нові обличчя. І така ситуація була повсюдно. 

Відомі випадки, коли мільйонери-господарники купували собі у штабі "Слуг народу" технічних кандидатів, які й кампанії не вели. Але все одно ноунейми вигравали. Бо і швабра виграла б у людини, яку відбрендовував Зеленський.

Але мода плинна. Політична мода на нові обличчя протрималася недовго. Зе!Команда розтратила протягом року увесь свій шарм. 

Мало того, опоненти виставили хлопців Зеленського саме як безгосподарників. І тому маятник хитнувся в іншу сторону. По всій країні з бордів на нас дивляться "професіонали і господарники".

Однак цих "господарників" настільки багато, що бідному виборцю важко вибирати між різними командами. 

Проте є дві партії, які теж шиють собі костюми господарників, але їм цього робити і не потрібно.

Це ОПЗЖ та Європейська солідарність.

Виборці думають у двох різних площинах.

Зараз із кожної праски чути, що потрібно обирати місцевих. Не приїде ж, справді, Володимир Олександрович лампочки у під'їздах вкручувати? Максимум – інспектувати "Велике будівництво", слухати про місцеві стратегії і висувати місцевих кандидатів у мери.

Читайте також: Місцеві вибори і крах рейтингів Зеленського

Місцеві вибори: плюс 100 зеленських

Тож перша площина для виборця – місцеві проблеми – місцеві господарники. Головне – вибрати правильного. Бо на бордах – виключно вони.

Але інша площина – ідеологічна. Її ніхто не відміняв на місцевих виборах. І для когось ідеологічне – більше, ніж двір, вулиця, місто.

Тому правильна стратегія ЄС та ОПЗЖ на місцевих виборах – піднімати на знамена ідеологічні символи. Ну, ОПЗЖ, наприклад, це важко зробити в Харкові. Бо там і так увесь "рускій мір" пов'язаний з Кернесом. Згадати хоча б проспект і пам'ятник Жукову.

Але ось ЄСівцям на Сході і Півдні України достатньо жбурляти "інформаційними приводами" у опонентів, щоб цементувати свій ядерний електорат. І не дати йому перебігти у якісь місцеві проєкти на кшталт "Блоку Світличної" на Харківщині чи "Нашого краю" на Сумщині.

Ми маємо технологічний парадокс: коли ви чубитесь в інформаційному просторі з ідеологічним противником, ви відмобілізовуєте і свій електорат, і противника.

Тому часто незрозумілими є намагання ЄСівців в областях стати в загальний ряд "господарників". Замість того, щоб порушувати питання про перейменування чого завгодно на вулицю Шухевича чи публічного спалювання триколорів.

Читайте також: За якими правилами відбуватимуться місцеві вибори. Пояснюємо

У всіх без винятку областях є команди місцевих господарників. Найперше, у кого вони відбирають голоси, – це "Слуги народу".

Коли в країні помітна стагнація органів центральної влади, піднімають голови місцеві еліти. І вони не лише піднімають голови. Їхня фронда стає агресивнішою.

Але місцеві популісти живо відбирають голоси і у Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна продала кілька партійних осередків на франшизу, як от у Сумській області (Ігорю Молотку) чи Хмельницькій (Гереги). І чи то через хворобу, чи то через брак ідей, але, здається, не має плану, з якого боку підступитися до місцевих виборів.

Тож, однозначно – не буде жодної обласної ради без місцевих проєктів. І, можливо, 1-2 обласних центри залишаться лише з фракціями 4-х парламентських партій ("Голос" іде не всюди).

Єдине, що добре грає проти місцевих баронів, – це те, що їх багато на одному електоральному полі і їм затісно. Тому багато місцевих проєктів стане просто маржою і бонусом для тих, хто здолає 5%-ий рубіж.

І тут треба відрізняти особисті партії мерів чи якихось впливових місцевих лідерів від партій, у яких  багато міноритарних акціонерів, які в місцеві проєкти заходять в складчину.

Яскраві приклади, коли у проєкт входять кілька акціонерів. Це "Черкащани", де на паях в обласну раду і у багато громад Черкаської області входять люди з амбіціями. Або чернівецька "Єдина альтернатива" (суміш громадських діячів, волонтерів, бізнесу).

І, звичайно, є іменні блоки. Фактично майже у кожному місті чи області. Як от "Довіряй ділам" Труханова в Одесі, "Блок Кернеса Успішний Харків" чи "Блок Світличної Разом Харківщина".

А є і цікаві проєкти, коли, як у Чернігові, під брендом "Рідний дім" Владислав Атрошенко у міську раду веде свою команду (от де можлива монобільшість у раді), а в область, щоб мати там вплив, назбирав докупи ще команду мерів малих міст і ОТГ. І кожен іде від "Рідного дому" перемагати в своїй громаді. А разом – топчуть область.

Подібна тема і у франшизи "Наш край". Але тут по-різному. Десь це відіграється як іменний проєкт. У якійсь області – це одночасно і проєкт під особу, і проєкт на паях. Приклад – у Сумській області Андрій Деркач веде свою політичну силу в обласну раду. Але і у Глухівську громаду його франшиза зайде, гарантуючи йому вплив на своєму окрузі. Але іще від "Нашого краю" йде більше 10 діючих голів ОТГ. І вони грають на себе в громадах і як партнерство – в область.

І таких прикладів багато.

Подібним чином побудована і "Пропозиція" Бориса Філатова. Технологія така: роздати побільше франшиз у інші міста і громади.

Виключно з однією метою: потім позитивний результат багатьох діючих мерів перелити в скарбничку майбутнього всеукраїнського проєкту.

Ну і, безумовно, перша у цій технології – партія "За майбутнє". Це всеукраїнський і найдорожчий проєкт, на який не жаліє ресурсів Ігор Коломойський.

Але ми з вами зараз будемо свідками того, як заходять різні технології.

Проєкт "Зеленський" був віртуальним і роликовим. Проєкт "Перемога Пальчевського" є проєктом віртуальним.

Проєкти "За майбутнє", частково "Наш край", "Пропозиція" є проєктами мережевими і франшизними. Ми бачимо змагання технологій. Яка зайде? Яка краще в яку електоральну групу?

Як краще? Через відосики? Чи через потискання рук? А що дешевше: 20000 бордів Пальчевського чи 200 сюжетів на "Плюсах"?

Як спрацюють місцеві проєкти? Скільки буде мерських монобільшостей у обласних центрах?

І це при тому, що в жодній обласній раді монобільшості не буде. Гарантовано. А у містах – будуть. У яких і скільки, я зможу сказати вже на початку жовтня. Поки це ще здогадки.

Легше відповісти на питання: у скількох обласних радах "слуги народу" візьмуть більшість і будуть запрошувати до створення коаліцій інших?

Можливо – 3-4 обласні ради. У Сумській, Херсонській і Миколаївській областях. З натяжкою – на Одещині.

Обласні ради у інших областях нагадуватимуть строкаті ковдри. І конфігурації більшості у них – теж.

Провал "слуг" восени неминучий.

І найцікавіше почнеться якраз після виборів.

І все одно "слугам" зараз вигідно йти на вибори. Незважаючи на неминучу поразку. Просто весною буде ще гірше.

Перенесення виборів – проєкт Москви. З бажанням запхати у виборчий процес Донбас.

Володимир Олександрович може після місцевих виборів заспокоїтись. Зрозуміти своє місце в історії. Нажити собі хобі. Не обов'язково бджоли, як у Ющенка. Можливо, преферанс з Єрмаком та Юзіком. І спокійно досидіти одну каденцію.

А бажання нашого президента здивувати світ може закінчитися новим кривавим Майданом. І спалахом війни з Росією.

Віктор Бобиренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  






powered by lun.ua

Порошенко та його цинічні... судді

На захист Чорного моря. Як посилити спроможність держави вберегти морську екосистему від деградації

Як не провалити "Велике будівництво" через брак кадрів

Весна в Антарктиді: небалувана Галя та інші тюлені

Як президент за допомогою АМКУ може впливати на норовливих мерів

Декларувати недостовірну інформацію тепер можна. Юридичні наслідки неминучі