Життя без світла і води: як комунальна криза змінює настрої українців в окупації

Відключення електроенергії на тимчасово окупованих територіях дедалі частіше запускають ланцюгову реакцію: зупиняються насосні станції, зникає вода, виникають проблеми з роботою магазинів, зв'язком і транспортом. Останні події на окупованих частинах Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей показують, наскільки залежною стала базова інфраструктура від стабільності енергосистеми.

Редакції, які входять до Relocated Media Cluster DII-Ukraine, стежать за ситуацією на тимчасово окупованих територіях і підтримують зв'язок із людьми, які там залишаються. Цього разу для нас було важливо не лише зібрати інформацію про масштаби комунальних проблем, а й зрозуміти, як самі люди сприймають життя без світла та води на тлі регулярних ударів Сил оборони України.

Однозначної відповіді немає. Настрої суттєво відрізняються залежно від регіону та поглядів людей. Але є проблема, спільна для всіх окупованих територій: українцям практично ніхто не пояснює, що відбувається, чому, як довго може тривати така ситуація і, головне, як поводитися, щоб не наражати себе на небезпеку.

За відсутності системної комунікації з боку України люди самі шукають пояснення тому, що відбувається. І часто ці пояснення формуються в інформаційному середовищі, яке контролює Росія.

Донеччина: вода за графіком і страх повернення у 2022 рік

Маріуполь. У місті з 6 до 10 серпня окупаційна влада запланувала щоденні відключення електроенергії з 14:00 до 18:00 (насправді вони абсолютно хаотичні). Це безпосередньо впливає на водопостачання, оскільки без електрики залишаються насосні станції, які качають воду із Старокримського водосховища.

Для Маріуполя це накладається на вже наявну водну кризу. Через нестабільну роботу насосного обладнання вода подається зі слабким тиском або взагалі не доходить до будинків. У деяких багатоповерхівках її немає навіть на перших поверхах. Людям пропонують набирати технічну воду з резервуарів, відкритих кранів або чекати на автоцистерни.

Схожа ситуація спостерігається й в інших окупованих містах Донеччини. Окупаційна адміністрація заявила про скорочення подачі води на п'ять днів через ремонт мереж. Водночас для Донецька та низки інших міст вода за графіком раз на кілька днів давно стала повсякденною реальністю. Додатково майже 150 тисяч людей у Донецьку залишилися без електрики через відключення 609 підстанцій у Київському, Куйбишевському, Петровському та Кіровському районах.

Але Маріуполь має ще одну особливість. Після потужних нічних ударів 3–5 серпня, за якими зникли електрика, вода та інтернет, люди, з якими вдалося поспілкуватися, вперше за тривалий час говорили про сильний страх. Для частини мешканців звуки вибухів і подальше зникнення базових комунікацій стали психологічним поверненням до весни 2022 року.

Дехто переживав панічні атаки. Після відновлення зв'язку ситуація дещо стабілізувалася, однак відчуття небезпеки залишилося. "Ми не розслабляємось. Вже зрозуміло, що ситуація буде повторюватися і повторюватися", — розповіла мешканка окупованого Маріуполя.

Це важливий аспект, який не можна побачити лише зі статистики відключень: для людей, які пережили блокаду Маріуполя, чергове зникнення світла, води та зв'язку має не тільки побутові, а й серйозні психологічні наслідки.

Запорізька область: від комунального невдоволення до перших протестів

На окупованій частині Запорізької області ситуацію з водопостачанням через блекаут критичною назвала вже сама окупаційна адміністрація. У Мелітополі та інших населених пунктах виникли одночасні перебої зі світлом і водою, магазини не завжди запускають генератори, а в Енергодарі через проблеми з транспортом люди частіше користуються велосипедами.

У селі Балки комунальна криза вже призвела до публічного протесту. На пікет вийшли переважно пенсіонери, які близько двох місяців живуть із проблемами з водою та електрикою. У місцевих чатах також обговорюють колективне звернення до російської Генпрокуратури зі скаргами на окупаційних чиновників.

Змінюється і тон дискусій. Серед проросійськи налаштованих мешканців дедалі частіше звучать заклики до миру та тези про те, що "страждають прості люди з обох сторін". Водночас Росія й Україна залишаються для них нерівнозначними об'єктами критики: значну частину комунальних проблем проросійські користувачі пояснюють саме українськими ударами.

Голосів проукраїнськи налаштованих мешканців у відкритих соціальних мережах практично не чути. За умов окупації публічно демонструвати такі погляди небезпечно. Натомість стає помітним загальний страх перед тим, що відбуватиметься взимку, якщо комунальна ситуація продовжить погіршуватися.

Херсонщина: "мадярчики на роботу летять"

На окупованій частині Херсонської області перебої з електропостачанням також спричиняють проблеми з водою: насосні станції не можуть стабільно працювати без електрики.

Водночас саме тут особливо помітно, наскільки по-різному люди оцінюють причини того, що відбувається. Мешканці з проукраїнськими поглядами переважно ставляться до українських ударів із розумінням і говорять, що готові терпіти пов'язані з ними незручності. Українські дрони вони між собою називають "мадярчиками" і кажуть: "мадярчики на роботу летять".

Але побутова ситуація стає дедалі складнішою. За інформацією, яку отримують редакції, у сільській місцевості зростає кількість людей, які відчувають нестачу продуктів.

Проросійськи налаштовані мешканці, навпаки, покладають відповідальність за проблеми на Україну. Є й третя, менш визначена група. У її середовищі починають звучати розмови про те, що після повернення української влади частині людей доведеться відповідати за співпрацю з окупантами.

Попри відмінності між цими групами, їх об'єднує одна тенденція — сильне невдоволення окупаційними адміністраціями, які виявляються нездатними стабільно забезпечувати населення базовими послугами.

Луганщина: енергосистема працює з перевантаженням

На окупованій частині Луганської області місцеві енергетики вже закликають населення скорочувати споживання електроенергії у пікові години. Офіційним поясненням є перевантаження системи на тлі спеки.

Ситуація тут вкладається в загальну тенденцію, яку ми бачимо й на інших окупованих територіях: система має дедалі менший запас міцності, а будь-яке серйозне порушення електропостачання швидко позначається на інших сферах повсякденного життя.

Комунальна криза — це також інформаційна проблема

Спостереження редакцій Relocated Media Cluster показують: комунальні проблеми на окупованих територіях уже не можна розглядати окремо як історії про відсутність світла чи води. Електрика, водопостачання, зв'язок, транспорт, доступ до продуктів і психологічний стан людей тісно пов'язані між собою.

Окупаційні адміністрації реагують переважно в ручному режимі: запроваджують графіки, організовують підвіз води, закликають людей економити ресурси та "терпіти". Це дедалі більше дратує навіть частину населення, яка не має проукраїнських поглядів.

Для України тут є окремий виклик. Людям на окупованих територіях потрібні не лише новини про те, що сталося. Потрібне зрозуміле пояснення того, що відбувається, рекомендації щодо безпеки та відчуття, що держава продовжує говорити з ними.

Поки такої системної комунікації немає, інформаційний вакуум заповнюють окупаційні ресурси, чутки та власні інтерпретації людей. А чим складнішими стають умови життя на ТОТ, тим більшою стає ціна цього вакууму.

Кластер релокованих медіа (Relocated Media Cluster) — це ініціатива громадської організації "DII-Україна", запущена у січні 2025 року. Проєкт створений для системної фінансової, інституційної та експертної підтримки українських редакцій із Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та інших регіонів, які через війну виїхали з рідних міст, але продовжують працювати для аудиторії в окупації

Анна Мурликіна, координаторка проєкту з підтримки релокованих медіа Relocated Media Cluster (DII-Ukraine)