Чому приховані співбесіди шкодять довірі до конкурсу до Вищої ради правосуддя
27 травня Етична рада відновила проведення співбесід до Вищої ради правосуддя, розпочатих в лютому.
Напередодні орган перевірив на доброчесність чотирьох чинних членів ВРП та визнав недоброчесним одного – Віктора Грищука. Хоча щодо решти трьох членів ВРП було також зібрано чимало фактів їхньої недоброчесності.
На жаль, дізнатись, чим вмотивований вердикт Етичної ради щодо чинних членів ВРП, як і те, яким чином кандидати до ВРП спростовують сумніви щодо них, суспільство не має можливості – Етична рада ухвалила рішення закрити трансляції співбесід від сторонніх очей.
Своє рішення члени ради пояснили тим, що в умовах воєнного стану хочуть забезпечити безпеку як себе, так і осіб, які беруть участь в оцінюванні чи про яких може бути згадано під час співбесіди.
У рішенні Етична рада посилалась на постанову Кабміну № 263 від 12 березня 2022 року на виконання закону "Про правовий режим воєнного стану", якою, зокрема, передбачено обмеження роботи інформаційних систем та електронних реєстрів.
Розберімось наскільки законні такі дії і чи дійсно була критична необхідність закривати співбесіди з кандидатами до ВРП.
Відкрита трансляція засідань Етичної ради передбачена законом "Про Вищу раду правосуддя". Ця норма є імперативною, тобто обов’язковою до виконання.
Закон "Про правовий режим воєнного стану" не містить норм, які б забороняли органам транслювати свої засідання. Згадана Етичною радою постанова Кабміну стосується винятково органів виконавчої влади, яким Етична рада не є. Навіть якщо припустити, що норми цієї постанови можуть поширюватись на інших суб’єктів владних повноважень, вони мають рекомендаційний характер.
Отже, обов’язку закривати співбесіди від громадськості в Етичної ради немає – це винятково її рішення.
Якщо закриття трансляції співбесід з чинними членами Вищої ради правосуддя ще можна зрозуміти, оскільки вони – посадові особи органу влади, які в умовах війни можуть бути потенційними цілями ворожої армії, то приховування трансляції співбесід з кандидатами до ВРП достатнього обґрунтування, на нашу думку, немає.
По-перше, жоден із кандидатів не має владних повноважень і може одержати їх лише потенційно, у майбутньому. Участь у конкурсі на державну посаду під час війни – свідоме добровільне рішення кожного кандидата, який мав право відмовитись (чинні члени ВРП не могли обрати, чи проходити їм оцінку на доброчесність – це був обов’язок, передбачений законом).
По-друге, деякі кандидати, які пройшли відкриті співбесіди за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, опиняються у нерівних умовах щодо кандидатів, яких співбесідують у закритому режимі.
Їхні співбесіди – у вільному доступі, а отже за умови, якщо вони переможуть у конкурсі та отримають посади у ВРП, їхній безпеці існуватиме більша загроза у порівнянні з кандидатами, співбесіди з якими не транслювались.
По-третє, інформація про всіх кандидатів до ВРП і так є відкритою, адже напередодні конкурсу медіа оприлюднювали як списки та документи кандидатів, так і позиції громадських організацій щодо доброчесності кожного з них.
Крім того, наразі безпекова ситуація в Україні значно стабілізувалася порівняно з лютим, свідченням чого є, зокрема, відновлення відеотрансляцій судових процесів.
До прикладу, 5 травня свою роботу відновив Макарівський районний суд Київської області, який знаходиться в місті Макарів, яке понад місяць перебувало під російською окупацією. Також, за нашою інформацією, 23 травня відновили роботу суди в прифронтовому місті Харкові, яке з перших днів війни зазнає значних обстрілів та руйнувань.
Це, безумовно, підвищило б довіру до конкурсу та розвіяло сумніви суспільства, яке, на жаль, звикло до думки, що, попри поважність та досвід членів конкурсних комісій, за закритими дверима в Україні часто відбуваються маніпуляції.
Закриття ж співбесід із кандидатами до ВРП не можна вважати пропорційним рішенням, що зберігає баланс між безпекою учасників і суспільним інтересом до формування одного з найважливіших органів судової системи.
Виходить, що суспільство почує пояснення кандидатами своїх статків та рішень лише після завершення воєнного стану, що може статися і через кілька років. У цей час відібрані кандидати вже працюватимуть у Вищій раді правосуддя, призначатимуть і звільнятимуть суддів. Усе це, на жаль, не сприяє формуванню довіри ані до нового складу ВРП, ані до її подальших рішень.
Тепер члени Етичної ради мають докласти усіх зусиль для того, аби у суспільства не було жодних сумнівів щодо доброчесності та незалежності відібраних ними кандидатів.
Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE
