Поліцейських, які є ймовірними свідками подій у Кагарлику, рекомендують підвищити

Вівторок, 28 липня 2020, 20:00

За результатами проведеної після інциденту атестації принаймні 38 з 40 кагарлицьких поліцейських можуть продовжувати свою службу в структурах Нацполіції. З 40 співробітників кагарлицького відділення поліції 39 проходили атестацію, одна особа знаходилася на лікарняному. 

Висновки показали: 6 поліцейських заслуговують на підвищення і лише один підлягає звільненню зі служби в поліції.

При цьому загалом в результаті проведення службових розслідувань з лав поліції звільнено 5 осіб, включаючи 4 підозрюваних у справах зґвалтування та катуванні Нелі Погребіцької, інших потерпілих.

Тобто з усіх співробітників кагарлицького відділення поліції, які ймовірно 23 або 24 травня перебували у будівлі та є ймовірними свідками подій, окрім підозрюваних, лише одного звільнили зі служби в поліції. 

Ці 40 осіб – це ті поліцейські:

а) На дії чи бездіяльність яких є безліч скарг, на котрі протягом 6 років не було практично жодної реакції.

б) Які відмовляються свідчити щодо своїх колег-підозрюваних. При цьому звуки пострілів та крики, вірогідно, лунали буквально з сусідніх кабінетів. Як мінімум одна з жінок-поліцейських бачила Нелю прикуту кайданками після катувань, кілька разів проходила повз і нічого не зробила, свідчень по цьому факту теж не дає.

Читайте також: "Усе боліло, але думала, аби тільки сховатися". Розповідь жертви катувань і згвалтування в Кагарлику

Операція "Переатестація". Чи покарали поліцейських у Кагарлику?

Кагарлик: справа честі чи вирок "системі"?

в) Які були готові брати на поруки одного з підозрюваних у цій справі – свого колегу Євгенія Трохименка.

г) Це ті поліцейські, які після інциденту 23-24 травня продовжували розслідувати справи, щодо яких Нелю, її неповнолітню сестру Аллу (без супроводу батьків та психолога) тягали по "допитах". Якби не мої клопотання як представника потерпілої, ці справи так би і залишилися у провадженні кагарлицького відділення. 

Зараз же Офіс генпрокурора перевіряє законність дій слідчих та місцевих прокурорів в справах про дрібні крадіжки, оскільки наявні зловживання та можливий тиск через ці справи на ключових свідків та потерпілих. 

Здавалось би, це очевидно, що перше, що треба було зробити, – "забрати" у кагарлицького відділення поліції розслідування кримінальних проваджень, де підозрюваним є Ігор Ткаченко. Цього чомусь не зробили. 

Ба більше, навіть слідча залишилася та сама, яка брала участь із підозрюваними у катуванні та згвалтуванні поліцейськими Миколою Кузівим та Сергієм Сулимою в сумнівних слідчих діях у цих справах. Чому до мого звернення ніхто не дав оцінки цій ситуації, залишається питанням.

Повертаючись до питання профпридатності кагарлицьких поліцейських, зверну вашу увагу на таке. 

1. На дії кагарлицьких поліцейських протягом останніх майже 6 років надійшло багато скарг, на які не було жодної реакції. 

Так, у період з 2015-го по 2020 рік до поліції надійшло щонайменше 12 звернень громадян на дії або бездіяльність співробітників кагарлицького відділення поліції. 

Крім цього, на спецлінію 102 надійшло 8 повідомлень від людей про застосування до них фізичної сили кагарлицькими поліцейськими. До Департаменту внутрішньої безпеки також надійшло 1 звернення щодо неправомірних дій кагарлицьких поліцейських, за фактом якого наразі здійснюється досудове розслідування.

Судячи з інформації, наданої Нацполіцією народному депутату Андрію Осадчуку у відповідь на його звернення, реальні результати за цими зверненнями є тільки у нашому кейсі – звільнено підозрюваних у катуванні та зґвалтуванні Нелі Миколу Кузіва та Сергія Сулиму. Решта ж протягом цих 6 років продовжували "захищати" права людей.

2. Не всі кандидати на посади до кагарлицького відділення проходили належну оцінку своєї відповідності посадам, на які вони претендують. Такий висновок можна зробити з того, що Нацполіція на звернення народного депутата Осадчука не надала інформацію щодо проходження двома підозрюваними – начальником кримінальної поліції кагарлицького відділення Миколою Кузівим та оперуповноваженим Сергієм Сулимою – атестаційної комісії перед їхнім призначенням у листопаді 2015 року на службу до структури поліції. 

Ба більше, Микола Кузів навіть не проходив психофізіологічне обстеження. І це лише 2 особи, щодо яких йшлося в зверненні. Постає питання: а яка ж ситуація з рештою?

Тобто що виходить? 

Мешканці Кагарлика роками скаржаться на дії, зокрема застосування фізичної сили тими, хто мусив би забезпечувати безпеку та права містян. За цим не слідує жодної реакції. 

Коли стає публічним кричущий випадок можливого катування та зґвалтування поліцейськими місцевих, який нарешті отримує адекватне публічне висвітлення, міністр внутрішніх справ Аваков заявляє, що кагарлицьке відділення розпущене, всі співробітники виведені за штат і надалі розслідуватиметься їхня можлива причетність до вказаних злочинів.

Що відбувається по факту? Ми спостерігаємо цинічний обман системи, яка успішно переатестовує більшість із можливих співучасників. Ба більше, за висновками атестації, проведеної у відповідь на події 23-24 травня, 15% кагарлицьких поліцейських заслуговують на підвищення. 

Більшість із них залишаються на своїх посадах та продовжують розслідувати дрібні справи, в яких вручають підозри особам, що є ключовими свідками й потерпілими в тяжкому злочині, у вчиненні якого підозрюють їхніх колег-поліцейських. 

І зараз стоїть принципове питання перед офісом Генерального прокурора дати належну оцінку як діям слідчих Кагарлика, так і діям місцевої прокуратури: вони кваліфікацію злочинів та винесення підозр робили об’єктивно чи з метою натиснути на свідків-потерпілих? Це принциповий поворотний момент в цій справі! Оскільки очевидно, що Кагарлик – це не виняток, а радше викрита проблема цілої системи, і нам залишається лише здогадуватися, якою ситуація є в масштабах країни.  

Олена Сотник, Владислава Смолінська, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



















powered by lun.ua

Як написати статтю у Вікіпедії про себе

Партнерство в бізнесі. 5 працюючих моделей, які посилять компанію

"Біла ворона": як особистості вижити у колективі

Як врятувати українську книгу? Відкрите звернення мережі книгарень "Є" до влади

Не засму(і)чуйте річки

Дозвіл на зліт у складних умовах