ЄСПЛ виніс перше рішення у справі "Україна проти Росії" щодо Криму

Четвер, 14 січня 2021, 10:27

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив перше рішення у справі "Україна проти Росії", визнавши прийнятною скаргу Києва на порушення прав людини у окупованому Криму,

Про це оголосив суд у четвер на слуханнях у Страсбурзі, повідомляє кореспондент "Європейської правди".

Про позитивне рішення суду повідомив також урядовий уповноважений у питаннях ЄСПЛ Іван Ліщина.

Документи суду, що є у розпорядженні "Європейської правди", свідчать, що Суд визнав скаргу України "частково прийнятною". Втім, переважна більшість статей, за якими Україна звинувачує РФ у здійсненні системних порушень прав людини у Криму, визнані прийнятними для розгляду по суті.

У тому числі будуть розглянуті звинувачення щодо неналежного нерозслідування Росією вбивств; щодо практики незаконного позбавлення волі та негідного поводження з людьми; переслідування неросійськомовних ЗМІ та обмеження освіти іншими мовами, ніж російська; залякування та переслідування релігійних лідерів; автоматичного надання російського громадянства; обмеження вільного пересування кримчан на материкову Україну тощо.

Суд відхилив як неаргументовані лише звинувачення України щодо того, що Росія після окупації Криму встановила там "адміністративну практику щодо вбивств/розстрілів".

Окремо Суд відзначив, що Росія здійснювала "фактичний контроль" на території Криму з 27 лютого 2014 року, тобто ще до здійснення незаконної анексії окупованого нею півострова.

Таким чином Європейський суд з прав людини визнав прийнятними 14 пунктів із 17 скарги на порушення прав людини, поданої Україною проти Росії щодо Криму.

стверджуваного існування адміністративної практики насильницьких зникнень та відсутності ефективного розслідування у цьому зв’язку (стаття 2);
стверджуваного існування адміністративної практики жорстокого поводження (стаття 3);
стверджуваного існування адміністративної практики незаконних затримань (стаття 5);
стверджуваного існування адміністративної практики поширення законодавства РФ на територію Криму та встановив, що з 27 лютого 2014 року суди, які діють на території Криму, не можуть вважатись такими, що встановлені законом (стаття 6);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо примусового насадження російського громадянства (стаття 8);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо незаконних обшуків приватної власності (стаття 8);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо утисків, переслідування та конфіскації майна релігійних організацій, що не належать до Російської православної церкви (стаття 9);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо припинення діяльності українських медіа (стаття 10);
стверджуваного існування адміністративної практики заборони публічних зібрань, а також залякування та незаконне затримання організаторів демонстрацій (стаття 11);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо експропріації майна цивільних осіб та приватних підприємств без компенсації (стаття 1 Першого протоколу);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо заборони української мови в школах та переслідування україномовних дітей у школі (стаття 2 Першого протоколу);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо обмеження свободи пересування між Кримом та материковою частиною України в результаті фактичного перетворення РФ адміністративного розмежування на кордон (між Росією та Україною) (стаття 2 Протоколу № 4);
стверджуваного існування адміністративної практики щодо переслідування кримських татар відповідно до статті 14 у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 та 11 Конвенції та зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції.