Росіяни нас переважають кількісно, але наша перевага в якості − Кузик
Російська армія переважає українські сили технічно і кількісно, але ЗСУ мають перевагу у мотивації та якості військових, вважає комбат батальйону "Свободи" Петро Кузик.
Джерело: Кузик в інтерв’ю "Українській правді"
Пряма мова комбата: "Щодо технічного оснащення, отут вони переважають нас у всьому: кількість танків, якість цих танків, кількість боєкомплектів, кількість артилерії, яка прикриває піхоту і яка забезпечує їхні наступальні дії, кількість обстрілів, застосування авіації, радіоелектронна боротьба – оце всі елементи, де вони нас переважають, причому переважають тотально".
Деталі: Водночас перевагою українців він вважає те, що "ми на своїй землі, для нас ця війна – священна".
Пряма мова Кузика: "Наша перевага в якості нашої піхоти. Ми захищаємо свої сім'ї, ми захищаємо свій народ від реально нелюдів…
В чому ще наша перевага? Якщо брати нашу арту, наші артилеристи професійніші і точніші. Але нам видають дуже обмежену кількість боєприпасів. Ви дуже здивуєтеся, коли можна буде говорити про ці цифри".
Деталі: Як приклад він навів те, що коли його батальйон обороняв Рубіжне, то за годину їхню позицію "невеличкий квадратик" було "500 прильотів плюс-мінус". Тоді як з українського боку "за цей час два рази вистрелив міномет".
Він також розповів, як його бійці тримали позиції у боях під Горлівкою, де "уже сенсу не було тримати позиції, а мені казали: "Любою ціною"".
Пряма мова Кузика: "Уявіть собі, коли дають наказ "тримати позицію любою ціною", і я це доводжу хлопцям, і ми працюємо. І я хотів би перерахувати цих бійців, які ці позиції тримали. Позивний Вандам, Костя, наймолодший боєць нашого батальйону. Тоді йому було 19, зараз вже 20 має. У нього осколки від міни в обличчя попали. І я йому даю наказ про евакуацію, він каже: "Командир, я не уйду, тому що цю позицію нема кому тримати".
Коли позивний Трактор – йому осколок теж носа перебив, в обличчя зайшов – відмовився виходити.
Коли Василь Івашко з позивним Шаргород – осколок йому в шию попав, – моїм наказом його вивезли примусово в шпиталь. І в 2 години ночі він втік з лікарні з перев'язаною шиєю і, як зараз пам'ятаю, з пакетиком целофановим з антибіотиками. Я кричати на нього почав, емоційно, з використанням різної лексики. Він каже: "Командир, нас лишилося всього нічого. Я з вами, бо я там лежати не можу."
Уявляєте мотивацію цієї людини, цих бійців?"
Деталі: Кузик підкреслив, що таких багато, він може "довго їх перераховувати".
