СБУ не повинна розслідувати злочини. Статистика за 8 років

Вівторок, 10 листопада 2020, 10:00

Усі ми звикли до того, що СБУ розслідує злочини. Когось затримує, щось вилучає. А останнім часом новин про "успіхи" СБУ не бракує.

Складається враження, що відомство протидіє загрозам. Але яким і чи дійсно протидіє? І чи взагалі доцільно, щоб СБУ розслідувала злочини? Реформа СБУ потребує чесних відповідей на ці питання. 

Так склалося, що ми не знаємо, що таке безпекове відомство, яке не розслідує злочини. Бо з моменту набуття нами незалежності ця функція КДБ УРСР була збережена Службою безпеки України. Як і ФСБ в Росії.

Тому більшості з нас навіть складно зрозуміти, яким чином відомство мало би протидіяти загрозам. Хіба як не ловити когось і не кидати за ґрати, принаймні на час розслідування.

Однак СБУ — це, власне, спецслужба. Мета якої — протидіяти загрозам державній безпеці, національним інтересам та тероризму до того, як вони спричинять шкоду.

Тобто виявляти та знешкоджувати загрози до того, як хтось загине, чи будуть підірвані критичні об’єкти, вкрадена таємна інформація, або вчинені дії спрямовані на захоплення влади. Чи завдана непоправна шкода національним інтересам.

Саме цим і повинна займатися спецслужба. Шляхом здійснення контррозвідувальної діяльності проти іноземних спецслужб, терористичних та інших організацій на території нашої країни.

Власне, цим і займаються сучасні спецслужби у демократичних, правових країнах. Адже контррозвідувальна діяльність та розслідування злочинів — це різні за охопленням сфери та стадії роботи, які мають різні цілі.

Контррозвідка спрямована на виявлення і попередження намірів ворожих для держави суб’єктів до того, як вони стануть злочинами чи спричинять іншу шкоду. Натомість розслідування — це вже діяльність, яка настає головним чином після вчинення караних діянь.

Це як порівнювати профілактику і хірургічне втручання. Звісно, краще і дешевше хворобу попередити. Натомість, якщо цим займається одна людина, мета її діяльності втрачає чіткість. А при корупційній спокусі можна ще й допустити критичнішу ситуацію, щоб наживатися.

Тому доцільність роз’єднання контррозвідувальної діяльності і розслідування злочинів очевидна та виправдана. Проте так вважають не всі. СБУ, звикнувши до нинішнього функціоналу, не бажає втрачати його.

Служба пропонує зберегти за собою слідство, як мінімум, по групах злочинів проти основ національної безпеки, терористичних та проти миру і людяності. Чи принаймні їх оперативний супровід. Хоча усі ми розуміємо, що апетит приходить під час їжі.

Річ у тім, що сьогодні закон дозволяє СБУ розслідувати 44 види злочинів. Із яких далеко не всі стосуються державної безпеки. Наприклад контрабанда, службові злочини тощо.

Читайте також: Безпеку дає лише сила, або Чи відбудеться реформа СБУ?

Реформа чи свідоме послаблення СБУ? 

Хоча Служба може розслідувати й розслідує майже будь-які злочини. Звісно, це зловживання. Але проблема тут ширша. Вона полягає в наявності повноважень узагалі розслідувати злочини.

Для кращого розуміння ми виділили ключові негативні наслідки здійснення слідства та контррозвідки одним органом — СБУ:

1. Відсутність можливості повноцінно зосередитися на контррозвідувальній, аналітичній діяльності. Від звуження сфери діяльності до кримінально-караних діянь та можливості реагувати на пізнішій стадії.

2. Знецінення контррозвідувальної діяльності. Можливість розслідувати дозволяє застосовувати заходи впливу (арешт майна, утримання під вартою) разом з публічними, на відміну від контррозвідувальної діяльності (стеження, прослуховування).

Окрім того, це змушує СБУ завчасно припиняти доцільнішу у певних випадках саме контррозвідувальну діяльність. 

3. Зловживання та корупція. Розслідування — це офіційна, публічна процедура правозастосування. Почати розслідування і провести слідчі дії — це однозначно завдати комусь клопоту.

Незалежно від того, чи це обґрунтовано. Достатньо підозрілості, що для СБУ не складно. Як і не складно потім закрити кримінальну справу.

4. Зниження мотивації та професіоналізму контррозвідувальників. Як наслідок — знецінення самої контррозвідувальної діяльності.

5. Шкода для розслідувань, не підслідних СБУ. Розслідування — це збір доказів у законний спосіб. Зокрема, тим органом, який уповноважений на це.

Тільки от СБУ, маючи можливість розслідувати певні злочини, може розслідувати й постійно розслідує інші. Ставлячи під сумнів законність доказів і перспективи справ у суді. 

6. Перешкоджання іншим органам розслідувати злочини. Через можливість забирати справи, позбавляючи інші органи відповідальності за результати роботи у своїх сферах.

Отже поєднання вказаних функцій має системно-нівелювальний характер для контррозвідувальної діяльності. Це виключає будь-яку доцільність їх об’єднання. А відповідно, потребу якомога швидшого їх роз’єднання.

Лише тоді можна буде говорити про припинення втручання СБУ у сферу економіки та припинення перешкоджань антикорупційним органам — аби натомість зосередитися на сфері державної безпеки.

Свідченням недоцільності збереження за СБУ функції розслідувати злочини є аналіз діяльності відомства. Тобто дані про кількість, види та результати кримінальних проваджень.

За останні 8 років СБУ в середньому протягом року реєструє 3500 справ. Із них середній відсоток переданих до суду — 22,9%, закритих — 10,8%, зупинених — 3,6%, таких, що тривають (незакінчених) — 62,7%. 

 

Водночас, можна відзначити разючі відмінності у діяльності СБУ у 2013 та 2018 роках. 2013 рік виокремився найвищим за 8 років показником закритих справ — 40%.

Для 2018 року було характерне майже подвійне збільшення кількості кримінальних справ порівняно з попереднім роком. Суттєво зросла також частка закритих справ, а особливо їх кількість. Більше, ніж за попередні 4 роки.

Наведений графік вказує на сильну пов’язаність діяльності СБУ з політичною обстановкою в країні, а відповідно — на кон'юнктурність і залежність роботи відомства від центрів впливу. 

Яскравий приклад — 2018 рік, коли перед президентськими виборами для забезпечення кращого результату була потреба застосовувати адмінресурс. Як бачимо, це й мало місце у діяльності відомства.

Своєю чергою, розслідування великої кількості інших справ цілком відповідає потребі віддячувати. Тобто не перешкоджати розслідуванню у власних інтересах.

Детальніший аналіз справ СБУ у 2018 році засвідчує роботу відомства більшою мірою не за призначенням. Адже частка не підслідних злочинів (наступний графік) зросла аномально і була вдвічі більшою, ніж відповідна кількість підслідних злочинів.

 

Як бачимо, важелі впливу перед виборами забезпечувалися відкриттям справ щодо чиновників та суддівства. Відзначу, що кількість відкритих СБУ справ за "службовими" злочинами у 2018 році більша за інші, разом взяті за 7 років, у 3,14 рази. 

Однак використання відомства в політичних цілях — далеко не єдина причина забрати в СБУ повноваження розслідувати злочини. Особливої уваги потребує показник розслідування підслідних / не підслідних справ.

 

Як бачимо, розслідування не підслідних злочинів — постійна практика СБУ. Це обумовлено, зокрема, відсутністю заборон та потребою "реагувати". Заслуговують уваги також умовно пов’язані справи. Це здебільшого "службові" злочини.

СБУ може розслідувати їх лише в разі прямої пов’язаності зі злочинами у сфері державної таємниці. Однак їх співвідношення дуже відрізняється. Службових у рази більше. Хоча вони повинні мати похідний характер, а відповідно, співмірну кількість.

Звідси висновок, що ключовою в питанні розслідування злочинів СБУ є не сфера діяльності, а наявність цієї функції. Тому релевантний спосіб вирішення проблеми — прибрати у СБУ функцію розслідувати злочини.

Водночас актуальнішим показником того, що СБУ використовує функцію розслідування не за призначенням, є поділ розслідуваних нею справ з огляду на формальну належність справ до сфери державної безпеки.

 

Виносячи за дужки 2013 і 2018 роки, про що згадано вище, ми бачимо стабільно високу частку розслідування СБУ справ, які не стосуються державної безпеки. А загалом їх частка коливається в межах 35–84% за рік протягом 8 років.

Зауважу, що проаналізована інформація підготовлена за формою №1 "Єдиний звіт про кримінальні правопорушення". Тобто не передбачає обліку справ, відкритих у попередні роки.

Що, однак, не впливає на змістовність та актуальність дослідження. Своєю чергою, виражаю готовність проаналізувати інформацію за формою № 1-СЛ "Про роботу слідчих органів безпеки", якщо Служба наважиться її надати.

Тому говорити про використання СБУ своїх повноважень у межах закону не доводиться. А про зосередженість на сфері державної безпеки — тим більше.

Водночас, це не питання закону чи тимчасових обставин. Це питання порядку речей в роботі СБУ. Порядку, який не відповідає ні вимогам законності, ні потребам нашої молодої держави.

Порядку, що якорем гальмує розвиток правоохоронного й безпекового секторів, економічного розвитку, протидії корупції тощо.

Отже вирішенням цього проблемного питання є позбавлення СБУ функції розслідувати злочини. Що, власне, ще два роки тому було закладено як основу в концептуальному законі про національну безпеку України. Як крок до стандартів НАТО.

Без перебільшення — це найважливіший аспект реформи СБУ. І не лише тому, що від нього залежатиме можливість СБУ і далі безпосередньо втручатися у різні сфери, покривати чиновників та олігархів, незаконно наживати статки та підтримувати існування усієї "системи".

А тому, що саме функція розслідування злочинів нівелює контррозвідувальну та інші функції відомства. Яке має бути ключовим органом державної безпеки. Органом, без ефективної роботи якого, зокрема в умовах гібридної війни, ми будемо приречені на поразку.

Віталій Цокур, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Енергетична дипломатія: час діяти

Реванш корупції в медицині: депутати хочуть віддати скандальній лікарні мільйони

"Роттердам+" є, винних – немає

Чому влада провалює просвітницьку роботу по вакцинації?

Чи захистить Служба безпеки державну службу України?

Три реформи, які наближають український ринок землі до Європи