Нова ера "Самвидаву". Як боротися з цифровою диктатурою
Два роки тому в розпал білоруських протестів мої знайомі журналісти відчайдушно пропонували статті в американські видання, сподіваючись привернути увагу світу до того, що відбувається останню чверть століття в Білорусі.
Але матеріали про цензуру і диктатуру в Білорусі медіа США не бралися публікувати, і, більше того, піддавали сумніву їхню об'єктивність і розсудливість: а чи не перебільшують вони; чи не здалося їм; чи не надмірно драматизують ситуацію?
Про тортури і насильство, про арешти і багаторічні терміни за читання "сумнівних" новинних телеграм-каналів, про нелюдське ставлення до ув'язнених, і про те, що ув'язненим може стати будь-який громадянин країни за елементарний перепост – такий стан справ у Білорусі, на превеликий подив моїх білоруських колег, американських журналістів не зацікавив.
З моменту нападу Росії на Україну про цензуру і несвободу слова заговорили повсюдно. Заговорили про геноцид незалежних медіа, про блокування ЗМІ, арешти і масову вимушену еміграцію журналістів.
Жахливість наслідків заборони свободи слова стала очевидною не тільки для учасників щорічних пресконгресів.
Ті, хто нічого раніше не чув про VPN, різко освоїли користування ним, а історія дисидентського "самвидаву" набула несподіваного продовження. Ще сильніше, ніж у радянські часи, люди потребують непідцензурних матеріалів.
Стало ще складніше мислити критично: критично навіть щодо "перевірених фактів".
Поява цифрового "самвидаву" була лише питанням часу. Почалася нова ера самвидаву, і сумна іронія в назві технології невипадкова.
Мені, як журналісту, вимушеному свого часу виїхати з Білорусі, пощастило стати частиною команди Samizdat Online, проєкту, який від початку замислювався як екстрена атицензурна допомога в умовах війни. Це одночасно і медіа-платформа, і унікальна технологія, яка обходить блокування DNS, робить будь-яке заборонене ЗМІ доступним без VPN та інших додаткових плагінів.
Для заблокованого видання створюється посилання, яке можна надіслати, опублікувати, або відкрити одним натисканням. Навіть найнепросунутіший користувач може читати будь-який заблокований контент, пересилати його і ділитися ним у соцмережах.
Рішення просте, але невловиме для цензури. Samizdat Online буде завжди на крок попереду на відміну від "паперових парасольок" сайтів-дзеркалок, які можуть бути заблоковані будь-якої миті.
Уявіть сотні, тисячі абсолютно абсурдних доменних імен, які нічого не значать, сотні та тисячі серверів у всьому світі – вони "завідують" посиланнями, які створюють технологи Samizdat Online на основі реально існуючих адрес заблокованих сайтів, наприклад, euroradio.fm або будь-який інший зі списку наших партнерів.
[BANNER1]Посилання, що являє собою незрозумілий набір символів, проходить крізь DNS машини, тому що нікому, зокрема програмам і алгоритмам, не спаде на думку його блокувати.
Але навіть, якщо конкретне посилання буде помічено і закрито, технологія миттєво проведе користувача на бажаний сайт за іншим "безглуздим" посиланням. Незліченна кількість цих імен і серверів гарантують довгу гру в доганялки – настільки безнадійну для органів цензури, що в якийсь момент вони просто втомляться ганятися.
Потрібно повністю "вирубати" всій країні інтернет, щоб Samizdat Online виявився безсилим.
Нашій редакції теж ставлять запитання про цензуру: за яким критерієм ми приймаємо рішення, кого розблокувати, кого ні? І тут все досить просто: ми працюємо зі ЗМІ, які були заборонені урядом авторитарних держав – звіряємося з офіційним списком, але завжди уважно вичитуємо контент (трапляються цікаві випадки мімікрії).
Розуміючи, що проблема цензури у світі залишиться і після закінчення війни, ми розширюємо список регіональних редакторів, запускаємо найближчими днями сторінки для іранських і китайських ЗМІ, готуємо портал для заборонених музикантів, літераторів, публіцистів і блогерів.
Анна Трубачова, головний редактор Samizdat Online