Пікапи для армії: як машини від читачів УП поїхали на фронт
Траса Одеса – Київ. Mitsubishi L200 рухається з непристойною для мирного часу швидкістю.
Причина цього – не безкультур’я водія, а бажання в'їхати в місто-герой Київ до комендантської години. У водія немає ні спецперепустки, ні аргументованої причини, чому не можна було в'їхати в місто в дозволений час. Але це з точки зору військових.
Із точки зору водія-журналіста привід досить вагомий: пів дня він витратив на зйомки репортажу про кустарне виробництво бронежилетів в Ізмаїлі, що за 700 кілометрів від столиці.
Саме так в'їжджав у Київ перший пікап, придбаний за кошти читачів "Української правди".
Цьому передували кілька тижнів спроб самотужки придбати авто в ЄС. Але реальність виявилася сильнішою за бажання. Це можна сприймати як рекламу, але процес пошуку авто був би ще довшим, якби не нардеп Андрій Герус.
Два інших пікапи доїжджали до столиці України спокійніше, але в результаті всі три автомобілі очікувала одна й та ж доля: їх відправили на техогляд до офіційного дилера. Це теж зайняло певний час.
Усіма питаннями щодо забезпечення необхідними запчастинами та пальним трьох авто займався Арсен Ільїн, член Нацкомісії з цінних паперів.
Прискіпливе ставлення до того, що машини будуть передані в гарному стані, породило думку про індивідуальний знак відмінності – дракон. Саме так на сленгу пікапи називаються і в мирний, і у воєнний час.
Тож машини підготували для передачі українським бійцям лише в перших числах червня. Передача ключів, за збігом обставин, відбулася в сумну для окупантів дату: Україна міцно тримала оборону вже 100 днів.
Коли ви їдете на зустріч із українськими бійцями для передачі авто майже 800 кілометрів, є багато часу подумати, як виглядатиме цей процес. Але жоден із уявлених сценаріїв не реалізовується.
На в'їзді у прифронтове місто вас зустрічають хлопці у старій непримітній іномарці. Нею вони очолюють колону пікапів і ведуть нас до місця ночівлі – малозрозумілої, необжитої зони, в підземеллях якої насправді вирує життя.
Якщо ви думаєте, що там перебувають лише "кіборги" та "термінатори", то це хибне уявлення.
На місці ми знайомимося з найрізноманітнішими людьми, серед яких тендітні жінки-кухарі, класичні "ботани", які відповідають за зв’язок із цивілізованим світом, та водії автомобілів забезпечення.
Ночуємо в фоє, яке в мирний час відіграє роль коридору.
Коли прокидаємось, військові повідомляють, що над місцем ночівлі пролетіло дві ракети. Але кого цим зараз здивуєш? Вони скрізь.
Ранок витратили на зйомки життя у Слов'янську. Того ж дня вирушили у зворотному напрямку – на Київ.
Але не просто так – з нами причепом їхав пікап-ветеран тієї ж 95-ї бригади. Ця машина була підбита 152-міліметровим мінометом. Дякуючи Богу, члени екіпажу вижили, але відновити автомобіль на місці було неможливо.
Таким чином цей пікап випадково відкрив написання другої сторінки участі "Української правди" та її читачів у допомозі фронту.
"Українська правда" збирала кошти на три дизельні пікапи для ЗСУ з початку квітня.
Завдяки вашим зусиллям було зібрано 1,05 мільйона гривень.
Із них на купівлю трьох машин ми витратили майже 900 тисяч.
Залишок, із вашого дозволу, направимо на відновлення пошкодженого пікапа.
Зі спілкування з хлопцями ми розуміємо, що потреба в авто цього типу надзвичайна. Тому розраховуємо на вашу підтримку.
