"Дія.City": як допомогти ІТ так, щоб нічого не зламати
Хто б не сидів у міністерських кріслах, а кожен уряд намагається покращити життя ІТ-сектору. Навіть уряд на чолі з Олексієм Гончаруком хотів зробити добре ІТ-шникам.
Наприклад, знизивши ставку для ФОПів до 0%, натомість запровадити додаткові збори.
Тільки от ІТ-сектор завжди скептично ставиться до "покращень". Бо й у теперішніх умовах індустрія стабільно працює, розвивається і добре заробляє.
Для розуміння: середня зарплата ІТ-розробника в Україні, за даними видання dou.ua, становить $2300. Тобто близько 65 тис. грн на місяць після оподаткування.
За даними порталу work.ua, діапазон зарплат на відкриті вакансії для робітників ІТ-галузі сьогодні тримаються в діапазоні 13-65 тис. грн. (Вакансії для вищих посад програмістів, які сягають 100-500 тис. грн, — на подібних порталах виставляють украй рідко).
У той час, як середня зарплата в Україні — у тому числі з урахуванням високих доходів ІТ-галузі — становить трохи більше ніж 12 тис. грн, а в Києві — 17,5 тис. грн.
Менше з тим, маємо чергову спробу "поліпшення" умов праці ІТ-компаній — концепція "Дія.City" від Міністерства цифрової трансформації.
Насправді концепт "Дія.City" — це наша мрія. Над її розробкою експерти працювали півтора року. Хотіли створити віртуальне об’єднання, за прикладом білоруського технопарку.
У якому ІТ-компанії працюватимуть, як у тихій гавані: де закони понад приватні інтереси, куди не будуть приходити силовики та кричати "мордой в пол". Де у тебе не вилучатимуть комп’ютери, а потім не вимагатимуть гроші за повернення техніки.
І не доведеться більше відбиватися від постійних звинувачень держави у прихованому працевлаштуванні, тому що більшість із ІТ-шників працють як ФОПи, а не як наймані працівники.
Де все буде правильно і гарно. Такий собі Ноєв ковчег серед всеукраїнського хаосу.
Читайте також: У цифровій державі ІТ-ринок отримає найкращі умови для ведення бізнесу — Михайло Федоров
Тобто "Дія.City" — це хороша ідея. А реалізація погана. Бо на певному етапі урядове бачення "Дія.City" почало трішки суперечити тим ідеям, які закладалися ІТ-галуззю на старті.
Адже галузь отримає, як просили: спеціальний податковий режим, закони, які виконуються всіма учасниками, та ніяких маски-шоу. А компанії, які відповідатимуть критеріям "Дія.City", тобто яких допустять до цього ковчегу, — нарешті будуть легалізовані країною.
В очах держави ІТ-сектор перестане працювати "в сіру", та й для іноземних інвесторів умови роботи стануть більш зрозумілими та прозорими. Але!..
Як ми знаємо, диявол криється в деталях. Для реалізації концепції "Дія.City", уряд підготував законопроєкт, у якому дуже багато небезпечних дрібниць та юридичних колізій, які в сукупності створюють нові й дуже значні ризики.
ІТ-шники з жахом усвідомили, що на цьому "ковчегу" їхній бізнес знову зіштовхнеться із двоякими та непрозорими правилами, які можуть загальмувати розвиток ринку ІТ-послуг.
По-перше, попри заяви міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, що він не хоче надавати Мінцифрі функції регулятора ІТ-ринку, а все-таки урядовий проєкт закону надає право міністерству "виганяти" компанії з "Дія.City".
При всій моїй повазі та довірі до Федорова, маємо розуміти, що Михайло не буде очолювати міністерство завжди.
І що на його місце може прийти ще один "Саша Янукович", який візьме на себе повний контроль та управління цим "ІТ-ковчегом", перетворивши його на джерело власних доходів та зборів. Що погано для ІТ-бізнесу.
По-друге, урядовий закон передбачає добровільно-примусове правило скидатися на ІТ-освіту.
Це історія із розряду, коли ви заплатили десятки тисяч доларів за престижні курси, а вас ще просять скинутися по 500 гривень на штори в клас. Бо компанії щороку витрачають близько 10 мільйонів доларів у підготовку кадрів, як всередині організації, так і на дотації освіти.
А результатом тих вливань став величезний запит на наших розробників з усього світу. Спроба ж робити це методом примусу — чергова
Ще й не факт, що держава підготує за ті гроші справді потрібні кадри, бо в кожної компанії запити на різних спеціалістів і під різні технології.
По-третє, урядовий законопроєкт передбачає два способи врегулювати трудові відносини. Це запровадження так званих ГІГ-контрактів, та за чинним Трудовим кодексом.
Жоден із запропонованих способів не підходить ІТ-компаніям. Тому що Кодекс написали одночасно зі сценарієм фільму "Джентльмени удачі". Тобто ще у 70-х роках, коли ІТ-спеціальностей не існувало.
А ГІГ-контракти — абсолютно незрозуміле нововведення, незрозуміле для Держпраці, не передбачене Трудовим кодексом. Та й сам уряд не може до кінця пояснити, чим принципово робота з ГІГ-контрактами відрізнятиметься від роботи за ФОП-контрактами.
Ще одне важливе питання до Кабміну: коли саме і з якою метою уряд планує впроваджувати ці зміни?
Чи усвідомлюють урядовці, що змушуючи ІТ-ринок переводити працівників з одних недосконалих контрактів на аналогічні, відволікають їхні ресурси на паперову бюрократичну роботу.
І це в час, коли перед керівниками ІТ-компаній стоять значно серйозніші виклики. Пандемія. Відтік клієнтів. Зірвані контракти. Фінансові дірки.
Наразі український ІТ-бізнес намагається конкурувати з іноземними компаніями.
І в той час, як іноземні уряди надають бізнесу податкові пільги та дотації з бюджетів, від нашого Кабміну ІТ-бізнес очікує лише, що влада не буде їм ускладнювати життя, і ставити палиці в колеса у змаганнях за місце на світовій арені.
Уряд мав би прорахувати, що українські ІТ-компанії залишилися сам на сам у боротьбі за позиції на ринку. А їхні успіхи визначають місце України у світовій економіці, а також впливають на податкові надходження до державної казни.
То навіщо Кабмін ще більше ускладнює життя бізнесу? Справа у некомпетентності? Хотіли зробити як краще, а вийшло як завжди? Щоби справді підтримати ІТ-індустрію, урядовці у першу чергу мали б спитати, що потрібно самій ІТ-індустрії.
Вони не просять грошей, не вимагають влаштовувати їм податкові канікули. Ні. Але розробили альтернативний законопроєкт "Дія.City" про впровадження в Україні віртуальної вільної економічної зони для IT-компаній.
№ 4303-2 — це відповідь працівників ІТ-галузі уряду.
У ньому нівелюються ключові ризики урядового проєкту закону. Чітко прописані правила входу і виходу в "Дія.City", які не потребують контролю з боку Мінцифри.
Немає історій, де потрібно "скидатися" на освіту. Як людина з галузі, я запевняю, що освіта в ІТ-індустрії — це стандарт, закони ринку, які завжди працюватимуть і без втручання держави.
Але головне — ІТ-компанії й надалі зможуть працювати з фізичними-особами підприємцями.
Насправді урядові ГІГ-контракти мають право на існування. Але прописати їх так, щоб ІТ-бізнес міг використовувати ГІГи паралельно, а не замість ФОП-контрактів.
Якщо ГІГ-контракти виявляться зручною моделлю, то компанії самі відмовляться від ФОПів. Турбота про бізнес має включати право вибору, без терору і втрат для ІТ-галузі та для української економіки.
Концепція "Дія.City" може стати дуже вдалим проєктом, якщо його доопрацювати. ІТ-індустрія росте швидко, забезпечує на рік близько 4,5 млрд доларів експорту ІТ-послуг на рік і створює тисячі робочих місць.
І для нас, для країни дуже важливо зараз згуртуватися і не дати уряду вчергове зламати те, що вже працює.
Кіра Рудик, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
