Українка з ізраїльської в'язниці розповіла, як її шантажували дочкою

Середа, 26 жовтня 2011, 12:23

Українка, що просиділа в ізраїльській в'язниці майже 10 років, Ірина Поліщук заявляє, що має українське громадянство.

Так вона прокоментувала заяву МЗС про те, що вона не є громадянкою України, пише Сегодня.

"Я - громадянка України. Я народилася в Миколаєві в 1977 році, і в мене на руках обидва паспорти: внутрішній і закордонний паспорт України, що мама продовжувала через посольство України в Ізраїлі", - сказала вона.

"Я виросла й училася в Миколаєві, за професією - швачка. Лише днями я написала прохання президенту Палестини, щоб мені дали дозвіл на проживання", - додала Поліщук.

За її словами, вона познайомилася із чоловіком в 1999 році в Палестині, куди приїхала через турфірму для паломництва по святих православних місцях Єрусалима, Віфлеєма.

"У Ворожому я й познайомилася з майбутнім чоловіком Ибрагимом. Я ніяк не могла сторгуватися із продавцями сувенірів, вони не знали англійський і, як потім розповів Ібрагим, бачачи, що я іноземка, намагалися продати дорожче. Йому стало мене шкода, і він вирішив допомогти", - розповіла вона.

"Я виїхала в Україну, а за місяць він приїхав у Миколаїв. Тут ми розписалися, і тут народилася наша перша дочка Ясмін",- додала Поліщук.

"В 2000-му я переїхала в Палестину. Дочку не взяла із собою - не встигла оформити документи, і вона залишилася з мамою. За рік і 4 місяці до арешту в мене народилася друга дочка Газалех", - розповіла українка.

Вона також знову заявила про свою непричетність до теракту, у чому її обвинувачували.

"У травні, коли тут стали частіше стріляти, ми із чоловіком вирішили виїхати в Тель-Авів, зняти там готель і відпочити на море 10-20 днів. У той час я зовсім не знала арабської. У день, коли відбувся вибух (за який її й чоловіка потім засудили), ми приїхали в Тель-Авів на нашій машині, зареєструвалися в отелі", - розповіла вона.

За її словами, хтось подзвонив чоловікові й сказав, що треба повертатися у Віфлеєм. "Ми зупинилися поряд із блокпостом, він пішов за насип. Чоловік повернувся за 10 хвилин, сказав, що поговорив із другом. І ми повернулися в готель. Зранку ми відправилися в супермаркет за подарунками рідним. А коли спустилися з магазина до машини, нас одразу заарештували", - розповіла вона.

За словами Ірини, у неї з рук вихопили дочку, "чоловіка повалили й побили, увесь час запитуючи про якусь сумку, про яку я нічого не знала".

"Мене вдарили, я втратила свідомості, а оговталась ввечері. У мене було розбито обличчя. Я кричала: "Де моя дочка! Де мій чоловік!". В 12 годин ночі мені привели дочку. Вона була дуже брудна, а я сиділа зі зв'язаними руками й ногами, із закривавленим обличчям, навіть умитися не дали! Сказали, що дочку відвезуть у дитбудинок. Три дні мене допитували, але я толком не знала, у чому мене обвинувачують", - розповіла вона.

"Мені сказали, що дочку віддадуть євреям на вдочеріння, але можуть віддати свекрусі, якщо я підпишу зізнання... Я вирішила: хочу, щоб вона була живою і здорової, і заради цього підпишу все... Коли мені дали телефоном поговорити з родиною чоловіка, і я почула голос своєї дитини, я підписала всі папери. Я не знала, що там", - сказала вона.

"Потім адвокат сказав, що мене обвинуватили, що я - дружина терориста, що ми разом відвозили на ізраїльську територію бомбу й смертників, що я особисто їх знала. Але це неправда! За 3,5 місяці мене засудили до 3,5 років в'язниці. Сказали, що дали так мало, тому що я громадянка України", - розповіла вона.



powered by lun.ua