Знову про Кагарлик, або Що не так із системою атестації поліції?

Четвер, 17 вересня 2020, 17:30

Співробітники сумнозвісного кагарлицького відділення поліції після широкого розголошення кейсу зі згвалтуванням та катуванням Нелі Погребіцької проходили переатестацію. 

Про "вражаючі" результати цієї переатестації  ми вже писали, але тоді у нас не було на руках матеріалів, щоб зрозуміти суть процесу. Тепер же ми їх отримали і просто зобов'язані оприлюднити. 

Чому результати переатестації цього невеликого районного відділення поліції не просто важливі, а показові в національному масштабі, розповідаємо в цьому матеріалі.

Ми відкриваємо перші ж атестаційний лист та протокол, які маємо у нашому розпорядженні, та бачимо наступне. Поліцейський. Притягався до дисциплінарної відповідальності. Його керівник рекомендував перевести його на нижчу посаду через службову невідповідність. У загальному тестуванні в рамках атестації набрав 17 із мінімальних 25 балів.

І що робить атестаційна комісія? Вона визнає його таким, що відповідає займаній посаді. Напевно, комісію "переконала" розповідь поліцейського під час особистої співбесіди про шляхи боротьби зі стресом.

Яка мета атестації поліцейських?

Атестацію поліцейських проводять для того, аби визначити, чи відповідають вони своїм посадам та чи мають перспективу службової кар'єри. Здійснюють її шляхом глибокої та всебічної оцінки їхніх ділових, професійних та особистих якостей, а також їхнього освітнього та кваліфікаційного рівнів. Принаймні, про це ми з вами знаємо з законодавства.

Читайте також: Катування і зґвалтування у поліцейському відділку Кагарлика. Все, що відомо

"Усе боліло, але думала, аби тільки сховатися". Розповідь жертви катувань і згвалтування в Кагарлику

Але чи відповідають заявлені законодавством мета та шляхи проведення атестації реаліям процедури? 

Враховуючи досвід та контекст, вашою відповіддю, напевно, буде "ні". На нашу думку, ви матимете рацію. І ось чому.

У випадку кагарлицької атестації місцеві поліцейські, як показують матеріали переатестації, "дійсно" пройшли надзвичайно "всебічну та глибоку" оцінку.

З атестаційних листів ми дізналися "критично важливу" інформацію, зокрема, про те, як боротися зі стресом, трохи про розпорядок дня поліцейських та про їхні хобі, як-то зайняття пасікою. Але ми так і не дізналися ‭головного – на яких підставах ми з вами можемо довірити свою безпеку цим поліцейським. 

При вирішенні, чи поліцейський відповідає займаній посаді, комісія має обов'язково врахувати сукупність критеріїв. До них належать повнота виконання поліцейським своїх функцій, показники його діяльності, рівень знань та професійних якостей, професійна та фізична підготовка, наявність заохочень, наявність дисциплінарних стягнень, результати тестування та, в разі проходження, результати тесту на поліграфі. 

Лише на основі сукупності вказаних критеріїв має прийматися виважене та об'єктивне рішення щодо того, чи може поліцейський лишатися на своїй посаді.

З " кагарлицькою" переатестацією ситуація протилежна. 

До прикладу, питання, які задавала Комісія під час переатестації кагарлицьким поліцейським і на основі яких потім прийняла рішення про відповідність правоохоронців своїм посадам. "Чим займаєтеся в побуті?", "Чим любите займатися?" та "Чи є у вас проблеми в особистому житті?". Які питання, такі і відповіді: домашнім господарством, пасікою та "Ні, не маю".

Для розуміння всієї абсурдності та одночасно цинічності ситуації пояснимо детальніше на прикладі ще кількох висновків. 

Очільник одного з секторів Кагарлицького відділення поліції. На думку його прямого керівника, не відповідає своїй посаді та повинен бути переведений на нижчу. До дисциплінарної відповідальності притягався двічі. Атестаційна комісія рекомендувала його підвищити.

Аналізуємо наступного. Відповідає своїй посаді попри три випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Там же в матеріалах вже "традиційний" висновок прямого керівника: "Рекомендую перевести на нижчу посаду через службову невідповідність" і, як вишенька на торті, – на бал вище мінімальної позначки в 25 балів. Комісія дає висновок, що він відповідає своїй посаді.

Загалом, із 38 отриманих нами атестаційних листів бачимо, що 30 кагарлицьких поліцейських комісія визнала такими, що відповідають своїм посадам, а шістьох взагалі рекомендувала підвищити. Водночас лише одного – перевести на нижчу посаду і ще одного – звільнити.

Тобто 95% кагарлицьких поліцейських, які можуть бути відповідальними за численні випадки застосування фізичного та психологічного насилля щодо людей, або відповідають своїм посадам, або навіть заслуговують на підвищення. Така позиція української системи правопорядку.

Водночас ці 95% відображають загальнонаціональну ситуацію, і трохи нижче ми розповімо чому.

Чому переатестація не працює?

Громадськості не надають необхідних інструментів контролю. Згідно з українським законодавством, до атестаційних комісій можуть бути включені за їхньою згодою працівники громадських, правозахисних організацій, а також представники проєктів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. До атестаційних комісій у випадку з кагарлицькими поліцейськими нікого з вказаного переліку не включили.

Загалом оцінку профпридатності органів внутрішніх справ здійснюють представники...органів внутрішніх справ. Це дещо нагадує внутрішнє оцінювання школою знань дітей, які в ній навчаються, та відповідний зріз знань, організований районним відділом освіти. 

Отримані в двох випадках результати, очевидно, часто різняться. Адже у першому випадку в навчального закладу є можливість особисто оцінити свою успішність без необхідності її підтвердження на вищому рівні. На відміну від другого. Як цим не скористатися?

Чому кейс із переатестації кагарлицьких поліцейських стосується кожного українця?

Цей кейс ставить під питання всю систему атестації співробітників органів правопорядку. Це привід для її повного перегляду, але цього разу – із забезпеченням гарантій повного публічного висвітлення результатів та залучення представників експертної спільноти, громадськості. Головне – забезпечити незалежність членів комісій.

І для розуміння загальної картини по країні нагадаємо вам про результати загальної атестації поліції, яку проводили в 2015-2016 роках. За її підсумками звільнили 7,7% колишніх міліціонерів (68 135 осіб проходили атестацію, 5 256 з них звільнили). Тобто, 92,3% старих кадрів на той момент продовжили працювати в поліції на тих чи інших посадах. Згодом близько половини зі звільнених за результатами переатестації (з 7,7%) поновилися через суд. 

Таким чином, переатестація умовно відфільтрувала менше 5% кадрів старої міліції. Водночас невідомо, чи не було серед цих 5% насправді адекватних фахівців, які просто заважали або не вписувалися в систему.  

Переатестація кагарлицького відділення – яскрава ілюстрація профанації одного з найважливіших для адекватної правової системи процесів.

Навіть за суспільного резонансу і очевидних порушень до неї поставилися з єдиною метою – забезпечити "картину для суспільства" та цифри у звітах. Це – черговий фарс, за яким ми ніколи не дізнаємося справжню ситуацію з відповідністю поліцейських за професійними або етичними ознаками. 

Олена Сотник, Владислава Смолінська, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua