Україна та ЄС створюють спільний цифровий простір: що це змінить для українців

Україна вже пройшла значний шлях у цифровізації держави. Електронні послуги, цифрові документи, державні реєстри, система електронної взаємодії Трембіта стали частиною повсякденної роботи держави та взаємодії громадян із нею. Наступний етап – зробити так, щоб Україна могла так само ефективно взаємодіяти й з цифровими системами держав Європейського Союзу.

Для цього в ЄС ухвалили Interoperable Europe Act – регулювання, яке визначає підходи до взаємодії державних цифрових систем та розвитку транскордонних цифрових послуг. Його мета – зробити так, щоб державні органи різних країн могли безпечно обмінюватися даними, а цифрові послуги працювали між країнами за спільними принципами.

Щоб ці правила почали працювати на практиці, Україна та ЄС розробили спільний план впровадження Interoperable Europe Act. Він визначає, що саме Україна має зробити для поступової інтеграції у цифровий простір ЄС: від гармонізації законодавства та створення Національної рамки інтероперабельності до участі у спільних проєктах і розвитку транскордонних цифрових послуг.

Що таке інтероперабельність і навіщо вона потрібна

Якщо пояснювати просто, інтероперабельність – це здатність різних цифрових систем взаємодіяти між собою, обмінюватися даними та правильно їх розуміти завдяки спільним стандартам. Для громадянина результат такої взаємодії виглядає дуже просто: менше довідок, паперових документів і ситуацій, коли одну й ту саму інформацію потрібно повторно надавати різним державним установам.

В Україні цей принцип уже працює. Наприклад, завдяки Трембіті державні органи можуть обмінюватися необхідними даними між реєстрами та інформаційними системами. Але європейська інтеграція ставить перед нами наступне завдання – адаптувати наші підходи до вимог ЄС, щоб така взаємодія працювала і на транскордонному рівні.

У перспективі українець, який навчається, працює чи веде бізнес в ЄС, зможе отримувати державні послуги без зайвих довідок і паперових документів. Наприклад, щоб підтвердити диплом, вступити до університету чи влаштуватися на роботу, не потрібно буде повторно збирати дані, які вже є у державних системах. Необхідною інформацією українські та європейські державні органи зможуть обмінюватися цифровим шляхом.

Українці вже мали такий досвід. Під час пандемії цифровий COVID-сертифікат у Дії можна було використовувати за кордоном, оскільки українське рішення було сумісним із відповідною європейською системою. Це простий приклад того, що на практиці означає сумісність цифрових рішень різних держав.

Навіщо Україні окремий план з ЄС і що він передбачає

Сумісність державних систем — це не лише технологічне питання. Недостатньо створити API або технічно з'єднати два реєстри. Держави мають однаково розуміти правила роботи з даними, використовувати узгоджені стандарти, мати відповідальні інституції та спільні підходи до створення цифрових сервісів.

Саме тому спільний план України та ЄС охоплює значно більше, ніж технологічну інтеграцію. Він визначає конкретні кроки у законодавстві, державному управлінні, архітектурі цифрових систем, розвитку транскордонних сервісів та підготовці фахівців. Сам документ має оновлюватися відповідно до подальшого діалогу і домовленостей між Україною та ЄС.

Перший напрям – спільні правила.

Україна має розробити та ухвалити Закон "Про інтероперабельність", гармонізований з Interoperable Europe Act. План передбачає не тільки розробку законопроєкту, а й проведення його оцінювання з погляду інтероперабельності, отримання рекомендацій. Це важлива зміна самого підходу до цифровізації.

Інтероперабельність має враховуватися не постфактум, коли інформаційні системи вже створені, а ще на етапі розробки правил та рішень, які можуть впливати на транскордонну взаємодію.

Другий напрям – Національна рамка інтероперабельності.

По суті, це набір принципів, стандартів і рекомендацій, на які держава має орієнтуватися, створюючи або модернізуючи цифрові системи. Завдання полягає в тому, щоб нові реєстри, інформаційні системи та електронні сервіси одразу проєктувалися з урахуванням взаємодії з іншими системами та європейськими підходами.

Спільний план передбачає розробку такої рамки та її подальше нормативне впровадження в Україні. Тобто ми поступово синхронізуємо з ЄС не окремі цифрові продукти, а саму модель, за якою держава їх створює.

Третій напрям – інтеграція в європейську систему інтероперабельності.

Україна долучається не лише до європейських стандартів, а й до структур, у межах яких формуються та впроваджуються ці підходи. Україна вже представлена у Interoperable Europe Board, а в подальшому мають бути визначені компетентні органи та єдина контактна точка, відповідальні за реалізацію Interoperable Europe Act.

Четвертий напрям – розвиток транскордонних цифрових послуг.

Україна братиме участь у спільних проєктах з розвитку транскордонної взаємодії та зможе долучатися до regulatory sandboxes – середовищ, де можна тестувати нові рішення для цифрової взаємодії між країнами.

Паралельно країни ЄС активно впроваджують Once-Only Technical System (OOTS), і Україна також працює над його впровадженням за підтримки проєкту DT4UA. Її логіка проста: якщо необхідні підтверджені дані вже є в державних системах, людині не потрібно повторно збирати й подавати їх для отримання послуги в іншій країні.

Від адаптації до обміну досвідом

Україна вже має значну частину необхідної цифрової інфраструктури: електронну ідентифікацію, цифрові документи та послуги, державні реєстри, систему Трембіта. Тому наступне завдання – гармонізувати ці рішення з європейськими правилами та стандартами.

Водночас це двосторонній процес. Україна отримує доступ до європейських практик, експертних спільнот і спільних проєктів, але й може ділитися власним досвідом цифрової трансформації. Зокрема, план передбачає можливість додавання українських рішень з інтероперабельності до європейського каталогу для їх повторного використання.

До речі, цей обмін досвідом уже відбувається і на експертному рівні. Академія електронного управління у межах проєкту DT4UA підтримує Мінцифру в реалізації спільного плану. Спільно працюємо над гармонізацією законодавства та Національною рамкою інтероперабельності, а також долучаємося до європейських робочих груп і спільних ініціатив.

Ця робота має цілком практичну мету – зробити взаємодію з державою простішою для людей і бізнесу навіть тоді, коли йдеться про послуги в різних країнах. Сьогодні для цього часто доводиться повторно підтверджувати інформацію, збирати документи та проходити додаткові процедури. Реалізація Interoperable Europe Act має поступово це змінити: державні системи України та ЄС зможуть взаємодіяти за спільними стандартами, а громадяни та бізнес – простіше отримувати транскордонні цифрові послуги.

Для України це перехід від цифрової держави, яка ефективно працює всередині країни, до цифрової держави, інтегрованої у спільний європейський простір.

Марі Педак, керівниця проєкту Європейського Союзу DT4UA, старша експертка Академії електронного управління (Естонія)