Що антиолігархічного парламент нам готує?
Курс України на вступ до Європейського Союзу диктує нашій владі та суспільству максимально прискорено виконувати своє "домашнє завдання", яке, загалом, полягає у тому, що нашій державі й так бажано зробити, без зовнішніх підказок.
Самостійний рішучий рух вперед – одна з основ суверенітету. Безумовно, цей суверенітет наочно продемонстрували наші Збройні Сили. Боротися за майбутнє в тилу можна і треба зокрема ефективними реформами. Уже сьогодні варто докласти зусиль для пришвидшення євроінтеграційних процесів.
У червні Україна як кандидат в ЄС отримала 7 ключових рекомендацій, виконання яких є передумовою переговорів про вступ України до Євросоюзу.
Одна з них – це реалізація антиолігархічної реформи, під виконання якої Кабінет Міністрів підготував досить детальний План заходів. Суть цієї реформи в тому, щоб обмежити вплив олігархів у суспільній, економічній і політичній сферах.
Що може бути найбільш антиолігархічним для України зараз? На наш погляд, передовсім необхідно виправити "поламане" антимонопольне законодавство. І якраз на цей запит Уряд та народні депутати дають свою відповідь у вигляді законопроєктів 5431 та 5432.
Перший має на меті удосконалити роботу Антимонопольного комітету (принаймні так вважають розробники). Другий – змінити порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення конкурентного законодавства.
Враховуючи високу вірогідність ухвалення законопроєктів у найближчі місяці (якщо не тижні), пропонуємо їх короткий огляд.
Спойлер: попри позитивні новели, є достатньо причин для тривоги.
Спочатку посилення повноважень, а потім – політична незалежність (але це не точно)
Головна претензія експертного середовища до пропонованого закону про Антимонопольний комітет (АМК) зводиться, передусім, до надмірного впливу інституту Президента на керівництво Комітету.
Антимонопольний комітет має багато чого спільного із судами, і одна з цих спільностей – здатність та обов'язок сказати "Ні!". Будь-кому, навіть главі держави. Конкурентний ринок – його Біблія, а монополії та зовнішній вплив на конкурентну політику – смертні гріхи.
На жаль, чомусь розробники вирішили інакше. У пояснювальній записці так і сказано: спочатку – підвищення інституційної спроможності, а потім (іншими законопроєктами) – забезпечення інституційної незалежності.
На секунду забудемо, що за таких умов у виконання другої частини важко повірити. Безумовно, солідарна відповідальність порушників, збільшення зарплат або можливість залучати поліцію до перевірок допоможе АМК краще виконувати свою роботу, але монопольний вплив глави держави (та й будь-кого) на укомплектування Комітету зведе ці та інші нововведення нанівець.
Законопроєкт № 5431 жодним чином не змінює процедуру призначення голови, заступників голови та державних уповноважених АМК – всі кандидатури призначає або схвалює Президент за участі підконтрольних інституцій (Верховна Рада або Прем'єр-міністр), а звільняє з посад – виключно Президент.
Жодних конкурсів, ефективних критеріїв відсіву випадкових людей – нічого. Само собою, про незалежність АМК не йдеться, зокрема й від олігархів, з негативним впливом яких Комітет, за визначенням, покликаний боротися.
Хочу – розглядаю справу, хочу – не розглядаю
Положення чинного Закону "Про захист економічної конкуренції" дозволяє не розглядати справу, якщо порушення "не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку".
Який вплив на конкуренцію є "невідчутним", закон не пояснює, тобто без реагування може залишитись навіть кричуще порушення.
Так от, законопроєкт № 5431 цю проблему не тільки не усуває, а й загострює – АМК зможе ігнорувати порушення, якщо воно "не відповідає встановленим АМК пріоритетам його діяльності". Як завадити встановленню пріоритетів з урахуванням "побажань" олігархів у тексті не йдеться, а отже – нуль запобіжників.
"Захворій" – і допоможи олігарху
Для центральних і територіальних структур АМК кворум для початку роботи завжди був класичним – зібралась більшість від складу, можна працювати. Не знаємо, чим це продиктовано, але для роботи адміністративної колегії АМК (ні, це не церемоніальний орган) розробники законопроєкту №5431 пропонують 100-відсотковий кворум.
Як думаєте, чи не створить такий підхід спокусу "допомогти" дружній фінансово-промисловій групі, просто не прийшовши на засідання адміністративної колегії?
А як колегії працювати просто в робочому порядку – її члени реально хворіють, їздять у відрядження, застрягають у заторах, йдуть у відпустку. Тобто мова навіть не про можливі зловживання, а про повний параліч роботи колегії із цілком робочих причин, які для всіх інших колегіальних органів ніколи не були причинами зупиняти роботу, якщо тільки через обов'язковий консенсус не переслідується ідея зробити орган повністю недієздатним.
Гласність – обов'язкова, але якщо дуже хочеться…
Розгляд Антимонопольним комітетом резонансних справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, порушення конкурентного законодавства зі зрозумілих причин викликає підвищений суспільний інтерес. Тому одна із закріплених політик роботи АМК – гласність.
Але й тут не обійшлось без підводних каменів, які дозволяють Комітету працювати прозоро лише у 99% випадках, але іноді – проводити закриті слухання, якщо відкритий розгляд "може завдати шкоди інтересам держави, осіб, які беруть участь у розгляді справи, та інших осіб або перешкодити подальшому розгляду справи".
Чітких критеріїв для визначення такої потенційної шкоди немає. А отже, загрозою можна визнати що завгодно. І визнаватимуть, враховуючи прецеденти приховування різними зловмисниками інформації, прикриваючись війною (2014 рік), ковідом (2020-2021 рр) і знову війною (2022–2023 рр).
Адміністративні покарання як постріл по горобцях з гармати
Адміністративні штрафи за порушення конкурентного законодавства – це порожня величина. Доволі кумедно читати, що зловживання монопольним становищем на ринку (деякі його форми) обійдеться порушнику в… 510 гривень.
Необхідність щось з цим робити є доволі очевидною. На жаль, розробники законопроєкту (цього разу №5432) вирішили замінити одну крайність іншою. Втілення їхньої "шкали відповідальності" дозволить штрафувати бізнес на 255 тис. грн не тільки за серйозні проступки, а і за ненадання Антимонопольному комітету певної довідки або вчинення дрібної "перешкоди" АМК.
Класичним корупційним ризиком є гігантська різниця між мінімальним і максимальним розміром штрафу. У законопроєкті №5432 цей рекорд становить 170 тисяч грн.
Цей список, на жаль, є чим продовжувати. Більш детальні висновки щодо законопроєктів № 5431 та № 5432 викладені тут і тут.
Іронія – іронією, але зауваження до законопроєктів не є самоціллю. Мета – не покритикувати, а застерегти і закликати внести в документи корективи.
Чи можна виправити ці та інші недоліки перед остаточним голосуванням? Звісно, можна, і треба – все в руках профільних комітетів (економічного та правоохоронного) і небайдужих депутатів.
Ніщо не заважає оперативно розробити, зареєструвати та підтримати в пріоритетному порядку чесну конкурсну процедуру формування керівництва Антимонопольного комітету – це питання не Регламенту, а політичної волі. Або неготовності забезпечити в країні капіталізм справжній, ринковий, меритократичний та конкурентний, а не "дикий", який і є тією ключовою відмінністю між просто великим та олігархічним бізнесом.
За тим, щоб євроінтеграційні рекомендації виконувалися керівництвом України і за буквою Закону, і за духом, стежить вся Європа і не тільки. І хоч про це ніде напряму не написано, але від здатності держави викорінювати свою ж корупцію напряму залежить наше європейське майбутнє.
Михайло Серебряков, виконавчий директор ГО "Разом проти корупції"
