На захист Чорного моря. Як посилити спроможність держави вберегти морську екосистему від деградації

Субота, 31 жовтня 2020, 13:00

31 жовтня причорноморські країни відзначають Міжнародний день Чорного моря. І це привід нагадати про наше спільне природне надбання, яке потребує посиленого захисту. Чорне море — унікальний природний дар для України.

Це морські ворота держави, траса жвавих торгових шляхів, місце покладів корисних копалин і, звичайно, територія, де щоліта ми любимо відпочивати.

Ми сприймаємо море як даність і не думаємо про те, що екосистема через надмірну експлуатацію виснажується і деградує. В українській частині басейну Чорного моря зосереджені основні морські порти, які здійснюють перевалку близько 70% усіх вантажів.

Лише минулого року вони прийняли майже 12 тисяч суден з різних куточків планети. Найчастіше вантажі суден несуть у собі потенційну загрозу для навколишнього середовища. Це руда, чорні метали, вугілля, нафта та інші види палива.

Крім того, Чорне море забруднюють підприємства, які зливають туди нечистоти. Враховуючи, що 30% каналізаційних мереж населених пунктів причорноморського регіону України знаходяться в аварійному стані, це негативно відображається на чистоті моря.

Щорічно комунальні та промислові підприємства скидають туди тисячі тонн завислих речовин, азоту, фосфору та нафтопродуктів.

За даними проєкту EMBLAS, засміченість Чорного моря вдвічі перевищує аналогічний показник Середземного. Якщо в Середземному морі на 1 кв. м. припадає 52 одиниці сміття, то в Чорному — 90,5. Багато непотребу й шкідливих речовин море отримує від великих повноводних рік, які в нього впадають.

Зокрема, від Дніпра, Дністра, Дунаю та Південного Бугу. 83% морського сміття, знайденого в Чорному морі, складає пластик, а концентрації шкідливих хімічних сполук — вищі за допустимі норми токсичності. Це, зокрема, бензопірен, пестициди, інсектициди, ртуть та антипірени.

Ці та інші виклики потребують комплексної реакції держави і, зокрема, Держекоінспекції як частини системи екологічного контролю. Але через низку факторів екоконтроль ослаблений і не може ефективно протидіяти загрозам.

Читайте також: Захист екології без "сомалійських піратів": як уберегти морські води від забруднення?

На початку 2020 року Уряд ліквідував морські екологічні інспекції — Азовську та Кримсько-Чорноморську, які здійснювали контроль безпосередньо на території портів. Тепер ДЕІ працює там відповідно до Порядку взаємодії з Адміністрацією морських портів України (АМПУ).

Теоретично це досить дієвий механізм. У разі забруднення акваторії моря АМПУ повідомляє про це інспекцію, яка спрямовує на місце події свого працівника. Відбувається обстеження та відбір проб води, складається акт, який завіряється в тому числі уповноваженим від адміністрації порту.

У разі підтвердження забруднення адміністрація порту невідкладно повідомляє про це капітана судна і не пізніше, ніж за дві години, відбувається перевірка на самому кораблі силами ДЕІ та адміністрації порту. Лише потім інспекція обчислює суму збитків, які порушник завдав довкіллю.

Проте на практиці все працює не так добре, як хотілося б. Наприклад, до Держекоінспекції в Одеській області, яка прийняла на себе повноваження ліквідованої Чорноморської інспекції, за весь час її роботи АМПУ жодного разу не звернулася з проханням перевірити факти забруднення морської акваторії.

При цьому від Державної прикордонної служби такі сигнали надходили, але АМПУ їх заперечувала. Тим самим вільно чи невільно допомагаючи забруднювачам уникнути відповідальності.

Очевидно, механізм взаємодії ДЕІ та АМПУ потребує вдосконалення не лише в нормативному, але й практичному аспекті. Потрібне повне порозуміння і усвідомлення, що ми робимо одну справу — захищаємо екосистему Чорного моря від подальшої деградації.

Проблемою є застаріла методика відбору проб у морській зоні та методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі через викиди шкідливих речовин.

У результаті отримуємо парадоксальні ситуації, коли суми збитків є настільки сміхотворними, що не покривають найнеобхідніші видатки на відновлення стану моря. Також слід розробити порядок взаємодії ДЕІ з Морською охороною Держприкордонслужби для того, аби контролювати стан моря поза 12-мильною припортовою зоною.

Традиційною перешкодою для інспекції залишаються недопуски на перевірку. Цим часто грішать комунальні і промислові забруднювачі Чорного моря, а також капітани іноземних суден.

Їм простіше відкупитися штрафом в 765 грн, аніж модернізувати свої системи очистки стічних вод чи власні кораблі. І так може тривати безкінечно, аж поки штрафи не стануть такими відчутними, що недопуск втратить для порушників будь-який сенс.

Необхідна потужна модернізація ДЕІ й обладнання її сучасними плавзасобами, лабораторіями, дронами та іншими механізмами, як дають можливість ефективно моніторити стан Чорного моря.

Державі, експертам, громадськості слід об’єднати зусилля для того, щоби зберегти Чорне море для наступних поколінь і примножити його природні багатства. Держекоінспекція працює над цим у межах власних повноважень та можливостей.

Ми сподіваємося, що з часом кількість цих можливостей зростатиме, а захист морської екосистеми ставатиме надійнішим.

Андрій Мальований, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua