Бундестаг визнав Голодомор геноцидом українців. Чому сталися ці зміни у німецькій політиці?
"Голодування людини завжди протікає в однакові фази. На першому етапі організм витрачає запаси глюкози. Приходить сильне відчуття голоду. Постійні думки про їжу. У другій фазі, яка може тривати кілька тижнів, тіло починає витрачати свій жир. Людина різко слабне.
У третій фазі організм використовує власний білок. Споживає власні тканини і м'язи. Шкіра стає тоншою, а очі збільшуються, шия виглядає довшою. Ноги і живіт набрякають. Найменші рухи вимагають найбільших зусиль. Прискорюють смерть різні супутні захворювання: цинга, маразм, черевний тиф, дифтерія…
Це, пані та панове, не теорія. Ось такі долі спіткали мільйони українців у 1932-33 роках. Це жертви, яких ми сьогодні вшановуємо. Це описи, які нам передали відомі історики, такі як Енн Епплбаум. Це образи, які Рафаель Лемкін, польсько-єврейський юрист який мешкав у Львові, мав на увазі, коли ввів термін "геноцид", - так почав свій виступ у Бундестазі мій німецький візаві, голова україно-німецької групи дружби у Бундестазі Робін Вагнер.
Резолюція Бундестагу
Того дня у Бундестазі було дуже багато безпрецедентних за своєю емоційністю виступів німецьких депутатів. Всі вони стосувались Голодомору. На засіданні 30 листопада Бундестаг більшістю голосів проголосував за резолюцію, якою визнав Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом.
Ця резолюція об’єднала німецький парламент, адже її спільно ініціювали депутати від коаліації та опозиції (Соціал-демократична партія, Зелені, Вільна демократична партія та Християнсько-демократичний союз). У ній сказано, що Голодомор є "злочином проти людяності", за який "відповідальне політичне керівництво Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним".
90 років тому один диктатор у Кремлі вирішив знищити українців. Убивство голодом мало на меті придушення національної свідомості нашого народу. Сьогодні історія повторюється, знов диктатор у Кремлі намагається підкорити Україну. Голодом та холодом.
Наступною важливою тезою, яка лунала від депутатів Бундестагу, - розуміння, що в основі сьогоднішньої війни путіна проти України лежить фальсифікація історії. У СРСР злочин Голодомору систематично заперечувався, на будь-які згадки про нього було накладене табу. А Україну позиціонували як братній, але молодший народ.
Навіть сьогодні на окупованих територіях російські загарбники знищують будь-які згадки про Голодомор, зносять пам’ятники та намагаються нав’язати місцевому населенню проросійські погляди. Для цього росія масово заводить на тимчасово окуповані території своїх вчителів та знищує українську літературу. І це у ХХІ сторіччі.
Читайте також: Якщо забудемо Голодомор, то він повториться
Зміни в німецькій політиці
Ухвалення резолюції про Голодомор – свідчення кардинальних змін в німецькій свідомості, яка останні 80 років почувала провину перед росією і не наважувалась на будь-яку критику, різкі заяви або дії по відношенню до рф.
День нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз є днем сорому для німців. На цьому багато років наголошують всі німецькі лідери, і це є сталим почуттям німецького суспільства. "Війна проти Радянського Союзу була варварством убивць, і як би нам не було важко це визнати, ми повинні про це пам’ятати", - заявляв президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр. Злочини Третього рейху у Німеччині сьогодні вважають пеклом та абсолютною дегуманізацією людини.
За рішення Бундестагу про визнання Голодомору геноцидом українського народу наша дипломатія боролась понад 30 років. І навіть аргументи про те, що під час Другої світової Україна постраждала значно більше, ніж росія, адже лише 10% росії було окуповано на відміну від всієї території України, - не могли пробити броню німецької провини перед рф.
Тому таке досить радикальне рішення Бундестагу абсолютно знакове. Це реальне свідчення того, що події рухаються в незворотному напрямку. Ставлення до росії у Німеччини змінилось кардинально, і причиною цьому стала нова російська агресія в Україні.
Німці зрозуміли, що країна, яка багато років декларувала "боротьбу з нацизмом", сама провадить нацистську загарбницьку політику. В результаті росія втратила довіру, а політичні та економічні зв’язки, які будувалися між росією та Німеччиною впродовж останніх 50 років, почали руйнуватись.
Сьогодні росії більше не розглядають як надійного партнера та постачальника газу. Росію сприймають як прокаженого і як від прокаженого сахаються. Німцям важко прийняти те, що так, як було раніше, вже не буде. Але зруйнувала цей світовий порядок саме росія, і саме вона має відчувати сором і відповідальність.
Ну а Німеччина сьогодні точно на світлому боці історії. І це теж завдяки зусиллям України – починаючи від Президента України і завершуючи дипломатами та депутатами, які суттєво посилили роботу зі своїми німецькими візаві.
Галина Янченко
