Рядовий українець 

Понеділок, 06 березня 2023, 10:15

Хто є Герой? Герой року. Герой нашого часу, нашої доби, нашої ери?

Ким пишаються сучасники і пишатимуться майбутні покоління?

Кожен з нас знає його.

Він – рядовий Українець. Він вже й не пам’ятає, чи це його ім’я, чи прізвище, чи позивний, чи псевдо... Все переплелось в один згусток крові, поту, сили, слави, любові і ненависті... Українець – це його ДНК!

Йому десь під двадцять, хоча рік-півтора він міг собі й приписати. А, можливо, йому вже за шістдесят, але руки ще міцно тримають зброю. Та, переважно, йому тридцять-сорок. Зрілий, досвідчений, самодостатній.

Зранку 24 лютого, чи то було вже 1 березня, він добровільно переступив поріг військомату. Хоча, не виключено, що повістку йому могли вручити просто на вулиці, на зупинці громадського транспорту, коли він поспішав додому. 

Він один із мільйонів із жовто-блакитним серцем. Простий-простісінький хлопець. Робітник, вчитель, лікар, дрібний підприємець. Часто непримітний у своєму містечку чи селі, часто той, хто перебивався тимчасовими заробітками чи підробітками. Він не збирався воювати. Не збирався, але готувався. Фізично і морально. І тепер він – Воїн!

Хтось скаже, ні, – та він успішний бізнесмен, перспективний науковець і популярний блогер. Життєлюб, мандрівник а, можливо, колись – поет і музикант... З дитинства – дієвий у Пласті, СУМі чи МНК і той, хто бігав гурбенськими лісами. 

А ще він належав до ультрас, адже життя наше таке – ультра-круте! Можливо, він віддавна задумувався про кар’єру військового, а починав, як волонтер... І хоч у нього немає великого військового досвіду, та хіба ж АТО – не війна, хіба Майдан – це не бойовий досвід? 

Тепер він – Воїн, він – рядовий. Перш за все – піхотинець. Але, якщо потрібно, то і кулеметник, і гранатометник, і мінометник і, звісно, штурмовик. На ньому тримається усе: лінія фронту, лінія життя, зв’язок, координати, дрони, наступ та контрнаступ і, навіть, сухпай та турнікети... 

Міцну надійну каску йому передали з діаспори, бронік підігнали волонтери, а зручні берці докупив він сам. Він класно стріляє з АК, хоч кілька разів уже використовував і Джавелін... Але головне – він фантастично добре вміє копати і рити! Лопата – ось головна зброя солдата! Проте, який солдат не мріє стати офіцером? Тому, напевно, він уже й у старшинському званні, але це військова таємниця...

Він захищає рідну землю. Він відстояв золотоверху столицю, захистив древній Чернігів і нескорені Суми, звільнив Херсон та Ізюм. Він сталився у підземеллях "Азовсталі", вгризався у сіль Соледару і вказував напрямок рускому воєнному кораблю на Зміїному. 

Він той, хто пройшов крізь вогонь і час, хто повернувся з полону, хто підняв червону калину. Його болять рани і йому не дають спати контузії, але він тримається і не здається. Він втомлений і страшенно дратівливий. Він спить по дві години на добу, чи то на тиждень і чекає на ротацію та відпустку, щоб знову і знову повертатись до своїх...

Він – наддніпрянець і галичанин, подоляк і слобожанець, гуцул, бойко і волиняк, кримчак, полтавець, донеччанин, запорожець і кубанець, козацького роду. Він бандерівець і мельниківець, петлюрівець і мазепинець, чорноволівець, гавдидівець і залужнівець. Він об’єднав усіх, адже час зараз такий, коли треба єднатись!

Він не втік і не зрадив, бо зрада – це не про українця і не про рядового Українця. Він – вірний і рідний! Він коханий і неймовірний коханець! Він – чудовий батько і турботливий син, відповідальний чоловік...

Хоча чому лише він? Вона. Рядова Українка. Мати і військова. Волонтерка і парамедик. Краса і мужність, врода і ненависть до ворогів! Мама, дружина, сестра, дівчина, кохана... 

Воїн. Його місія – завершити цей безкінечний лютий вже майже десятилітньої війни, яка триває століттями. А символом цієї війни буде білий тюльпан. Квітка весни, вірності і чистоти...

Він повернеться. Зі щитом або на щиті. Він обов’язково повернеться! Повернеться навесні, посеред літа, восени і серед зими... Повернеться через рік, через сто, через віки. Повернеться з Перемогою! Повернеться як Герой. Справжній, шляхетний, мужній, мудрий, втомлений, але нескорений рядовий Українець!

Олег Вітвіцький

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Які українські товари найбільше цікавлять іноземних покупців?

Складне навчання, ПТСР і відчуття щастя. Що відбувається з українськими дітьми?

Повертаємо учнів у школи: чому важливо робити укриття і що для цього робить держава

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб