Берегти партнерство і діалог. Нотатки з Гданська

Буквально днями поляк, пан Мирослав Штибер, передав на фронт чергову автівку. Він продовжує це робити знову і знову після загибелі свого сина Даніеля, який добровільно став на захист України у 2022-му році.

Після цього пан Мирослав сказав прості слова, які, на мою думку, дуже точно пояснюють суть відносин Україна та Польщі: "Я вважаю, що потрібно берегти українсько-польські відносини. Лише разом ми можемо бути сильними. Якщо діяти окремо – ми слабшаємо, а співпраця дає шанс на розвиток і безпеку для обох народів".

Подібну логіку завжди сповідував видатний поляк, духовний наставник мільйонів людей в Україні та в Польщі, Папа Римський Іван Павло ІІ.

Саме за його ініціативи була запроваджена формула "пробачаємо і просимо пробачення" для складних сторінок нашої спільної історії.

Цю формулу наші країни вибудовували роками. Заклик Івана Павла ІІ до сьогодні підтримували і втілювали всі польські та українські президенти.

У 2005 році президент Кваснєвський та президент Ющенко відкрили у Львові цвинтар Орлят, і слова про взаємне прощення лунали і там.

Нині цвинтар Орлят межує із Марсовим полем – місцем, де ховають наших військових, які загинули на фронті у війні росії проти України та всієї Європи.

Де ми звернули не туди?

Коли ми відійшли від формули "пробачаємо і просимо пробачення"?

Чому ми зараз опинилися у важкій кризі?

Що змінилось з того часу?

Для чого ця ескалація?

Ці питання останніми тижнями ставлять собі багато українців і поляків. І я в тому числі.

Парламентську Асамблею в Гданську ми призначили завдовго до того, як відносини наших країн накалилися після безпрецедентного рішення польського президента Кароля Навроцького.

Ми не вперше збираємося у виняткові моменти.

2 роки тому – на піку кризи з ексгумаціями – ми зустрілися у Варшаві. Треба було розібратись з відновленням пошукових робіт, розпочати важкий процес перепоховання. Саме Парламентська Асамблея тоді дали поштовх роботі наших міністерств культури, спеціальної комісії. Ми не побоялись взяти це на себе, і процес пішов.

Тож ухвалюючи рішення, чи їхати в Гданськ, я виходила саме з того успішного досвіду. Я переконана, що нам і далі треба використати парламентську платформу для діалогу між Україною і Польщею.

Історична пам'ять наших народів формувалася по-різному. Саме тому окремі постаті й події досі викликають різні оцінки в Україні та Польщі. Але кожна нація має право на встановлення історичної справедливості, вивчення архівів і свідчень, проведення пошукових робіт. До речі, про це не раз говорили всі польські політики, і президент Навроцький теж – у 2023 році коли очолював Інститут нацпам'яті.

Історична пам'ять вимагає гідності. З обох боків. Але коли питання історичної пам'яті починають визначати майбутнє наших відносин, стають предметом політтехнологій до наступних виборів в Польщі, сіють мову ворожнечі – ми ризикуємо втратити все що разом здобули.

А нам є заради чого берегти наші відносини. За 4,5 роки повномасштабного вторгнення через польські кордони пройшли мільйони тонн військової, фінансової, гуманітарної, логістичної допомоги на мільярди євро. Ми вдячні за таку солідарність. Ми пам'ятаємо її і будемо пам'ятати завжди.

Більше того, українці і поляки за час великої війни зробили одне для одного значно більше, ніж можуть передати будь-які політичні декларації.

Україна і Польща – стратегічні партнери. Історично, географічно, логістично, безпеково, ціннісно.

Ми маємо спільного ворога. Це росія. Росія – яка вбила еліту польської нації під Смоленськом… і не понесла жодних покарань. Росія, яка аплодує зараз загостренню наших стосунків…Росія воює не лише ракетами, а й розколами. Вона воює сіянням ворожнечі і пропагандою.

Відповідальні політики це розуміють. Я рада була бачити на Парламентській Асамблеї в Гданську саме таких політиків. Бо нас мають поєднувати не трактовки минулого, а бачення майбутнього!

Тому сьогодні завдання України і Польщі – не шукати нових приводів для суперечок, а повернутися до того, що вже колись допомогло нам пройти через найскладніші моменти.

До діалогу, до взаємної поваги. Як рівні партнери, без домінувань і погроз!

Олена Кондратюк, віцеспікерка Верховної Ради, співголова Парламентської асамблеї України та Польщі