Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Інфраструктура довіри: як керівнику побудувати систему запобігання корупції в організації 

Понеділок, 20 березня 2023, 13:30

Повномасштабна війна очікувано ще більше загострила запит на прозоре та ефективне управління. Сьогодні будь-яка несправедливість та натяк на корупцію сприймаються суспільством як безпосередня робота на ворога. І це цілком обґрунтовано.

Водночас потребують переосмислення словосполучення "боротьба з корупцією" та "антикорупціонери". Адже часто ці поняття сприймаються лише як слова, що не тягнуть за собою реальних дій.  

Майже два роки тому консалтингова компанія PwC наголосила, що чесність і довіра стануть основними елементами будь-якої компанії, яка хоче досягти успіху.

Довіра – сьогодні це надзвичайно цінний актив, який лежить в основі усіх напрямків діяльності людини. Звичайно, ми покладаємось на закони, правила, договори як умовну страхову сітку, але основна причина – це довіра.

Побудова відкритих та довірливих стосунів – саме такий запит до органів державної влади бачимо в українському суспільстві. 

На моє переконання, доброчесність у публічному секторі насамперед залежить від керівників.

Це підтверджує національне опитування державних службовців і антикорупційних уповноважених, проведене Національним агентством з питань запобігання корупції у 2020 році. Так, 90% опитаних вважають, що саме від управлінської команди залежить рівень доброчесності в конкретній організації.  

Вже зараз ми працюємо над повоєнним відновленням. І для цього нам потрібні не лише інвестиції. Нам потрібна довіра від міжнародних партнерів, бізнесу та громадян.

Очевидно, що інфраструктура довіри не може функціонувати лише за рахунок одного керівника. Найкращим рішенням може стати побудова антикорупційної системи в організації. Системи, яка здатна самоідентифікувати корупційні ризики, запобігти їх реалізації завдяки дотриманню підзвітності та прозорості всіх процесів.  

Нижче – сім базових кроків для створення дієвої антикорупційної системи в органі державної влади. 

Крок 1. Розподіліть відповідальність

Цей етап потрібен для визначення стратегічних пріоритетів і принципів діяльності організації, обговорення їх із профільними заступниками, керівникамами структурних підрозділів. А також для поділу відповідальності за реалізацію антикорупційної роботи.

Водночас саме керівник спрямовує та координує реалізацію антикорупційних політик, визначає напрями їхнього розвитку.

Крок 2. Створіть та забезпечте діяльність антикорупційного підрозділу

Антикорупційна робота – це запобіжник репутаційних та фінансових втрат.

Тому важливо знайти та виділити ресурси на антикорупційний підрозділ або штатну посаду – уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції, комплаєнс-офіцер, антикорупційний професіонал.

Керівник також має подбати про матеріально-технічне забезпечення та належний статус цього підрозділу в організації. Неможливо будувати таку систему без відповідних експертів.  

Крок 3. Проведіть оцінку корупційних ризиків 

Зазвичай найбільш ризикові процеси в органах держвлади, на державних підприємствах – це закупівлі, підбір персоналу, управління майном, дозвільна та контрольна діяльність.

Завданням антикорупційного підрозділу та керівника є знайти та оцінити всі можливі ризики та скласти план їх усунення або мінімізації.

Якщо лише ідентифікувати ризики – а не розробити програму дій з конкретними строками, призначити відповідальних та встановити індикатори виконання, – це результату не дасть. 

Крок 4. Розробіть антикорупційні політики

Антикорупційні політики формуються на основі знайдених корупційних ризиків.

Головне – досягнення вимірюваних результатів.

Прикладами таких політик є антикорупційна програма, кодекс етичної поведінки, положення про представницькі витрати та подарунки тощо.

Мета таких політик – запобігти діям в умовах, коли існує конфлікт інтересів, забезпечити перевірку контрагентів, заохотити до викривання корупції та формувати культуру повідомлення про корупцію. 

Крок 5. Комунікуйте про антикорупційні політики 

Побудова антикорупційної системи неможлива без комунікації з внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами. Зокрема йдеться про проведення освітніх заходів.

Це допоможе сформувати правильні очікування від співпраці з організацією. А також уникнути недоброчесних партнерів і контрагентів та посилити ділову репутацію.

Крок 6. Заохочуйте викривання корупції 

Понад половина повідомлень про корупцію у світі надходить саме від працівників організації. Це ефективна практика в провідних міжнародних компаніях.

В Україні, на жаль, цей інструмент має свої особливості. Насамперед тоді, коли йдеться про органи влади. Ми стикаємося з осудом, відсутністю підтримки з боку колег, гарантій безпеки та належної реакції на повідомлення, а також з випадками, коли винних не притягають до відповідальності тощо.

Таким чином для багатьох простіше закривати очі, ніж викривати корупцію.

Поступово така ситуація змінюється. Проте без цієї практики антикорупційна система повноцінно існувати не може.

Потрібно запровадити механізми заохочення, забезпечити надійні канали для комунікації, реагувати на порушення антикорупційного законодавства.

Дуже важливо публічно заявляти, що в організації кожен має право повідомити про достовірні випадки корупції і такі працівники отримають захист на рівні керівництва організації.

Для цього необхідно створити дієві механізми захисту працівників, які повідомляють про корупцію в організації.

Крок 7. Аналізуйте ефективність антикорупційної роботи 

Антикорупційна система має бути синхронізованою з бізнес-процесами в організації. 

Організувати антикорупційну роботу, але не забезпечити аналіз її ефективності – звести нанівець всі попередні кроки. 

Керівник має оцінювати діяльність антикорупційного підрозділу, переглядати напрями його роботи наприкінці звітних періодів.

Допоміжним буде зовнішній аудит ефективності. 

Усі ці кроки покладають ключову відповідальність на керівництво органу влади чи державного підприємства. Проте персональна відповідальність за побудову такої системи лежить на кожному співробітнику.

Адже неможливо делегувати цю роботу лише одному відділу. Потрібно також забезпечити підтримку з боку працівників таких заходів, їхню активну участь. 

Що зрештою дає антикорупційна система? 

  • Стійку ділову репутацію.
    Це основний нематеріальний актив, який надзвичайно важливий для міжнародних партнерів.
    Саме репутація допомагає залучати інвестиції, гранти й інші додаткові кошти для розвитку. Це те, чого потребують українські організації, які виконуватимуть основну роль у процесі повоєнної відбудови та загалом органи влади.
  • Держава як надійний роботодавець.
    Талановиті професіонали зараз обирають роботу в бізнес-компаніях, міжнародних організаціях. Все менше фахових та ціннісних людей готові йти працювати на державу.
    Для того, щоб антикорупційні політики були й щоб їх неухильно дотримувалися, необхідно зважати на спосіб залучення до вашої організації молодих та професійних працівників. А значить, сприяти розвитку організації. 
  • Підвищення економічної ефективності. За даними Кабміну, в Україні чи не найбільший у світі відсоток державного сектору економіки. При цьому кожне третє підприємство збиткове. Серед причин називають слабкі механізми контролю та недостатню прозорість держпідприємств.
    Антикорупційна система покликана вирішити ці проблеми, а значить підвищити економічну ефективність. Як приклад можна навести кейс АТ "Укренерго", "Медичні закупівлі".
    Окрім цього, йдеться про вивільнення ресурсів для розвитку. Знайти потенційні корупційні ризики та попередити їх в організації до того, як імовірні злочини будуть виявлені силовиками – означає мінімізувати штрафи, судові видатки та інші втрати. 

Наведені кроки ми вже почали реалізовувати в Міністерстві відновлення та відомчих організаціях.

Власне, із чітким розумінням того, що без антикорупційної роботи ми не зможемо відновлювати країну, ми розпочали розбудовувати систему комплаєнсу, оцінювати ризики, займатись навчанням антикорупційних уповноважених.

Все для того, щоб будувати інфраструктуру довіри не лише до Міністерства чи державних підприємств, а загалом до України як до держави та її здатності до реформ.  

Сергій Деркач 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Сребрениця: майже тридцять років потому

Справжня легенда нинішньої Іспанії — непомітний герой нашого часу

По той бік білборду. Хто дивиться на нас з плакатів

Погляд у минуле: хто фаворит фіналу Євро-2024

Хто заплатить за низький тариф на воду

Доведення вини чи призначення винним? Недопустимість системи правосуддя опиратися на «сумнівні докази»