Рішення прийнято! Що і як конфіскували в агресора за 500 днів війни

Вівторок, 11 липня 2023, 12:00

Повномасштабна війна росії проти України триває вже понад 500 днів. За оцінками Світового банку, лише на контрольованій території України збитки, нанесені агресором, складають понад €400 млрд євро, а після звільнення всієї території нашої держави від окупантів ця сума подвоїться. 

Добровільне відшкодування росією збитків через виплату репарацій малоймовірне, тому більш практичний шлях – конфіскувати активи рф, її громадян, компаній та зрадників, які підтримують путінський режим.

На жаль, ми не можемо оперативно дотягнутися до всіх російських активів, зосереджених в різних країнах світу. Проте можемо та мусимо конфіскувати активи агресора і його поплічників на території нашої держави. 

Реклама:

Саме для того, щоб виявити прогрес на цьому непростому шляху ми в Transparency Inernational Ukraine проаналізували всі наявні справи щодо конфіскації (про)російських активів та зібрали їх на нашій онлайн-платформі "Як конфіскувати російські активи в Україні?". І зрештою це дало нам змогу зрозуміти, чи вдалося Україні за понад рік великої війни стати лідером та прикладом для міжнародних партнерів в процесах конфіскації російського майна 

Як конфіскували?

Наразі в Україні діють 3 механізми, за якими можливе стягнення російських активів.

Перший і найбільш плідний – конфіскація в межах накладення на особу санкцій. 

Станом на 5 липня маємо вже 23 рішення Вищого антикорупційного суду про стягнення активів кремлівських пособників в дохід держави. Серед підсанкційних осіб – російські олігархи Олег Дерипаска, Володимир Євтушенков, Міхаіл Шелков та близькі друзі путіна Ігор та Аркадій Ротенберги.

Другий механізм – примусове вилучення об’єктів права власності рф та її резидентів. Цей механізм застосували  вперше і востаннє у травні 2022 року, коли були стягнуті активи двох дочок російських "Сбербанку" та "ВЕБ.рф".

Третій механізм – конфіскація в межах кримінального провадження. Цей спосіб  найкраще перевірений з точки зору практики, проте відзначається вкрай вузькою направленістю. Він застосовується лише до осіб, які вчинили злочини, за які Кримінальним кодексом передбачено покарання у вигляді конфіскації майна. А це, звісно, далеко не всі злочини, що їх скоїли в Україні російські прихвосні. 

Також особливістю цього способу конфіскації російського майна є те, що розгляд таких справ займає чимало часу – подеколи це може тривати до десятка років. І, ймовірно, саме тому за цим механізмом наразі є лише один кейс вилучення ворожих активів.

 

Що ж конфіскували?

В межах санкційного механізму станом на 5 липня було конфісковано 993 об’єкти права власності. Серед них автомобілі, нерухомість, корпоративні права та навіть твори мистецтва, до речі, з резиденції Януковича. Серед найбільших підприємств, чиї частки перейшли Україні – ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів".

Проте поки що жоден з конфіскованих об’єктів так і не продали, і, відповідно, жодної копійки з них так і не перерахували до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф. Пов’язано це насамперед з тим, що парламент та уряд доволі довго вирішували, кому саме можна довірити управління та реалізацію конфіскованих активів. 

Лише в червні Верховна Рада прийняла законопроєкт 8250, яким уповноважила ФДМУ на постійній основі здійснювати управління підсанкційними активами. Проте, під час другого читання до законопроєкту внесли шкідливу правку, яка по факту заблокувала можливість реалізації (про)російських активів, тож тепер нардепи мають менше ніж три місяці, щоб виправити такий баг.

Варто також зазначити, що 54 конфісковані об’єкти є в АР Крим та Донецькій області. А оскільки ці території все ще перебувають під окупацією росії, поки незрозуміло, як саме влада планує виконувати такі рішення про конфіскацію.

Що ж до активів, примусово вилучених у банків, то це безпосередньо їхнє майно, а також права вимоги боргу банку, облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати та інші фінансові активи.

Завдяки цьому вилученню до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф перерахували 25,8 млрд грні це чи не першій "живі" гроші, які таки пішли в бюджет після конфіскації (про)російських активів.

І наостанок – кримінальні справи. Як ми вже згадували вище, від початку великої війни був лише один випадок конфіскації активів, пов’язаних з росією та її поплічниками. Але примітно, що влада певною мірою запаралелила цей процес, і низку активів, арештованих в межах кримінальних проваджень, уже конфіскували за санкційним механізмом. Наприклад, саме так було відчужено майно Шелкова, Януковича, Дерипаски, Гінера та батька і сина Ротенбергів. 

Реклама:

Чи є ризики, що щось піде не так?

Так, є. Йдеться насамперед про можливість оскарження російськими посіпаками конфіскацій їх майна у міжнародних інстанціях. Якщо таке оскарження буде успішним, то Україну можуть зобов’язати повернути конфісковані активи або відшкодувати їх вартість власникам – байдуже, скільки шкоди ці особи зробили нашій країні.

До прикладу, Європейська конвенція з прав людини захищає право власності (протокол 1, стаття 1), а також гарантує кожному право на справедливий суд (стаття 6) та право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13). 

В санкційному механізмі є процесуальні недоліки, через які весь процес може бути визнаний таким, що порушує ці положення Конвенції. Зокрема, такий тип конфіскації не гарантує обов’язкове повідомлення третіх осіб про розгляд справи, строки розгляду справи Вищим антикорсудом залишається занадто коротким, як і строки подання відзиву та оскарження рішення першої інстанції. При цьому йдеться про потенційне порушення прав не лише відповідачів, але й третіх осіб, якими часто є українські підприємства.

Нещодавно Апеляційна палата ВАКС скасувала конфіскацію двох карʼєрів, які нібито опосередковано належали Олегу Дерипасці. Українським підприємцям вдалося спростувати звʼязок між карʼєрами та російським олігархом. Такі рішення свідчать про те, що над санкційним механізмом ще треба працювати, аби не просто ефективно стягувати російські активи, але й не нашкодити українським.

Також оскаржується у міжнародному арбітражі і єдиний кейс примусового вилучення активів російських банків. Наразі невідомо, чи закінчився цей арбітражний процес. Крім того, викликає занепокоєння також той факт, що цей механізм не передбачає жодного судового або адміністративного розгляду, що також може бути потенційним порушенням статті 13 ЄКПЛ.

Конфіскація в межах кримінального права має найменше ризиків оскарження, але поки був лише один випадок конфіскації активів колаборанта Євгена Балицького. Причин, чому цей механізм малорезультативний, багато. Серед них, зокрема, процесуальні особливості – тривалий розгляд, високий стандарт доказування тощо. 

Проте для покращення ситуації варто також порушувати питання активності та ефективності правоохоронних органів і судів. Зараз як ніколи важливо мобілізувати всі зусилля, щоб не просто забрати у злочинців майно, але й притягнути їх до кримінальної відповідальності. Бо конфіскація не замінює собою покарання, а доповнює його. 

Крім того, в Кримінальному кодексі далеко не всі статті взагалі передбачають конфіскацію майна. Тому доцільно криміналізувати обхід санкцій. Йдеться про оновлення Кримінального кодексу в частині того, аби визнати обхід накладених на особу санкцій злочином і передбачити за це конфіскацію активів поряд з основним покаранням. Це дозволило б конфіскувати навіть ті активи, які не були досі вилучені в санкційних справах. Зокрема йдеться про той же Хустський та Жежелівський кар’єри, які начебто пов’язані з Дерипаскою. 

***

Тож усі ризики у всіх механізмах конфіскації можна і треба нівелювати. Також треба вдосконалювати існуючі механізми, враховуючи вже наявний досвід їх імплементації. Для цього, як і завжди в Україні, насамперед необхідна політична воля.

Друге питання – юридична техніка. Наразі в парламенті зареєстрована низка законопроєктів, націлених на покращення механізмів конфіскації, проте всі вони потребують доопрацювання. І, що теж сумно, вже котрий місяць не потрапляють навіть до порядку денного.

Якщо ми розраховуємо на підтримку в цій сфері також і міжнародних партнерів, Україна безперечно повинна бути найефективнішою в процесі конфіскації російських активів.  І тому ми продовжимо відстежувати всі перемоги й провали у цій сфері та ділитимемося результатами, у тому числі і на нашій онлайн-платформі.

Наталія Січевлюк, юридична радниця Transparency International Ukraine

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Яким буде третій рік повномасштабної війни

Це не лінія фронту – це лінія життя

Не 4.5.0.

Як вийти з перемовин у виграші

Чи буде "зелене" світло в кінці тунелю

10 підсумків за два роки війни